· Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми;

· Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових знаків;

· Договору про патентне право.

Як бачимо, більшість із цих договорів (перших три) стосується саме захисту авторських та суміжних прав.

Було прийнято ряд важливих законодавчих актів, що стосуються врегулювання проблемних питань в сфері авторського права та суміжних прав. Прийняття цих законів стало практично завершальним етапом в узгодженні національного законодавства з положеннями Угоди ТРІПС.

Так, у січні 2003 року Верховна Рада України прийняла Цивільний кодекс України, який містить окрему Книгу IV "Право інтелектуальної власності". У ній відображені основні положення цивільних відносин у сфері інтелектуальної власності. Деякі засоби забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності запроваджені Кримінальним кодексом України.

Прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про власність", який врегульовує деякі правові моменти набуття державою прав інтелектуальної власності.

Наступним важливим кроком стало прийняття в травні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності". Цей закон повною мірою впроваджує в українське законодавство норми, які викладені в Третій частині Угоди ТРІПС і які передбачають заходи, направлені на попередження та подолання порушень прав інтелектуальної власності.

Дещо законодавчо не доопрацьованим, на наш погляд, є питання контролю за роботою технопарків. так, на сьогодні використовується багатоступінчата система контролю за діяльністю технопарків з боку Міністерства освіти і науки, Національної академії наук, Міжвідомчої ради, нарешті, податкових органів. Дана схема є досить громіздкою, і часто буває, що одне і теж питання перевірки дублюється всіма контролюючими організаціями.

Протягом останніх років особливо гостро стояли проблеми неврегульованості законодавчої бази діяльності технопарків. Зокрема це стосується договорів про спільну діяльність. На превеликий жаль у питаннях вдосконалення законодавчої бази діяльності технопаркам дуже важко знаходити взаєморозуміння з центральними органами виконавчої влади. З великими труднощами вдалося врегулювати це питання внісши відповідні зміни до Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків". Але у Законі "Про державний бюджет України на 2005 р" з'явилися пункти, що обмежують діяльність технопарків. Більш того у змінах до цього закону зроблено спробу взагалі скасувати частину положень спеціального режиму діяльності технопарків. Все це вкрай утруднює роботу цих єдиних реально діючих інноваційних структур України.

ВИСНОВОК

В роботі досліджено основні проблеми законодавчого забезпечення інноваційної діяльності в Україні. Що стосується стану інноваційної діяльності в Україні, то як показали результати аналізу, відстежується тенденція її поступового зниження. Серед основних критеріїв, що свідчать про незадовільний стан інноваційної діяльності в Україні, виділені наступні: зменшення витрат на науку та науково-технічні вироби, низький рівень експортабельності та конкурентоспроможності товарів та послуг, обсяги оновленої продукції характеризуються тенденцією скорочення. Обмеження інноваційної діяльності є наслідком неефективного державного впливу, зокрема податкових пільг, антимонопольного, патентно-ліцензійного та кон’юнктурного регулювання технологічного оновлення виробництв.

Механізм стимулювання інноваційної діяльності має складатися з наступних обов’язкових заходів, які повинні бути зафіксовані законодавчо:

· моральне заохочення авторів: присудження спеціальних почесних звань, включення в члени винахідницьких клубів, видачу винахідникам посвідчень, грамот, медалей і інших знаків відзнаки, публікації про авторів і створені винаходи;

· авторам винаходів, заявлених від імені підприємства і, що використовувалися в перебіг року, доцільно надавати право вибору часу чергової відпустки;

· рекомендувати встановлення підвищеного окладу в порівнянні з іншими групами персоналу фірми, як основну форму матеріального стимулювання винахідників;

· автору винаходу, на який були видані відповідні охоронні документи, премія за підсумками року може бути збільшена до 15%;

· пропонується застосовувати преміювання осіб, що створили винахід, не тільки у вигляді наявних виплат, але й у вигляді дивидендів по виданих акціях компанії;

· можуть бути встановлені нормативи виплат винагороди за винаходи в розмірі 10-25% від економічного ефекту протягом першого року його використання, а у випадку особливо важливих - 10% і в наступному році використання винаходу.

· доцільно рекомендувати фірмам виплачувати винагороди навіть за винаходи, що безпосередньо промислово не використовуються.

Як заходи, що побічно стимулюють винахідницьку діяльність з боку держави і спрямовані на використання плодів винахідницької творчості підприємствами можна назвати життєво необхідне полегшення податкового тягаря у співвідношенні підприємств, що використовують на законній підставі винаходи у виробництві з певним комерційним успіхом. Найбільш ефективним може виявитися зниження ставки податку на прибуток не тільки на частину прибутку, отриманої в результаті застосування винаходів, але і на весь прибуток у цілому, отриманим таким суб'єктом. Свою роль може зіграти і звільнення від оподаткування ПДВ ряду платежів, пов'язаних з винахідництвом.

Пропоноване вище додаткове стимулювання винахідницької й особливо інноваційної діяльності здатно кардинально поліпшити інноваційний "клімат" і допомогти в подоланні кризи в економіці України, а також підвищити конкурентоспроможність підприємств на вітчизняних і світових ринках.

Створення і функціонування технологічних парків взагалі повинно бути одним з пріоритетних напрямів науково-технологічного та інноваційного розвитку в Україні. Технопарк дає можливість запровадити безперервний цикл: «дослідження – розробка – проектування – дослідне виробництво – виробниче впровадження – збут продукції».

Технопарк можна розглядати як особливий вид спеціальної економічної зони, в якій накопичуються кошти для розробки наукоємної продукції. Економічна привабливість спеціального режиму функціонування технопарків для розвитку інноваційної діяльності полягає в тому, що він дозволяє накопичити необхідні для цього фінансові ресурси.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України // Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К.: Юрінком, 1996.- 79с.

2. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 15.06.2001р.

3. Закон України „Про наукову і