РЕФЕРАТ
на тему:
Відтворення і економічне зростання на макрорівні
ПЛАН
1. ВИЗНАЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ
2. ВІДТВОРЕННЯ СУКУПНОГО СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ
3. ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ
4. ВІДТВОРЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН
5. ВІДТВОРЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
6. ПОНЯТТЯ, ВИМІРНИКИ І ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. ВИЗНАЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ
На всіх етапах економічного розвитку об'єктивна не-обхідність відтворення випливає з процесу виробництва матеріаль-них благ — економічної основи життя людського суспільства. Не можна жити, не споживаючи матеріальних благ, а щоб споживати їх, треба виробляти суспільний продукт.
Отже, якщо споживання є безперервним, то і виробництво в його постійному зв'язку і безперервному відновленні утворює відтво-рення.
Відтворення — це безперервність, повторюваність вироб-ництва.
Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли без-перервність, повторюваність відбувається в межах окремого підпри-ємства, господарства. На рівні макроекономіки безперервний про-цес виробництва відображує взаємозв'язок між важливими струк-турними пропорціями, узагальнюючими показниками господарства країни, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, які охоплюють всі галузі національної еко-номіки. У цьому розділі йдеться про відтворення на рівні макроеко-номіки.
Процес розширеного відтворення в умовах ринкової еко-номіки має такі особливості:*
здійснюється на основі багатоманітності форм власності;*
визначається дією всієї системи об'єктивних економічних за-конів і передусім законів ринкової економіки;*
підпорядкований економічним інтересам товаровиробників;*
здійснюється на основі органічного поєднання ринкових відно-син і планомірного розвитку господарства.
Чи є необхідність у плануванні в умовах ринкових відносин?
Планування в умовах адміністративно-командної економіки в показниках конкретної продукції без урахування реальних потреб створювало дефіцит багатьох видів продукції. Попит населення аж ніяк не впливав на складання планів. Багато показників залежало від міністерств, відомств, окремих чиновників. Особливо негативним було планування «від досягнутого», тобто зростання виробництва залежало від досягнутого обсягу, який був наприкінці року. Це спо-нукало керівників підприємств приховувати резерви виробництва, призводило до прийняття занижених планів.
Ринкова економіка не заперечує планового господарства. Про це переконливо свідчить досвід західних країн. У світовій еко-номічній теорії він узагальнений в теорії менеджменту, що роз-криває сутність стратегічного планування і планування реалізації стратегії.
Стратегічне планування є основою для всіх управлінських рішень підприємства, спрямованих на організацію, мотивацію і контроль, що орієнтовані на розробку планів.
Стратегічне планування — це набір дій і рішень, здійснюваних керівниками підприємств. Вони спрямовані на досягнення таких цілей: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внут-рішня координація, засвоєння організаційних стратегій.
Процес відтворення передбачає розширене відтворення сукуп-ного суспільного продукту, розширене відтворення робочої сили, виробничих відносин і відтворення природних ресурсів.
У процесі відтворення сукупного суспільного продукту і від-творення робочої сили відбувається відтворення продуктивних сил. . .
2. ВІДТВОРЕННЯ СУКУПНОГО СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ
Матеріальною основою безперервного відновлення і роз-витку виробництва є відтворення сукупного суспільного продукту. Воно охоплює чотири стадії його руху — власне виробництво, роз-поділ, обмін, кінцеве споживання. Типовим для ринкової економіки е розширене відтворення сукупного суспільного продукту, що озна-чає зростання його обсягів, поліпшення структури і якості.
Сутність відтворення сукупного суспільного продукту поля-гає в заміщенні всіх його частин за вартістю і натуральною формою.
У процесі використання сукупного суспільного продукту ринко-ва економіка регулює пропорції його складових частин, здійснює оптимальне поєднання нагромадження і споживання. Держава бере участь у реалізації народногосподарських пріоритетів, втілює в життя принципи соціальної справедливості.
Умови і закономірності заміщення всіх частин суспільного про-дукту за вартістю і натуральною формою з'ясовує теорія реалізації. Згідно з нею суспільне виробництво складається з двох підрозділів: виробництва засобів виробництва (підрозділ І) і виробництва пред-метів споживання (підрозділ II). За вартістю продукція включає пере-несену вартість Пв, необхідний продукт Нп і додатковий продукт Дп.
Частина продукції підрозділу І йде на відновлення спожитих за-собів виробництва та збільшення основних і оборотних фондів у цьому підрозділі, а також на утворення резервного фонду. Це здійс-нюється за рахунок додаткового продукту підрозділу І.
У підрозділі II частина продукції використовується на забезпе-чення необхідного продукту (життєві засоби працівників цього під-розділу) і на необхідний продукт для знову залучених працівників.
І, нарешті, відбувається обмін між підрозділами І і II.
Підрозділ І реалізує підрозділу II засоби виробництва для віднов-лення спожитих їх частин і для розширення виробництва, а також для створення резервного фонду. Підрозділ II реалізує підрозділу І предмети споживання для працівників, які брали участь у вироб-ництві, і для заново залучених працівників.
Частина продукції обох підрозділів спрямовується на утримання сфери нематеріального виробництва. Умовою розширеного відтворєння в умовах становлення і розвитку індусиріальної цивілізації є таке співвідношення:
Ця формула показує, що в підрозділі І створені додаткові засоби виробництва, необхідні для розширеного відтворення. Саме заново створена вартість продукції підрозділу І більша, ніж сума перенесе-ної вартості підрозділу II, на фонд нагромадження додаткових за-собів виробництва.
Теорія реалізації продукту — це не абстрактна схема, її практичне значення можна розглянути на прикладі сучасного економічного стано-вища України. Кризові явища в економіці України у другій половині 90-х років свідчать саме про порушення процесу реалізації продукту.
По-перше, на багатьох підприємствах обох підрозділів спостері-гається фізичне зношення засобів виробництва при відсутності мате-ріальної основи для їхнього відновлення. Фонд додаткових засобів виробництва відсутній. Водночас частина продукції підрозділу І не має збуту. Значна кількість готової продукції машинобудівної промис-ловості не знаходить свого споживача. Станом на 1 січня 1997 р. на складах підприємств накопичилися більш як дворічний обсяг випуску верстатів з числовим програмним управлінням, залишки мостових електричних кранів, бурякозбиральних комбайнів, тракторних сівалок.
По-друге, в результаті відсутності реалізації значної частини про-дукції підприємства не мають фінансових коштів. Затримуються вип-лата заробітної плати, пенсій. Це призвело до зменшення реалізації продукції підрозділу II (навіть при зменшенні обсягу її виробництва).
По-третє, порушився обмін продукції між підрозділами І і II, внаслідок