джерела іонізуючих випромінювань і таким чином здійснюють відповідальне поводження з РАВ. Основні об’єкти накопичення та зберігання РАВ – це АЕС, підприємства урано-переробної промисловості, спец комбінати державного об’єднання “Радон”.
У загальному балансі РАВ, які утворюються в результаті господарської діяльності, 97 – 98% припадає на атомну енергетику та промисловість. Річний приріст обсягів залежить від багатьох експлуатаційних показників, однак в середньому на всіх АЕС України за рік утворюється близько 6 тис. куб. м твердих РАВ і біля 2,7 тис. куб. м рідких РАВ. Крім РАВ, що зберігаються на АЕС, атомна промисловість має РАВ активністю біля 1000 Кюрі у вигляді сховищ Східного гірничо-збагачувального комбінату та Придніпровського хімзаводу, які розташовані на площі 1,6 тис. га.
Ситуація, що склалася в ядерно-промисловому комплексі України з накопиченням РАВ і відсутність будь яких помітних практичних напрацювань в галузі переробки, транспортування та зберігання РАВ, примусила Державний комітет України з використання ядерної енергії на початку 90 років розробити і реалізувати комплекс першочергових невідкладних заходів з метою підготовки до створення підгалузі поводження з РАВ для вирішення внутрішньо – відомчих і міжнаціональних проблем поводження з РАВ. З цією метою на замовлення вже неіснуючого Державкоматому було виконано концептуальний і техніко-економічний аналіз ситуації, що склалася з РАВ в країні, визначені та економічно обґрунтовані основні напрямки створення галузі поводження з РАВ для ядерно-енергетичного і промислового комплексу України.
Основний стратегічний напрямок Державної програми – це створення централізованої системи із збирання, переробки, зберігання, транспортування та поховання РАВ. Реалізація цієї стратегії передбачається шляхом будівництва Центрального підприємства з переробки РАВ, будівництва тимчасових сховищ та об’єктів з поховання РАВ, контейнерів для їх пакування та транспортних засобів для перевезення. На сьогодні ведуться перед проектні роботи з будівництва Центрального підприємства переробки РАВ та комплексу “Вектор”, на якому планується довгострокове зберігання та поховання РАВ.
Згідно з Міжнародними правилами ВЯП має повертатися до країни-виробника (Росія), де з нього вилучать всі корисні елементи, а рештки повертаються до країни споживача (Україна). Через відсутність власного сховища в Україні було досягнуто міждержавної угоди, за якою ВЯП зберігалося у Красноярську – 47. Вартість такої послуги складала біля 300 дол. за 1 кг урану, що становить біля 25% світового рівня тарифів.
У січні 1999 року було введено заборону на розміщення ВЯП на території Красноярського краю і проголошено про необхідність підвищення до світового рівня тарифів на складування і переробку відходів. Це, а також інші чинники, призвели до необхідності вишукувати можливості збереження ВЯП на території України. Для цього передбачається спорудження сухих сховищ при атомних електростанціях і спорудження центрального сухого сховища в Чорнобильській зоні.
На сьогоднішній день в експлуатацію введені ВЯП на ЗАЕС. Планується встановити 380 контейнерів, термін зберігання в яких складатиме 50 років. Вартість поховання ВЯП в металево – бетонних контейнерах оцінюється в 50 дол. за кілограм урану.
5. Українське ядерне товариство.
Винятково важливими завданнями є робота з громадськістю та засобами масової інформації, інформативно видавнича діяльність. Від якості вирішення цих завдань залежить ставлення найширших верств населення до ядерної енергетики, а також – її майбутнє.
З цією метою в квітні 1993 року було створено Українське ядерне товариство (УКР ЯТ), основна діяльність якого спрямована на вирішення наступних проблем:
·
роботу з молоддю, студентами, учнями;
·
роботу з громадськістю та засобами масової інформації;
·
інформативно – видавничу діяльність;
·
встановлення міжнародних контактів та зміцнення міжнародного співробітництва;
·
допомога у вирішенні екологічних питань яд. енергетики;
Серед форм роботи Українського ядерного товариства:
·
традиційні конференції “Молодь в ядерній енергетиці”;
·
щорічні семінари “Екологічний моніторинг АЕС”;
·
регулярний випуск “Вісника УКР ЯТ”;
·
видання російською мовою інформативного бюлетеня Європейського ядерного товариства “NUCLEUS”;
·
видання науково-технічного збірника “Радіаційна та екологічна безпека підприємств ЯПЦ”;
·
чисельні спеціальні видання;
·
робота прес-клубу “Енергія”;
·
проведення круглих столів, в тому числі виїзних, та прес-конференцій;
·
лекції та загально – освітні виступи по радіо та телебаченню;
·
робочі зустрічі з політиками та екологами;
·
спільні заходи з інформаційними центрами АЕС;
·
робота секцій культури та жіночі секції при УКР ЯТ та інші;
Українське ядерне товариство увійшло до Координаційної Ради ядерних товариств країн СНД (КР ЯТ СНД), а також є національним представником в агентстві NucNet.
Література:
1.
Преса: газети “Перспектива” та “Енергобудівник”.
2.
Інформаційний центр ХАЕС.
3.
Офіційні джерела та інформаційний вісник “Крок”.
6. Висновки
·
Централізоване виробництво е/е в ОЕК України виконують 14 ТЕС, 8 ГЕС та 4 АЕС, які входять до складу Національної атомної енергогенеруючої компанії (НАЕК) “Енергоатом”
Головне базове навантаження в енергосистемі несуть АЕС, які згідно з регламентом повинні працювати в базовому режимі. При зниженні частоти до 49 Гц АЕС частково розвантажуються і тим самим значно збільшують дефіцит е/е. У разі аварійної зупинки атомного енергоблоку може виникнути не прогнозований лавиноподібний процес спрацювання систем автоматичного поділу ен. системи на незбалансовані частини, тобто “розвал” енергосистеми.
·
Сьогодні в роботі на АЕС України 13 діючих енергоблоків. На 11-ти з них встановлено реактори серії ВВЕР – 1000, проектний термін експлуатації яких складає 30 років. Значна частина тепломеханічного та електротехнічного обладнання вже вимагає заміни внаслідок закінчення терміну їх експлуатації.
·
Реалізація проекту завершення будівництва енергоблоків ХАЕС – 2 та РАЕС – 4 передбачається за рахунок коштів Європейського банку реконструкції та розвитку (ЕБРР), Євроатому, експортно – кредитних агентств, а також власних коштів НАЕК “Енергоатом”.
·
Робота АЕС повністю залежить від поставок тепловиділяючих збірок з Росії. В зв’язку закінчення терміну їх обов’язкових поставок (як компенсації за вивезену з України ядерну зброю) питання про надійне паливо – забезпечення АЕС значно загострюється.
·
Перспективне капітальне будівництво в енергетиці, враховуючи специфіку галузі, має плануватись
