Лікарняні заклади в свою чергу поділяються на спеціалізовані — туберкульозні, інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної вій-ни та територіально-дільничі — районні, міські, обласні, респуб-ліканські.

Поліклініки як структурні підрозділи входять до складу ліка-рень. У виняткових випадках вони можуть бути автономною уста-новою. Закладам охорони здоров'я залежно від їх місткості при-своюють типові категорії (їх у лікарень 8). Найвищу категорію має заклад з числом ліжок 800—1000, а найнижчу — 100—150 лі-жок. Основна лікувально-діагностична робота здійснюється в поліклініках — при лікуванні 80% хворих; тут працює більше половини лікарів системи охорони здоров'я.

Лікувально-профілактичні заклади, які використовуються ме-дичними інститутами для підготовки лікарів або медичними НДІ — з науковою метою (але не менше ніж на 50%), називають клініч-ними. Ці ж заклади можуть входити до складу медичних вузів або науково-дослідних інститутів.

На підприємствах і в організаціях міської місцевості створю-ють медичні пункти, а на підприємствах, будівництвах сільської місцевості — фельдшерсько-акушерські пункти. Працівники за-лізниць обслуговуються спеціальними об'єднаними лікарнями, куди входять і поліклініки. На великих станціях для обслугову-вання працівників доріг функціонують амбулаторії. Відомчі ліку-вальні заклади мають працівники водного та повітряного транс-порту, системи НАН України та ін. Заклади охорони здоров'я, які обслуговують працівників окремого промислового підприємства, входять до складу медсанчастини, яка об'єднує роботу цих закла-дів. До санаторно-курортних закладів належать санаторії-профілакторії, курортні поліклініки, бальнеологічні об'єкти.

В Україні налічується 3,4 тис. лікарняних закладів на 503 тис. ліжок та 7,1 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, ємність яких становить 964 тис. відвідувань за зміну (табл. 43). Деяке загальне зменшення кількості лікарень за останні роки пояснюється перш за все їх реорганізацією і укрупненням. Мережа єктів стаціонарної медичної допомоги розвивається у трьох Інапрямах: багатопрофільному, спеціалізованому і диспансерно-му. В Україні працює 227 тис. лікарів, більше половини яких ста-новлять терапевти, хірурги, стоматологи, педіатри, жінки-лікарі серед них становлять майже дві третини. Середній медичний пер-сонал (медсестри, фельдшери та акушери) становить 556 тис. В Україні забезпеченість лікарями становить 45,1 чол., а середнім медичним персоналом — 112,7 чол. на 10 тис. жителів.

Таблиця 8

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ СИСГКМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ у 1985—1997 pp.*

Показники |

1985 |

1990 |

1995 |

1996 |

1997

Чисельність лікарів усіх спеціальностей: тис. чол. | 211 |

227 |

230 |

229 |

227

на 1 0000 населення | 41,3 | 44.0 | 45,1 | 45,2 | 45,1

Чисельність середнього медичного персона-лу, тис. чол. | 567 |

607 |

595 |

583 |

566

на 1 0000 населення | 111,1 | 117.5 | 116,5 | 115,0 | 112,7

Кількість лікарняних закладів, тис. од. | 3,6 | 3,9 | 3,9 | 3,7 | 3,4

Кількість лікарняних ліжок, тис. од. | 669 | 700 | 639 | 580 | 503

на 1 0000 населення | 135,2 | 135,5 | 125,1 | 114,6 | 100,2

Кількість лікарських амбулаторно-ноліклінічних закладів, тис. од. | 6,3 |

6,0 |

7,2 |

7,1 |

7Д

У тому числі: Заклади, що мають стоматологічні відділен-ня (кабінети) Міністерства охорони здоров'я | 4737 |

4782 |

4676 |

4793 |

4620

Самостійні стоматологічні поліклініки Мініс-терства охорони здоров'я | 297 | 311 |

324 |

325 |

321

Місткість амбулаторно-поліклінічних закла-дів, тис. відвідувань за зміну | 756 |

895 |

966 |

960 |

964

на 1 0000 населення | 148,2 | 173,1 | 189,0 | 189,7 | 191,9

Кількість станцій (відділень) швидкої медич-ної допомоги Міністерства охорони здоров'я | 349 |

970 |

1064 |

1062 |

1033

Кількість осіб, яким надана допомога (амбу-латорно і при виїздах швидкої медичної до-помоги), млн. чол. | 17,4 |

17,8 |

16,0 |

14,9 |

14,2

на 10000 населення | 343 | 345 | 313 | 292 | 282

"Статистичний щорічник України 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 467.

Найвищий рівень забезпеченості населення лікарями має міс-І в Києві, Автономній Республіці Крим, в Одеській, Львівській і Харківській областях. Щодо забезпеченості середнім медичним персоналом, то найвищі показники відзначаються у м. Києві, Ав-тономній Республіці Крим, Кіровоградській, Волинській, Доне-цькій та Херсонській областях.

В останні роки спостерігається тенденція до розукрупнення територіальних лікарняних дільниць в містах у зв'язку з будівницт-вом великих, добре оснащених сучасних лікарень і поліклінік, у яких існують можливості для ефективного лікування і більш пов-ного використання ліжкового фонду. Медичну допомогу надають також спеціалізовані лікарні, диспансери, станції невідкладної медичної допомоги, поліклініки, жіночі консультації.

Наявність значної кількості сіл, у тому числі малих, викликало необхідність мати фельдшерсько-акушерські пункти, кожен з яких обслуговує, як правило, один, два і більше населених пунк-тів. Тут надається перша медична допомога, здійснюється комп-лекс заходів санітарно-гігієнічного і протиепідемічного характе-ру. Виправдали себе міжсільські дільничні лікарні на 10—50 лі-жок, де можлива організація спеціалізованих кабінетів і відді-лень. Якщо мережа і місткість лікарняних закладів в Україні змен-шуються, то амбулаторно-поліклінічних закладів і станцій (відді-лень) швидкої медичної допомоги — зростають (табл. 43). Це сприяє поліпшенню обслуговування населення, адже 80% насе-лення розпочинає і закінчує лікування саме в амбулаторно-полік-лінічному закладі.

Матеріально-побутрвий комплекс. Забезпечує матеріальні умо-ви життя населення. Його складовими частинами є галузеві під-комплекси (житлово-комунальний, побутовий, торгівлі, громад-ського харчування та ін.), які сприяють збільшенню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культури побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домаш-нього господарства. Покращання житлово-комунального обслу-говування забезпечує необхідну основу для відтворювального процесу, позитивно впливає на шлюбність, народжуваність, зміц-нення здоров'я населення.

Житлово-комунальний комплекс задовольняє потреби людей у житлі. Весь житловий фонд в Україні перевищує 10 000 млн. м2 загальної площі житла, у тому числі державний, колективний жит-ловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів становить 292 млн. м , а решта — 710,6