Реферат

на тему:

“Перспективи українського економічного зростання”

З початком економічного росту України почали лунати застереження щодо його одноманітної експортної орієнтованості. Чи можна говорити сьогодні про вирівнювання цих диспропорцій? Фахівеці вважають, що коли росте слабка істота, то ризики завжди дуже великі. Потрібно не панікувати з цього приводу, а мужньо їх зустрічати, бо вони об`єктивні. Звичайно, було б краще, якби зростання почалося за рахунок галузей, котрі працюють на внутрішній ринок. Краще, але це неможливо.

Українська економіка трансформується досить повільно, але логічно. Україна не обмежує себе, згадуючи нашу колишню союзівську імперську потугу, а використовує всі ті моменти, де можемо ефективно розвиватися. Немає нічого поганого в тому, що Україна, скажімо, спочатку розвине швейну промисловість, а коли стане багатшою, почне розвивати якусь більш науковомістку галузь. Причому сьогодні не відомо, яку саме. Зовсім не обов’язково це буде виробництво, яке в Україні потужно працювало за радянських часів.

Звичайно, економічний ріст в Україні не будемо відбуватися так шалено, як зараз, але якщо ми збираємося зростати безперервно з темпом 5 — 6% в рік, то думаю, через 2—3 роки ми вичерпаємо можливостi екстенсивного виробництва і почнемо виробляти складнішу продукцію і для зовнішніх, і для внутрішніх ринків.

Темпи економічного зростання залежать від професійності урядовців

Останній рік наша економіка зростає найкраше в Європі і СНД. Але як довго це триватиме?

На це будуть впливати три фактори: один зовнішній і два внутрішніх. Внутрішні — це політика уряду у сфері реформування і те, що називається промисловою політикою, тобто якою мірою і як уряд втручається у процеси виробництва. Якщо говорити про реформування, то бурхливі темпи росту пов’язані з тим, що економіка була пуста, а потім почала наповнюватися.

Для дальшого росту постійно потрібні якісь нові стимули. Наприклад, якщо ми вводимо патент і єдиний податок, то мільйон людей стає підприємцями, якщо ми робимо стабільну гривню, то мільйон людей можуть вкладати свої збереження в народне господарство. Цих факторів не так багато, вони швидко вичерпуються, але в нас до цього ще не скоро дійде. Наша економіка дуже далека від тієї точки зрілої рівноваги, в якій реформаторські зусилля дають небагато. Цей фактор протягом наступних десяти років буде одним з найважливіших.

Другий фактор — промислова політика. Існує два її типи: політика активного втручання і ліберальна політика. Активне втручання — це не таке погане явище, як про нього говорять, але за умови, що держава як ресурс достатньо ефективна і коли вона щось оголошує, то робить це рішуче і гнучко. Нашій державі з урахуванням її слабкості такий тип не підходить. Головне завдання уряду зараз — не заважати. Коли станемо багатшими, тоді займемося регулюванням. Якщо вже уряд хоче втручатися, то він має це робити так, як з кредитуванням сільського виробника.

Щодо темпів росту ВВП: якщо не буде війни і світової катастрофи, і не прийде уряд, який стане все рішуче переробляти , тобто, якщо все залишиться так, як було, то ми отримаємо зниження темпів росту, але вони будуть цілком пристойні — в межах 6 — 7% ВВП.

Щодо фінансової сторони справи, ситуації з гривнею і її стабільністю на валютному ринку: найстрашніше у валютному регулюванні — мати якісь тверді переконання і їх постійно дотримуватися. Звичайно, гривня повинна викликати довіру, але довіру вона може викликати і тоді, коли стоїть, як камінь, і тоді, коли процес і ревальвації, і девальвації йдуть передбачувано і планово. Критерій довіри не передбачає її повної непорушності. Стратегія може мінятися дуже часто. Сьогодні ми девальвуємо, завтра робимо все, аби вона стояла на місці. Потрібно дотримуватися тонкого балансу, тут не може бути раз і назавжди обраної стратегії.

Невеликий прогноз на майбутнє:

2001 року ВВП України збільшиться на 8%. 2002 року темпи зростання української економіки сповільняться до 4,5%. Проте 2003 року зростання знову прискориться до 6%.

2002 року наш експорт зменшиться

Однак уже в IV кварталі 2001 року зовнішньоторговельне сальдо сягне від’ємного значення. 2002 року цей показник погіршуватиметься далі внаслідок сповільнення приросту експорту. Цей прогноз базується на припущеннях щодо: —

погіршення стану світової економіки; —

посилення антидемпінгових заходів у розвинених країнах — як реакція на сповільнення економіки, а також здійснення аналогічних заходів у країнах СНД; —

реакція українських експортерів на реальну ревальвацію гривні у 2001 році, що виявиться в їхній поведінці 2002 року.

2003 року темпи зростання експорту прискоряться, оскільки поліпшиться стан світової економіки. Позитивною можливістю, на думку фахівців центру, є збереження високих темпів зростання в Росії та інших країнах СНД. Ці економіки почали зростати недавно й мають чималий нереалізований потенціал, тому погіршення світової економіки позначиться на стані регіону лише невеликою мірою. Позиції українських експортерів на цих ринках можуть виявитися сильнішими, ніж передбачено.

Гривня, ймовірно, падатиме, але не дуже

Від’ємне сальдо торговельного балансу зумовить девальвацію гривні, але невелику: перспективи зростання української економіки стимулюватимуть приплив іноземного капіталу, зокрема в процесі приватизації. Обмінний курс на кінець 2002 передбачається 5,75 грн/$, на кінець 2003 — 6,00 грн.

Підвищення внутрішнього попиту компенсує

втрати на експорті

Інвестиції 2002 року збільшаться на 10%, хоча попередній прогноз передбачав 11,5%. До перегляду прогнозу спонукали такі обставини: —

брак послідовної державної політики щодо галузей інфраструктури. Підтримка урядом промислових підприємств виявляється у зволіканні з ухваленням рішення щодо тарифів у електроенергетиці та сфері залізничного транспорту. Через брак ринкових регулювань у галузі