- стимулюючу (сприяє раціональному використанню ресурсів);

- розподільчу, оскільки впливає на розподіл ресурсів, доходів і фінансів у суспільстві;

- регулюючу (спричиняє зміни попиту і пропозиції);

- координуючу (забезпечує періодичне встановлення балансу попиту і пропозиції, споживання і виробництва).

В умовах командно-адміністративної системи управління співвідношен-ня попиту і пропозиції регулювалися, як правило, за допомогою директивних планів виробництва і реалізації товарів. Роль ціни у цьому процесі була не-значною. Не реалізовувалися й інші функції ціни. З переходом України до ринкового способу господарювання поступово формується система цін, яка швидко, без централізованого примусу, але в умовах державного контролю реагує на зміни умов попиту і пропозиції. Така система цін виступає в якості головного, найбільш ефективного механізму координації економічної пове-дінки суспільства.

2. Система показників статистики цін

Ціна - це невід'ємний складовий елемент ринкового механізму. Вона відображає споживні властивості (корисність) товару, купівельну спромож-ність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару (співвідношення між його наявністю та потребою, попитом та пропозицією), характер та силу конкуре-нції, державного контролю та загальноекономічну кон'юнктуру ринку, пси-хологію економічної поведінки ринкових суб'єктів і інші суб'єктивні момен-ти (моду, смаки, традиції). Отже, ціна складається під впливом численних об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Статистичне вивчення цін здійснюється на основі розгорнутої системи показників, яка відповідає вимогам ринкової економіки і відображає різні види диференціації ринкових цін: асортиментну, часову, просторову, за соціально-доходними групами, різними ринками. Ринок робить ціни гнучкими, чутливо реагуючими на зміну різних чинників. В цьому зв'язку показники еластичності цін, їх співвідношень повинні знайти відображення в системі показників статистики цін. Лібералізація ціноутворення і перспективи стабі-лізації економіки дозволяють закладати ціни у математичні моделі.

В залежності від мети дослідження статистикою можуть застосовувати-ся різні показники.

Для оцінки абсолютного розміру ціни на певний вид, сорт товару (товарну групу) застосовують рівень цін. Розрізняють рівні цін:

- індивідуальні, що характеризують величину ціни на відповідний вид, сорт товару на певний момент часу, дату;

- середні - розраховуються на певну дату або за період на конкретний товар, сортність (товарну групу), по населених пунктах, регіону, країні;

- узагальнюючі - вартість споживчого кошика, який розраховується відношенням індивідуальної, середньої чи узагальнюючої ціни до доходу.

При вивченні ціноутворення визначають показники структури ціни:

питому вагу кожного елементу в кінцевій (роздрібній) ціні товару (собівартості, націнки, знижки, податків); питому вагу валового доходу (реалізованої націнки) у товарообігу; співвідношення оптових і роздрібних цін, співвідношення структурних елементів роздрібних цін.

Коливність цін в часі і просторі характеризують за допомогою показни-ків варіації: групування одноіменних товарів за рівнем цін; рівень територі-альної коливності цін (групування регіонів, населених пунктів за рівнем цін;

рівень стійкості цін у динаміці (коефіцієнт апроксимації трендової моделі);

рівень сезонних та циклічних коливань цін.

Динаміку цін на окремі товари, товарні групи і всіх товарів характери-зують за допомогою індексного методу: індивідуальних, групових та зведе-них індексів цін, індексів середніх цін.

Відповідність ціни якості товару, залежність від соціально-економічних факторів статистика характеризує за допомогою параметрів моделей, коефі-цієнтів, індексів, експертних оцінок.

3. Принципи реєстрації цін

В умовах централізованої планової економіки основним методом реєст-рації цін є жорсткий документований, суцільний їх облік, що одержав назву прейскурантного. Його можна в певній мірі вважати оправданим в умовах політики стабільних цін та відносно неширокого асортименту товарів.

З переходом до ринкових відносин офіційне визнання в Україні одержа-ла концепція вибіркової системи реєстрації цін, що узгоджується з практи-кою міжнародної статистики. До 90 років в Україні цей метод статистичного спостереження за цінами здійснювався в межах статистики колгоспної торгі-влі та споживчої кооперації.

Перехід державної статистики на вибіркову систему реєстрації цін пере-дбачає дотримання таких принципів:*

відмову від масового документованого, суспільного обліку цін, який в умовах різних форм власності практично неможливий;*

повне охоплення всіх форм і видів торгівлі;*

формування споживчого кошика, тобто набір товарів-представників;*

впровадження системи поправок на зміну якості товарів. Вибіркова сукупність формується за схемою:

1. Періодичність вибірки.

Оптимальною вважається щомісячна реєстрація цін. По окремих това-рах реєстрація цін при необхідності може здійснюватися за менш тривалі пе-ріоди (щодекадне, щоденно).

2. Вибір товарів-представників.

Проводиться відбір товарів, які репрезентують всю сукупність товарів і розкривають загальні тенденції, закономірності рівнів цін.

Товар-представник- це конкретна марка, артикул або невелика товар-на група.

Відбір товарів-представників з всієї сукупності, згрупованої за характе-ром використання товарів, можна проводити за критеріями: частка даного товару в обсязі реалізації товарної групи, можливість регулярного одержання даних, варіація індивідуальних індексів в групі, ступінь кореляції у динаміці цін товарів групи.

В Україні статистичними органами здійснюється спостереження за ці-нами по 22 товарах-представниках. Для порівняння: споживчий кошик в Ан-глії складається з 350 продуктів і послуг представників, в Німеччині - 475-США - 300, Франції - 250.

3. Вибір конкретної різновидності товару-представника.

При реєстрації ціни товару-представника дається детальна специфікація товару - перелік його узагальнених споживчих ознак, визначення яких вима-гає певних експертних знань. Щоб вказані параметри товару були стабіль-ними, повинні враховуватися їх зміни. В сучасних умовах конкретні параме-три специфікації (назва торгової фірми, її розмір, якісні ознаки і інші) визна-чаються самостійно реєстратором.

4. Вибір виду реєстрованої ціни.

Можливі чотири варіанти реєстрованої ціни товару-представника: сере-дня арифметична проста, середня арифметична зважена, модальна. За нині діючою методикою реєструється модальна ціна, тобто ціна товару за най-більшим обсягом реалізації в товарній групі.

5. Вибір території, населених пунктів, підприємств торгівлі.

Можливі такі методи: пропорційний відбір великих, середніх і малих міст та сіл (географічних, адміністративних регіонів);

включення у вибірку всіх міст з чисельністю населення, що перевищує за-дану, а з решти відбір проводиться з імовірністю, пропорційній їх величині;

вибірка з врахуванням дисперсії, сприяє зменшенню розкиданості (дисперсія ціни чи доходу в регіоні