- складні умови проживання і господарської діяльності в гірській місцевості;

- велика залежність області від поставок енергоносіїв;

- обмеженість внутрішніх фінансово-кредитних ресурсів.

Об’єктивна оцінка позитивних і негативних факторів вимагає їх всебічного врахування при розробці стратегії та визначенні пріоритетних завдань сталого розвитку області, реалізація яких залежить від цілого ряду чинників, в тому числі від можливостей реального фінансового забезпечення програм і проектів. [2]

3.4. Проблеми та основні тенденції подальшого розвитку економіки області

Закарпатська область має значні перспективи розвитку господарства, проте існує низка проблем, які потребують невідкладного розв’язання. Зокрема, ще недостатньо використовується потенціал прикордонного положення області. Значна кількість невеликих міських поселень у прикордонній частині з відповідним резервом трудових ресурсів, наявна транспортна мережа дають змогу розвивати тісну співпрацю із зарубіжними партнерами на засадах кооперування.

Окремі частини району ще значно відстають за рівнем економічного розвитку. Тут беруться до уваги не лише гірські масиви, але й окремі райони , що породжує необхідність вирівнювання економічного розвитку по території області. На низькому рівні розвитку перебуває соціальна сфера, особливо в сільській місцевості.

Потребує вдосконалення інфраструктура АПК області відповідно до вимог сучасності, яка подекуди просто відірвана від головних ланок АПК.

Необхідно створювати нові підприємства, здійснювати реорганізацію і реконструкцію діючих підприємств із заготівлі, зберігання, первинної обробки сільськогосподарської сировини, до того ж це не потребує надто великих капіталовкладень і може забезпечити гнучкість і мобільність агропромислової інфраструктури.

Реструктуризація економіки області має бути спрямована насамперед на виробництво конкурентоспроможної продукції на основі експлуатації місцевої сировинної бази, пріоритетність розвитку галузей науково-технічного прогресу, подальший розвиток і зростання ефективності електротехнічного машинобудування, приладобудування, хімічної, деревообробної промисловості.

Однією з найгостріших проблем у області є вирішення питань зайнятості трудових ресурсів у господарстві. Йдеться не лише про раціональний перерозподіл їх між галузями та регіонами, а й про формування нового механізму залучення їх у виробництво. Необхідно реалізувати можливості щодо експорту робочої сили, особливо з гірських районів, як у межах України, так і за кордон, водночас вживати заходів щодо збереження та примноження трудового потенціалу району. [7]

4. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4.1. Загальна характеристика екологічної ситуації в області

На фоні інших регіонів України Закарпатська область вважається регіоном з порівняно сприятливою екологічною ситуацією. Гірські Карпати – унікальна природна екологічна система, яка є загальнодержавною цінністю. Екосистема Карпатського біосферного заповідника віднесена до найцінніших екосистем Землі і входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Разом з тим територія області характеризується високим рівнем сукупного прояву небезпечних геологічних процесів, таких, як зсуви, селі, бічна річкова і площинна ерозія, карсти, підвищена сейсмічність. Територія Закарпаття відноситься до найбільш паводконебезпечних регіонів Європи. Існує ряд об’єктів підвищеного екологічного ризику:

Магістральні нафто-, газо та продуктопроводи.

В області нараховується 37,2 тис.га еродованих сільськогосподарських угідь (7,9 процента), з яких 7,7 тис. га ріллі (3,8 процента від її загальної площі).

Існує ряд проблем в частині розміщення та утилізації відходів. В умовах малоземелля проблемним залишається виділення ділянок під сміттєзвалища. Зокрема, в містах Мукачево, Чоп, Виноградово, Берегово та селищі Перечин існуючі полігони твердих побутових відходів відпрацювали свій ресурс. У сфері поводження з токсичними відходами відсутня технологія утилізації більшості з них.

Закарпаття – найбільш зволожена область України. За умовами захисту від забруднення водоносні горизонти підземних вод, що експлуатуються, в більшості не захищені (тільки 20 проценти відносяться до умовно захищених). Всі розвідані або діючі водозабори підземних вод в області є інфільтраційними, тому якість добутої на них підземної води повністю залежить від характеристик поверхневого стоку і потребує особливого захисту.

Рівень забезпеченості населення централізованим питним водопостачанням та каналізацією є низьким, ними забезпечені тільки міста та окремі селища міського типу. Майже половина існуючих очисних споруд потребує реконструкції із збільшенням пропускної спроможності і запровадженням більш передової технології очищення стічних вод. Обмежені технічні можливості в очищенні питної води і забезпеченні нею в достатній кількості населення призводить до небезпеки виникнення та поширення інфекційних захворювань, особливо в районах, які потрапляють в зону затоплення під час паводків.

Проблемою залишається екологічний стан у водоохоронних зонах і прибережних смугах на потоках і річках області, що є наслідком відсутності у сільській місцевості комунальних служб та недостатньої участі населення у підтримці належного санітарного стану.[2]

4.2. Напрямки поліпшення екологічної ситуації в області

Унікальні природно-кліматичні умови, вразливість гірських екосистем та підвищена небезпека виникнення на Закарпатті катастрофічних стихійних явищ викликають необхідність запровадження особливих заходів щодо техногенної та екологічної безпеки.

Пріоритетами поліпшення екологічної безпеки повинні стати:

- запровадження екологічно безпечних технологій, в першу чергу в лісовому, сільському і водному господарствах;

- забезпечення оптимальної лісистості в межах водозборів, заліснення непридатних до сільськогосподарського використання земель, відновлення верхньої межі лісу та зменшення навантаження на високогірні луки;

- запровадження консервації змитої ріллі і ріллі на схилах більше 10 градусів шляхом залуження і виведення її із сільськогосподарського обігу та оздоровлення з метою запобігання розвитку ерозійних процесів, збереження і відтворення родючості змитих земель; - створення умов для запобігання наслідків шкідливої дії вод (паводків), забруднення і виснаження водних ресурсів, реалізація протипаводкових заходів та заходів, спрямованих на гарантоване питне водопостачання;

- розробка і запровадження ефективного механізму збереження джерел прісних та мінеральних вод, забезпечення населення екологічно-чистою питною водою;

- створення умов для організації виробництва екологічно чистих продуктів харчування з маркою “біо”;

- захист річок, потоків та водойм від засмічення і забруднення промисловими та побутовими стоками, реконструкція і капітальний ремонт діючих очисних споруд та будівництво нових у населених пунктах та на підприємствах, де вони відсутні або малопотужні; - створення нових сміттєзвалищ,