Реферат на тему:

Нафтогазова промисловість України: проблеми та перспективи розвитку

План

1. Мета роботи

2. Постановка проблеми

3. Аналіз проблеми

4. Пропозиції до обгрунтування проблеми

5. Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив

6. Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями

7. Необхідні ресурси та умови

8. Висновки

1. Мета роботи

Метою даної аналітичної роботи є огляд сучасного стану нафтогазової галузі України, дослідження найгостріших проблем галузі, вироблення і обгрунтування можливих варіантів подолання проблем галузі.

Хотілося б зазначити ще іншу мету даної роботи: довести реальну конкурентоспроможність українського нафтогазового сектору на місцевому рівні, на рівні Євроазійського нафтогазового коридору, що зараз активно формується на основі стрижня Каспій – Західна Європа, а також у розрізі глобальних світових тенденцій ринку нафти і газу.

В роботі буде робитися наголос на конкретні проекти розвитку галузі, а не на декларативні концепції та спекуляції навколо цієї теми.

Метою роботи також є доведення такої думки, що нафтогазова галузь зараз є потенційно надзвичайно конкурентоспроможною, але вже на даний час втрачено великі можливості по реалізації цієї переваги і якщо не вжити кардинальних заходів, то за зовсім невеликий час ми втратимо всі конкурентні переваги. Хоча це твердження виглядає надто неконкретним, але будуть наведені конкретні факти в підтримку цієї думки.

Метою і методом роботи є абстрагування від всіх тих помилок, що вже зроблені, і зосередження на теперішній позиції і реалізації можливостей галузі в майбутньому.

2. Постановка проблеми.

Серед основних проблем нафтогазової галузі можна виділити такі основні:

1. Питання ефективної диверсифікації газо- та нафтопостачання в Україну.

2. Скорочення загального видобування нафти і газу в Україні.

3. Розвиток і підтримання працездатності газо- та нафтотранспортної системи України.

4. Необхідність загального скорочення споживання природного газу в Україні.

5. Створення сприятливого інвестиційного клімату в галузі.

6. Неповна завантаженість вітчизняних нафтопереробних заводів (НПЗ).

7. Криза неплатежів, особливо в газовому секторі.

3. Аналіз проблеми.

Розглянемо окремо кожну з вищенаведених проблем:

1. Питання ефективної диверсифікації газо- та нафтопостачання в Україну.

Обсяги імпорту нафтосировини в Україну складають 82,5% від споживання, причому майже весь обсяг забезпечується поставками з Росії (56%) і Казахстану (18,25%). Також треба врахувати специфічне географічне положення України, якій надзвичайно важко імпортувати сировину не з Росії. Це – обмеження імпорту нафтосировини з Близького Сходу внаслідок лімітування проходження танкерів через турецькі протоки. Імпорт з Каспію в обхід Росії на даний момент майже неможливий внаслідок незавершеного будівництва відповідного транспортного коридору. З Заходу (Британія, Норвегія) купляти нафтосировину невигідно внаслідок надзвичайно високої вхідної ціни на кордоні України і відсутності відповідної транспортної мережі.

Понад три четверті обсягу природного газу, який споживається в Україні, постачається трубопроводами з Росії. Інша чверть припадає на власний газ і невеликі поставки з Туркменістану. Тобто ми маємо ситуацію, коли диверсифікація надзвичайно незначна.

2. Скорочення загального видобування нафти і газу в Україні.

З початку 2000 року в Україні видобуто 3692,5 тис. т нафти разом з газовим конденсатом і 18044,1 млн. куб. м газу, що у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 2,9 відсотка менше по нафті з конденсатом (на 108,7 тис. т), а по газу - на 0,4 відсотка, тобто на 72,1 млн. куб. м менше ніж у минулому році. Падіння обсягів видобутку нафти і газового конденсату по підприємствах нафтогазової галузі з року в рік зумовлюється вичерпністю основних родовищ, що забезпечують видобуток: відсутністю крупних нових родовищ, підготовлених для введення в експлуатацію, ненадходженням передбачених субсидій та капітальних вкладень

3. Розвиток і підтримання працездатності газо- та нафтотранспортної системи України.

Ця проблема полягає скоріше в ефективному використанні наявної транспортної системи, що передбачає своєчасний демонтаж непотрібних гілок газо- та нафтопроводів, екологічний аспект функціонування системи, забезпечення оптимального навантаження трубопроводів, пошук нових транспортних маршрутів.

Щодо працездатності і обслуговування трубопроводів, то тут проблеми менші. Підприємства, що відповідають за транспортну систему: ДК “Укртрансгаз” (природний газ), нафтотранспортне підприємство “Дружба” і ДП “Придніпровські магістральні нафтопроводи”, -- є прибутковими (незважаючи на те, що держава забирає більшість прибутків від транспортування нафти і газу до бюджету) і пріоритетним їх завданням є саме обслуговування трубопроводів.

Найбільшою проблемою є збільшення (принаймні збереження на тому ж рівні) транзиту нафти і газу територією України і вчасне забезпечення сировиною вітчизняні НПЗ. Ця проблема доторкається геополітики. Зараз ми забезпечуємо 93-95% експорту російського газу до країн Центральної і Західної Європи, а також до Туреччини. Обсяги транзитного транспортування нафти – 50 млн т (в порівнянні з 3,7 млн т видобутку на території України. Зрозуміло, що таким чином транспортна система не може ефективно функціонувати без транзиту і питання про обсяги транзиту синонімічне питанню про функціонування нафто- і газопроводів. Зараз запущена перша черга нафтопроводу Одеса-Броди і терміналу “Південний”, працює і може збільшити пропускну спроможність трансбалканська газомагістраль (відома як Газтранзит), і питання загруженості цих трубопроводів є надзвичайно важливим, адже саме газо- і нафтотранспортна системи і є одними з найважливіших вимірників конкурентоспроможності України в галузі нафти і газу.

4. Необхідність загального скорочення споживання природного газу в Україні.

Ця проблема грунтується на аспекти енергозбереження і грунтується на залученні інших джерел паливно-енергетичних ресурсів. Така проблеми виникла внаслідок глибокої кризи неплатежів за спожитий газ в Україні.

5. Створення сприятливого інвестиційного клімату в галузі.

Існує декілька фундаментальних структурних перешкод, які стримують інвестиційні потоки в галузь:

1. Реструктуризація та приватизація державних нафтогазових компаній з повним відокремленням функцій виробництва, транспортування і продажу.

2. Створення незалежної системи регулювання, у тому числі ліцензійних органів, які б мали відповідні повноваження.

3. Розвиток