3.4. Проблеми та основні тенденції подальшого розвитку економіки області

Івано-Франківська область володіє потенційними можливостями для відродження промислового виробництва, в основу яких покладені власні мінерально-сировинні ресурси. До потенційних переваг або сильних сторін слід віднести: розвинену виробничу базу та науково-технічну інфраструктуру, значну частку інвестиційно-спроможних галузей промислового комплексу, великі запаси мінерально-сировинних ресурсів, розвинуту енергетичну і транспортну інфраструктуру та вигідне географічне положення, а також спроможність виробничих підприємств виготовляти продукцію кінцевого споживання, високий рівень конкурентоспроможності продукції нафтохімічної, деревообробної, легкої та машинобудівної промисловості.

Стратегічною метою розвитку промисловості є створення сучасного промислово-технічного комплексу, який забезпечуватиме внутрішні потреби країни, регіону, конкурентоспроможний експорт, збільшення обсягів наукоємної продукції як основи для інноваційного розвитку економіки, перехід до ресурсозберігаючих технологій та екологічно безпечної моделі розвитку.

Пріоритетними галузями залишаються: виробництво і розподілення електроенергії, газу та води, хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість і перероблення сільськогосподарської продукції, виробництво деревини та виробів з деревини, легка промисловість, наукоємні галузі машинобудування. Вони орієнтовані на задоволення потреб внутрішнього ринку та збільшення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках.

Щодо сільського господарства, то стратегія розвитку базується на можливостях розвитку фермерського й приватного підсобного господарств населення. Концепція перспективного розвитку Івано-Франківської області базується на стратегії завершення переходу до ринкової економіки з акцентом на необхідність правильної організації та раціонального використання земельних, трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

В перспективному періоді в галузі розвиватимуться нові господарські формування з різними правовими формами, де масштабні колективні господарства вирішуватимуть економічні проблеми регіону, а відносно дрібне приватне, одноосібне і родинні господарства – переважно соціальні. Держава як представницький орган суспільства реалізує мету розвитку АПК.

4.ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.

4.1.Загальна характеристика екологічної ситуації в області

Екологічну ситуацію на Івано-Франківщині, як і в цілому по Україні, можна охарактеризувати як кризову, що склалася протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу. Відбувалися структурні деформації народного господарства області, за яких перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Ці чинники, а також відсутність протягом останнього десятиріччя необхідних обсягів інвестицій для оновлення технологій та здійснення природоохоронних заходів обумовили незадовільний стан довкілля.

Основну частину забруднення в регіоні формують викиди електроенергетичної, хімічної, гірничорудної промисловості, автомобільного транспорту та харчових підприємств. Великої шкоди довкіллю завдають залпові аварійні забруднення та викиди в атмосферне повітря Бурштинської ТЕС (Галицький район)- близько 85% в області. Складною є екологічна ситуація в Калузькому (концентрація хімічних виробництв), Надвірнянському (ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»), Тисменицькому (ТОВ «Фірма «Барва», ВАТ«Івано-Франківськцемент»), волинському районах (НГВУ «Долиннафтогаз», Газопереробний завод) та міста Болехів (ВАТ«Шкіряник», ВАТ«Елрун») й Івано-Франківськ (ВАТ«Плай», ВАТ «Промприлад», ВАТ«Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», ВАТ«Полімер»). Особливої уваги потребує вирішення техногенно-екологічних проблем у зоні діяльності ДП «Калійний завод» ВАТ«Оріана».

У 2003 році на території Івано-Франківської області налічувалося 6358 організованих стаціонарних джерел викидів шкідливих речовин. У складі викидів шкідливих речовин у 2003 році найбільш питому вагу мають сірчистий ангідрид – 107,6 тис. т., окис вуглецю – 39,1 тис. т., вуглеводні – 22,3 тис. т., окисли азоту – 16,6 тис. тонн (додаток 4).

Основний вплив на погіршення якісного стану водних ресурсів має безповоротний водозабір і скиди забруднених стічних вод у поверхневі водні об’єкти. Основними забруднювачами вод залишаються водогінно-каналізаційні господарства населених пунктів, очисні споруди яких перебувають у незадовільному технічному стані, перевантаженні, із зношеним обладнанням, потребують капітального ремонту та реконструкції (додаток 4).

Враховуючи тенденції у прогностичному періоді, необхідно передбачити адекватне збільшення інвестицій у природоохоронну сферу на капітальний ремонт основних виробничих фондів природоохоронного призначення та поточних витрат на охорону природи.

4.2.Напрямки поліпшення екологічної ситуації в області

Динаміка забруднень зумовлюється тим, що у найближчі роки відбувається поступове зростання обсягів виробництва у паливно-енергетичному комплексі та промисловості, які є основними забруднювачами довкілля.

Частка уловлених та знешкоджених шкідливих речовин, які проходять через уловлювачі, становить 81,1% (по Україні - 76%), то частка утилізованих шкідливих речовин є досить низькою – 33,7%. За 2002-2003 рр. в області були введені установки для знешкодження та уловлювання шкідливих речовин потужністю лише 198 тонн шкідливих речовин за рік.

У перспективному періоді реалізація заходів щодо поліпшення якості палива, заборони ввезення, реалізації бензину зі свинцевими добавками та застосування екологічно чистих ресурсозберігаючих технологій дозволить зберігати загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення на рівні 2000 року.

Важливе значення для Івано-Франківської області має охорона лісів. Комплексні заходи щодо охорони лісових ресурсів у прогнозному періоді повинні проводитися в рамках Державної програми «Ліси України» на 2002-2015 роки. На першому етапі (2002-2005 роки) передбачається досягти поліпшення якісного складу лісів, посилення їх екологічних функцій та підвищення продуктивності. При цьому буде завершено розробку відповідної нормативно-правової бази з питань збереження та відтворення лісів, відпрацьовано систему регулювання невиснажливого і збалансованого використання лісових ресурсів.

На другому етапі (2006-2015 роки) передбачається запровадження нових природозберігаючих технологій лісозаготівель, перехід до водозбірно-ландшафтних принципів господарювання, гармонізація систем ведення лісового господарства на зонально-типологічній основі, завершення комп’ютеризації галузі, вдосконалення лісовпорядкування та систем управління лісами тощо.

Серйозною проблемою в регіоні залишається поводження з промисловими токсичними відходами. На місцевому рівні незадовільно виконуються рішення щодо визначення безпечних місць централізованого зберігання, знешкодження та захоронення заборонених і непридатних