Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства

Одним із найважливіших інструментів системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства п-ств є дискримінантний аналіз. В теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз. 

В основі однофакторного (одновимірного) ан. покладене сепаратне дослідження окремих пок-ків (які є складовою певної сис-ми пок-ків) та класифікація п-ств за принципом дихотомії. Віднесення п-ва до категорії “хворих” чи “здорових” здійснюється у розрізі окремих пок-ків у відповідності до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Наприклад, згідно зі шкалою значень показника рен-сті активів, граничне значення цого пок-ка скл. 2%. Це означає, що п-ва, в яких рен-сть активів >2% за цим критерієм вважаються “здоровими”, якщо ж значення цього показника <2%, то п-во відноситься до групи суб’єктів госп-ня, яким загрожує фін. криза. 

Заг. висновок про якість фін. cтану п-ва робиться на осн. ан. відповідності кожного із пок-ків, які вкл. в спец. підібрану сис-му, їх граничним значенням. Найб. відомими моделями однофакторного дискримінантного ан. є системи показників Бівера та Вайбеля. 
В основі досліджень америк. екон. В. Бівера покладено 30 найбільш часто вживаних у фіню ан. пок-ків. За ознакою однорідності ці пок-ки були згруповані в 6 груп. Із кожної групи Бівер вибрав по одному, найбільш типовому, пок-ку, які й склали його сис-му прогнозування:
1. Відношення Cash Flow до позичкового кап.2. Відн. ЧП до валюти балансу.3. Відн. позичкового кап. до валюти бал.4. Відн. Обор. ак. до пот. Зобов. (показник покриття).5. Відн. роб. кап. до валюти бал.. 6.Відн. різниці між очікуваними гр. надх-ми та пот. зобов’язаннями до витрат п-ва (без амортизації). 

З використанням матеріалів аналізу 79 фін. неспроможних і такого ж числа фін-спроможних п-тв Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного із приведених показників для америк. п-тв. 
У нім. Екон. літ-рі досить поширеною є си-ма пок-ків Вайбеля. В основі досліджень, здійснених П. Вайбелем протягом 1960-1971 р. покладено аналітичні матеріали по 72 швейцарських п-ах буд., металургійної, легкої та годинникової галузей вир-тва, половина з яких була у фін. кризі.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного ан. є те, що значення окремих пок-ків може свідчити про позитивний розвиток п-ва а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об’єктивне прогнозуваня банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного ан.. В процесі ан. підбирається ряд пок-ків, для кожного з яких визн. вага в так званій “дискримінантній функції”. В загальному вигляді, алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:
Z = a0 + a1x1 + a2x2 + a3x3 + .......+ anxn,
а1, а2, а3 ......, аn - коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції;
х1, х2, х3......., хn - показники (змінні) дискримінантної функції.
Найбільш відомими моделями прогн. Банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного ан. є тест на банкрутство Тамарі (1964), модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система пок-ків Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993). 
Модель прогн. банкр., розроблена америк. ек. Е. Альтманом має також назву “розрахунок Z-показника” і є класичною в своїй сфері, оскільки включена до більшості зх. підручників присвячених фін. прогнозуванню, та оцінці кредитоспроможності п-тв. Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:
Z = 0,012 X1 + 0,014 X2 + 0,033 X3 + 0,006 X4 + 0,999 X5
Це 5-ти факторна модель, де факторами виступають окремі пок-ки фін. стану п-ва. Адаптовано до вітчизняних стандартів фін. звітності, окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:
X1 – роб. капітал/ валюта балансу;
X2 - сума нерозподіленого пр. (непокритого збитку) та резервного кап. / вал. бал.;
X3 – звич. приб. до опод-ня + % за кредит / вал. бал.; X4 - ринкова вартість п-тв (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий кап.;
X5 - чиста виручка від р-ції пр-ції/ вал бал.