Реферат на тему:
Територіальна організація народного господарства. Західний економічний регіон
Західний економічний регіон розташований, головним чином, на Правобережній Україні, включаючи її північну та центральну частину. Це найбільший з трьох регіонів країни, площа якого складає 269,4 тис. км2 (44,6% площі країни). Населення регіону – 22,04 млн. чол. (43,3% населення України). Питома вага регіону в товарній продукції промисловості України набагато нижча від зазначених вище показників і становить близько 37%, сільського господарства, навпаки, вища – 52%.
Регіон включає 4 економічних регіони – Київський (або Столичний), Карпатський, Північно-Західний та Подільський, до складу яких входить 13 областей, тобто більше половини їх загальної кількості в Україні.
Основні риси. Регіон у цілому характеризується:–
сприятливим геополітичним та транспортно-географічним положенням, високим рівнем господарської освоєності території; кращою, порівняно з іншими регіонами, забезпеченістю трудовими ресурсами;–
потужним та різноманітним природно-ресурсним потенціалом;–
великим та розгалуженим за структурою виробничим потенціалом;–
значною територіальною диференціацією економічних і соціальних умов при переважанні областей із середнім та нижчим за середній рівнем соціально-економічного розвитку.
У територіальному поділі праці регіон відзначається:–
різноманітною продукцією АПК, перш за все, виробництвом цукру, м’яса, тваринного масла, овочеконсервною продукцією; –
виробництвом різноманітної промислової продукції: приладів, літаків, автобусів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки, сірки, калійних та суперфосфатних добрив, штучних, лляних, синтетичних тканин, паперу, меблів тощо.
Значні резерви інтенсифікації міжнародних економічних зв’язків регіону та розширення його зовнішньої функції пов’язані з функціонуванням у ньому столичної Київської агломерації, двох єврорегіонів – “Буг” і “Карпати”, вільних економічних зон. Великий науково-технічний потенціал регіону створює передумови для інтенсивного розвитку в ньому інноваційного комплексу, в тому числі таких форм його територіальної організації, як технопарки і технополіси.
Сприятливе геополітичне положення більшості областей та значний інтеграційний потенціал зумовлюють його певну інвестиційну привабливість, яка підсилюється завдяки сприятливій екологічній ситуації (за винятком зони впливу Чорнобильської катастрофи). Надходження інвестицій у регіон зараз є найбільшим у країні (завдяки м. Києву), але гальмується загальним її соціально-економічним станом.
Велику роль в економічному розвитку регіону відіграє його природно-ресурсний потенціал (ПРП). Він дуже значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально дуже диференційована. Основні природні ресурси – мінеральні, земельні, рекреаційні, а також лісові та водні. Особливе значення мають цінні земельні та агрокліматичні ресурси. Саме завдяки їх сприятливості на всій території регіону, особливо на Поділлі, склався такий могутній АПК. Більше половини площі – під родючими чорноземами. Дуже цінними є природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях регіону. Мінеральні ресурси мають велике народногосподарське та міжнародне значення. Це сірка і калійні солі у Прикарпатті, нафта і газ на півночі Дніпровсько-Донецької та Прикарпатської провінцій, руди титану в Житомирській області, поліметали, алуніти і ртуть у Закарпатті, каоліни Вінницької області, цінні кам’яні облицювальні матеріали Житомирської, Київської та Вінницької областей тощо.
Саме в цьому регіоні позитивний водний баланс і найбільші запаси не тільки поверхневих, але й підземних вод України.
Тут зосереджені майже всі лісові ресурси України, які мають експлуатаційне значення. Вони розміщені у двох регіонах розвитку лісопромислового комплексу: Поліському і Карпатському.
Якщо всі зазначені вище ресурси досить повно використовуються, то різноманітні і цінні рекреаційні ресурси освоюються поки що недостатньо. Вони представлені мінеральними водами, грязями, озокеритом, водними та лісовими ресурсами, чудовими краєвидами Карпат, Поділля, Волині.
Населення регіону становить 43,3% усього населення України, а його густота трохи нижча за середньоукраїнську і становить 82 чол./км2. Цей показник дуже відрізняється у Київській (155 чол./км2) та західних областях, де він перевищує 100 чол./км2 (і досягає 126 чол./км2 у Львівській), та в поліських областях, де він знижується до 53-59 чол./км2. Це пояснюється значними площами, зайнятими у Поліссі під лісом, болотами, а також нижчою концентрацією промисловості. Спільною для регіону є висока частка людей старшого віку в сільській місцевості, хоч густота сільського населення теж характеризується великими відмінностями в лісостепових і поліських областях (в останніх вона значно зменшилася).
Великі відмінності існують і у віковій структурі населення: у Вінницькій, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях кількість пенсіонерів на 1000 жителів значно перевищує середньоукраїнський показник, а в Чернівецькій, Рівненській, Львівській і особливо в Закарпатській областях та м. Києві – значно нижча. Ще відчутніші відмінності в природному прирості населення, який у 3-х областях з 13-ти у 1997 р. був позитивним, на відміну від усіх інших областей України. Це Закарпатська, Івано-Франківська та Рівненська області. У Волинській, Львівській, Тернопільській, Чернігівській областях перевищення смертності над народжуваністю на 01.01.97 р. було трохи нижчим, ніж у середньому по країні. Краще становище щодо відтворення населення в зазначених областях, перш за все, завдяки ситуації, що склалася в містах. У 8 областях регіону природний приріст позитивний саме у міського населення.
Очікувана ж тривалість життя знизилась, як і в Україні в цілому, майже на 3 роки.
Національний склад населення регіону досить строкатий, з абсолютним пререважанням українців – до 92-95% у більшості областей у загальній чисельності населення кожної області. Друге місце займають росіяни, далі йдуть поляки, євреї, білоруси, румуни, молдовани, угорці тощо.
Розселення населення у регіоні дуже неоднорідне. У його системі сталися значні зміни у другій половині XX століття. Перш за все, це стосується росту міст, зокрема, збільшення кількості великих і середніх міст, чисельності міського населення, що зумовлено процесами урбанізації, викликаними розвитком продуктивних сил у західних областях України.
Сільське населення розселене по території регіону досить неоднорідно. У західних областях і на Поділлі воно складає половину