Джерелом для виплати експортної премії при купівлі іноземної валюти централь-ним банком слугує сеньйораж, який в іншому випадку надходив би у розпорядження уряду. Імпортери сировини, технологій і устаткування сплачують експортну премію за рахунок власного прибутку та доходів споживачів виробничої продукції. А передання експортної премії імпортерами споживчих товарів здійснюється шляхом зани-ження реальної купівельної спроможності населення. Таким чином, підсумовує В. Ма-невич, експортна премія є виключно перерозподільною категорією, яка нічого не до-дає до сукупних доходів, проте викликає ряд негативних ефектів і породжує деякі небезпечні ілюзії у суб'єктів господарювання.

г) нееквівалентність зовнішньої торгівлі.

Заниження курсу національної валюти призводить до посилення нееквівалентності зовнішньої торгівлі. Це зумовлено тим, що низький обмінний курс створює спри-ятливі можливості для експортерів щодо зниження цін на власну продукцію у валюті споживання; водночас ціни на імпортовану продукцію у валюті країни-виробника не зазнають істотних змін. За таких обставин показник умов торгівлі для національної економіки погіршується. Крім того, після девальвації для придбання одиниці імпорту необхідно продавати більшу кількість експортованих товарів. Внаслідок реалізації такого ефекту погіршуються умови торгівлі, що. у свою чергу, спричиняє втрату доходів, генерованих національною економікою.

Як справедливо зазначають В. Волконський і А. Кузовкін, заниження курсу націо-нальної валюти породжує диспаритет цін, а також диференціацію доходів між багатими і бідними країнами, внаслідок чого поглиблюються фінансові труднощі країн, які розвиваються, та посилюється їх кредитна залежність від індустріальних країн.

д) формування надмірного додатного сальдо поточного рахунку та посилення зовнішньо-боргового навантаження.

Утримання заниженого курсу гривні спричиняє істотне перевищення експорту товарів і послуг над їх імпортом: за І півріччя 2004 р. додатне сальдо поточного рахунку платіжного балансу в Україні становило 15.5% ВВП.

Як уже вказувалося, при формуванні значного активу за поточними операціями зменшуються сукупні витрати у рамках на-ціональної економіки, а перевищення внут-рішнього виробництва над абсорбцією на-правляється на кредитування іноземних держав (що дістає відображення у нагро-мадженні міжнародних резервів).

Занижений курс національної валюти стає також фактором посилення зовнішньо-боргового навантаження. Зокрема, послаблення курсової позиції національної валюти збільшує частку ВВП і доходів бюджету, яка направляється за кордон кредиторам уряду. Відомий економіст Р. Дорнбуш підкреслював, що між темпами девальвації та гостротою бюджетних проблем існує прямий взаємозв'язок – девальвація, яка проводиться з метою під-вищення зовнішньої конкурентоспромож-ності вітчизняних товарів, одночасно підвищує вартість обслуговування зовнішньо-го боргу в національній валюті та посилює борговий тиск на державні фінанси .

Девальвація має ряд негативних наслідків і у монетарній сфері. По-перше, через подорожчання імпортних товарів девальвація створює інфляційний тиск на ринку споживчих та інвестиційних товарів. По-друге, в умовах України динаміка обмінного курсу тісно пов'язана з інфляційними очікуваннями економічних суб'єктів, а тому постійне зниження курсу націо-нальної валюти стає фактором посилен-ня цінової нестабільності. [ 19, 52 ]

Отже, як ми з'ясували, з одного боку, девальвація має ряд негативних наслідків скорочення внутрішнього попиту й викривлення цінових сигналів для ринкових суб'єктів, які деформують галузеву структуру і розподільні процеси у народному гос-подарстві. З іншого боку, твердження про однозначно негативний вплив ревальвації обмінного курсу на обсяги вітчизняного виробництва є необгрунтованими. Насампе-ред, ревальвація зумовлює підвищення купівельної спроможності населення, що по-зитивно позначається на обсягах виробництва. Крім того, ревальвація приводить до зниження затратності виробництва щодо імпортованих сировини та устаткування, що у свою чергу, спричиняє підвищення попиту на кінцеву продукцію та зростання обсягів виробництва.

Врешті-решт, можемо стверджувати, що істотне заниження курсу національної ва-люти було виправданим лише на початковому етапі системних перетворень, коли пріо-ритетною метою економічної політики виступала інтеграція національної економіки у світовій господарський комплекс. У даний час на порядку денному стоїть принципово інше завдання підвищити вартість національної валюти для забезпечення комплекс-ного розвитку вітчизняного виробництва та збалансованості внутрішнього ринку.

Для цього ми використаємо методику розрахунку цільового показника РОК для України. Для визначення міри недооцінки валютного курсу в Україні ми розробили ряд економіко-математичних моделей, на основі яких було розраховано відхилення його фактичних значень від теоретичних і розроблено пропозиції щодо вдосконалення вапютно-курсової політики.

Як залежну змінну в наших моделях було обрано рівень відносних цін. Цей показник дозволяв не просто відстежувати динамічні зміни в купівельній спромож-ності валют, а оцінювати міру переоцінки або недооцінки національної валюти в кож-ний даний період часу. З метою виявлення середньостронгавих тенденцій і нівелю-вання впливу фінансових шоків на рівень РОК при моделюванні ми застосовували середньорічні дані.

Статистичною базою для проведення дослідження слугували дані МБРР і МБО про рівень відносних цін; індекс РОК; ВНД у розрахунку на душу населення за ПКС (паритетом купівельної спроможності) валют; розміри загального зовнішнього боргу і поточної дисконтованої вартості боргу; обсяги експорту та імпорту товарів і послуг; баланс поточних операцій та зміну умов торгівлі для країн, які розвиваються, і країн з пере-хідною економікою. Усі дані було подано для 149 країн за 1996-2001 рр.

Відбір факторних ознак грунтувався на результатах теоретичного аналізу. Відо-мо, що визначальним фактором ревальвації РОК виступає зростання продуктивності в секторі, який виробляє товари - об'єкти міжнародної торгівлі. Б. Баласса і П. Самуельсон довели, що у країнах з вищою продуктивністю праці обмінний курс встанов-люється на вищому рівні, ніж у країнах з низькою продуктивністю. А. Хенсон, Д. Нуксопь і Р. Саммерс показали, що різниця у рівнях продуктивності між секторами і рівнях цін на різні групи товарів є пропорційною рівневі доходів. Тому спочатку