КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Розміщення продуктивних сил”

Паливно-енергетичний комплекс України

1. Сутність, роль і місце в народногосподарському комп-лексі України.

2. Паливно-енергетичний баланс і його структура.

3. Вугільна промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку.

4. Нафтова і нафтопереробна промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи роз-витку.

5. Газова промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку.

6. Роль електроенергетики в господарському комплексі України та особливості її розміщення.

7. Проблеми і перспективи розвитку електроенергети-ки України.

1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ І МІСЦЕ

В НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

Паливно-енергетичний комплекс — це сукупність га-лузей промислового виробництва, які здійснюють видо-буток палива, виробництво електроенергії, їх транспор-тування та використання. До складу паливно-енерге-тичного комплексу входять галузі паливної промисло-вості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідро- та атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і лі-нії електропередач. ПЕК — це також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК — це крупна між-галузева територіальна система, складова частина єди-ного господарського комплексу країни; це базовий комп-лекс важкої індустрії. Кінцева мета його функціонуван-ня — надійне забезпечення потреб населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії.

Виходячи з цього, стає очевидно, що прискорений соціально-економічний розвиток країни нерозривно пов'язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енер-гетичного комплексу, вдосконалення енергетичного балансу з обов'язковим врахуванням досягнень науково-тех-нічного прогресу. Всебічна інтенсифікація виробництва ставить перед паливно-енергетичним комплексом нові завдання, збіль-шує його роль у прискоренні темпів економічного зростання, у підвищенні продуктивності праці завдяки значному зростанню її енерго- та електроозброєності.

Відомо, що ефективність та інтенсивність суспільного вироб-ництва значною мірою залежить від його енергозабезпеченості, бо енергетика створює особливі матеріальні ресурси — енергетич-ні, які обумовлюють функціонування практично всього виробни-чого апарату сучасної економіки. Тому в нових економічних умо-вах паливо і енергію слід розглядати і як матеріальний ресурс, і як матеріальний фактор суспільного виробництва.

На сучасному етапі роль паливно-енергетичного комплексу неухильно зростає. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращання умов праці і підвищення рівня життя людей.

При цьому розвиток паливно-енергетичного комплексу необ-хідно підпорядкувати завданню стійкого забезпечення потреб України в усіх видах палива і енергії при планомірному проведен-ні в усіх галузях і сферах народного господарства цілеспрямо-ваної енергозберігаючої політики.

Енергетичний баланс і еволюція його структури характеризу-ють не лише певний рівень використання тих чи інших енергоно-сіїв, а й науково-технічні, соціальні, організаційні та виробничі зрушення в промисловості, сільському господарстві, на транс-порті, в побутовому обслуговуванні населення.

Одним з найважливіших завдань щодо вдосконалення струк-тури енергетичного балансу є підвищення ефективності викорис-тання енергоресурсів, всіляка їх економія. Подальше підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) залишається надзвичайно актуальним. У зв'язку з цим дуже важ-ливо по-господарськи використовувати вугілля, природний газ, нафтопродукти тощо. Це вимагає певної перебудови в усіх галу-зях і насамперед широкого впровадження енергозберігаючої тех-ніки і технології, вдосконалення нормативів, використання мате-ріальних і моральних стимулів у досягненні економії, посилення відповідальності за перевитрати, перевищення норм та лімітів.

Численні факти свідчать про наявність значних втрат енерго-ресурсів на всіх стадіях — від їх видобутку і переробки до кінце-вого споживання. Зараз втрачається понад половини видобутого палива і виробленої енергії, що свідчить про значні резерви їх економії.

Найбільш енергомісткими сферами є промисловість і транс-порт. Промисловість споживає понад 60% усіх паливно-енерге-тичних ресурсів. На її частку припадає 80% можливої економії, яка може бути досягнута шляхом реалізації певних заходів, включаючи модернізацію виробництва і зміни в рівні споживання енергії.

В основних положеннях Програми стратегічного розвитку дер-жави до 2010 р. передбачається здійснити докорінне вдоскона-лення структури енергоспоживання за рахунок економії палива і енергії в усіх сферах народного господарства; перебудови струк-тури економіки; заміни рідкого і газоподібного палива — вугіл-лям; збільшення видів енергії, які виробляються на базі ядерної енергетики і використання вугілля; розширення використання вторинних та нетрадиційних відновлювальних джерел енергії.

На всіх етапах економічного розвитку першочергове значення завжди відводилось розвитку енергетики. В результаті в Україні була створена досить могутня паливна і енергетична база як скла-дова частина ядерного паливно-енергетичного комплексу колиш-нього СРСР, яка забезпечувала енергетичними ресурсами потре-би народного господарства республіки та експорту. Разом з тим подальше забезпечення розвитку продуктивних сил України енер-гетичними ресурсами у зв'язку з набуттям нею незалежності в 1991 р. пов'язане з певними труднощами.

Починаючи з 1991 p., у зв'язку з відсутністю відповідних ін-вестицій, став різко зменшуватися видобуток вугілля та природ-ного газу в Україні. Це стосується і виробництва електроенергії. Так, видобуток вугілля за період 1991—1997 pp. знизився з 164,8 млн. т до 76,3 млн. т, або більше ніж удвічі, видобуток при-родного газу — відповідно з 28,1 млрд. м до 18,1 млрд. м3, або на 10 млрд. м3. Виробництво електроенергії за цей же період зни-зилось на 122,0 млрд. кВт - год і становило 176,5 млрд. кВт - год. в 1997 р. До цього слід додати, що через відсутність платежів за енергоресурси розпочалося зниження поставок нафти і газу в Україну з інших регіонів колишнього Союзу, і насамперед з Росії.

Ресурси, що формують енергетичний баланс (особливо елект-роенергія), визначають темпи науково-технічного прогресу, ефек-тивний і прискорений розвиток економіки в цілому. Викорис-тання електроенергії в народному господарстві сприяє зниженню затрат суспільної праці, зменшенню фондомісткості продукції у високоенергоспоживаючих галузях, впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробництва тощо.

Таким чином, головне завдання розробки і дотримання енер-гетичного балансу — це ефективне і надійне забезпечення