Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республі-канський бюджет та бюджети районів і міст республікан-ського підпорядкування Автономної Республіки Крим. При цьому слід мати на увазі, що така система бюджетів Автономної Республіки Крим не виходить за рамки бюджетної системи України. Згідно Конституції України Ав-тономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і нормативно-правовове регулювання бюджетних і в цілому фінансових питань вона не здійснює.

Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного значення, селищні та сільські бюджети.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті Раді адміністра-тивне підпорядковані інші міста, селища чи сільські насе-лені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюдже-ти об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, Радам яких підпорядковані населені пунк-ти.

Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бюджетом місцевого самовря-дування (місцевим бюджетом) є план утворення і викорис-тання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Районні і обласні бюджети входять до числа місцевих бюджетів і є планами утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територі-альних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Разом з тим вони формуються з коштів державно-го бюджету для їх відповідного розподілу між територіаль-ними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів залучених на договірних засадах з місцевих бюд-жетів для реалізації спільних соціально-економічних та куль-турних програм. Тому районні і обласні бюджети займають проміжне становище між державними та сільськими, се-лищними, міськими бюджетами.

Бюджетний устрій України грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності, само-стійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

В Законі України «Про бюджетну систему України» не знайшла свого відбиття, але в фінансово-правовій літературі виділяється як принцип, спеціалізація показників доходів і видатків бюджетів. Цей принцип полягає у конкретному визначенні розмірів доходів за джерелами утворення і видатків за їх призначенням.

Закон визначає бюджетну класифікацію як “єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме че-рез бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюд-жетів.

Структура бюджетної класифікації розробляється Кабіне-том Міністрів України, а нова її структура була затверджена постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року.

Бюджетна класифікація України складається з чотирьох розділів:

Розділ І. Доходи бюджету.

Розділ II. Видатки бюджету.

Розділ III. Фінансування бюджету.

Розділ IV. Державний борг.

Розділ І “Доходи бюджету” поділяється на групи, підгру-пи, статті і підстатті. Групи доходів — це податкові надход-ження та неподаткові доходи, доходи від операцій з капіта-лом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

Розділ ІІ “Видатки”. Класифікація видатків бюджетів складається з функціональ-ної, відомчої та економічної структури видатків.

Функціональна структура видатків бюджетів України ви-значає основні напрями державної діяльності:

Економічна структура видатків групує видатки державно-го і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона по-діляється на поточні видатки і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат.

Розділ III «Фінансування бюджету» передбачає залучення коштів для фінансування видатків бюджету — внутрішнє і зовнішнє фінансування.

У розділі IV «Державний борг» наводиться структура дер-жавного внутрішнього і зовнішнього боргу.[6]

При визначенні бюджетної політики на 2005 рік, кількісних параметрів проекту бюджету логічним є висновок, що високопріоритетними повинні бути завдання, продекларовані вище-зазначеною стратегією соціально-економічного розвитку. Це максимальна концентрація ресурсів на вирішенні ключових за-вдань, які сприятимуть економічному зростанню, зниженню податкового навантаження шляхом скорочення кількості податків при одночасному підвищенні рівня їх стягнення, подальше ре-формування системи міжбюджетних відносин з метою форму-вання ефективної територіальної економічної політики. [9]

2. ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ ТА ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

2.1. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання

Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

У науковій літературі під дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), з другого — законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції — то пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту в тому й полягає, щоб за умов готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил