Бюджетне фінансування — це фінансування, що прово-диться за рахунок бюджетних коштів, тобто це безповоротний, безвідплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій, функцій місцевого самоврядування та забезпечення функціонування бюджетних підприємств, установ, організацій.

Самофінансування використовується для покриття видатків державних та комунальних підприємств за рахунок їх влас-них фінансових ресурсів.

Основними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи та організації державної та комунальної форми власності. Останні поділяються на такі, що фінансу-ються з бюджету частково або повністю. В залежності від суб'єктів можна виділити дві форми проведення фінансуван-ня. При першій формі з бюджетних або відомчих джерел по-кривається лише частина видатків суб'єкта фінансування. Решта — більша частина видатків — покривається за рахунок його власних або кредитних коштів, тому основним принци-пом першої форми фінансування є оптимальне поєднання ви-користання власних, кредитних та бюджетних коштів при фінансуванні видатків. Ця форма застосовується при фінан-суванні державних програм та державних і комунальних підприємств, які мають економічну і фінансову самостійність, отримуючи власні прибутки (прикладом є госпрозрахункові державні та комунальні підприємства). Для таких підприємств бюджет не є основним джерелом покриття видатків.

При другій формі фінансування з бюджетних джерел про-водиться повне покриття всіх видатків суб'єкта фінансуван-ня. Ця форма використовується при фінансуванні діяльності державних органів, обороноздатності країни, утриманні соці-альної сфери, а також діяльності державних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не мають своїх до-ходів (на відміну, наприклад, від госпрозрахункових підприємств).

Державні або комунальні підприємства, установи та органі-зації, видатки яких повністю фінансуються з бюджету, на-зиваються бюджетними.

Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності апарату законодавчої та виконавчої влади, управління, суду й прокуратури, обороноздатності країни, на утримання соці-ально-культурної сфери, а також державних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не мають своїх до-ходів (бюджетних установ), здійснюється шляхом кошторис-но-бюджетного фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування — це метод безпово-ротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утриман-ня установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюдже-ту, на основі фінансових планів — кошторисів витрат.

За цим методом фінансується майже вся невиробнича сфе-ра суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності (бюджетна сфера). Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисами закріплюється в бюджетах, які приймаються на відповідних рівнях — у державному бюд-жеті, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах.

Незалежно від джерел покриття видатків, фінансування здійснюється на основі таких принципів: плановості, безпово-ротності та безвідплатності, цільового спрямування коштів та їх ефективного використання та здійснення постійного контролю за їх використанням, фінансування в міру виконання планів, оптимального поєднання власних, кредитних та бюд-жетних джерел, додержання режиму економії.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансуван-ня державних видатків означає виділення суб'єкту фінансу-вання коштів без прямого їх повернення державі та без вне-сення будь-якої платні за отримання цих коштів.

Принцип цільового спрямування фінансування державних витрат полягає у тому, що кошти плануються, відпускають-ся та використовуються на чітко визначені нормативними та індивідуально-плановими фінансовими актами цілі та за-ходи: виплата заробітної плати, поточні видатки, видатки розвитку тощо.

Принцип фінансування в міру виконання планів означає, що кошти виділяються не автоматично, а у відповідності з фак-тичним виконанням робіт, кількісними та якісними показ-никами, що зумовлюють обсяги витрат на конкретні цілі в момент виникнення реальної потреби у наданні коштів. Зав-дяки цьому принципу грошові ресурси можуть перебувати у постійному обігу. Виконання цього принципу чітко прослідковується при фінансуванні капіталовкладень та капі-тальних ремонтів, де, в разі невиконання планів викорис-тання коштів, невикористані грошові ресурси враховуються при наданні бюджетних коштів на наступний період.

Принцип оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів полягає в тому, що під час визначення обсягу фінансування спочатку враховується наявність та можливість використання суб'єктом фінансування власних коштів або скорочення власних видатків, потім — можливість отримання ним банківських кредитів і лише при об'єктивній неможливості покриття видатків з вищезазначених джерел вирішується питання про виділення бюджетного або відом-чого фінансування. Цей принцип застосовується на стадії планування, розподілу та використання державних ресурсів при покритті поточних видатків та капіталовкладень.

Принцип додержання режиму економії застосовується на стадії фактичного використання коштів і проявляється у раціональ-ному використанні трудових та матеріальних ресурсів, вико-ристанні новітніх ресурсозберігаючих технологій, підвищенні норм виробітку сировини та природних ресурсів тощо.

При дефіциті бюджету та інфляції додержання переліче-них принципів фінансування є особливо необхідним, а відступ від них веде до таких тяжких наслідків, як виник-нення проблеми неплатежів та зростання заборгованості дер-жави по фінансуванню тих чи інших витрат (зарплат, пенсій, капіталовкладень тощо). Тому особливої ваги набирає прин-цип здійснення постійного контролю за використанням всіх видів державних ресурсів. Контроль дає можливість з'ясува-ти помилки та недоліки у фінансовій діяльності держави та вжити заходів для їх усунення. Він також дає інформацію для перспективного та поточного планування державних видатків під час визначення оптимальних обсягів коштів і їх цільового спрямування.

Суть держави і державного бюджету полягає в тому, щоб задовольняти загальносуспільні інтереси і потреби. Тому ст.95 Конституції України вста-новлює, що «виключно законом про Державний бюджет Ук-раїни визначаються будь-які видатки держави на загально-суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків». Сам характер загальносуспільних потреб теж визначається в ряді статей Конституції. Такий гуманістичний зміст конституційних положень визначає і склад видатків держав-ного і місцевих бюджетів. Структура їх відображається в бюд-жетній класифікації України (розділ II) і в