4. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньо-економічних зв’язків України

Проблеми підвищення ефективності зовнішньо-економічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Це пов’язано по-перше, з рядом факторів внутрішнього характеру: знаходженням економіки країни на перехідному етапі до ринкової системи господарювання, яка перебуває в ситуації об

У сучасних умовах розвиток різнобічних зовнішньоекономічних зв'язків набуває дедалі більшого значення, їх основні форми: міжнародна торгів-ля, вивіз капіталу і кредитно-фінансові відносини, науково-технічне співро-бітництво, надання міжнародних послуг і міжнародний туризм.

Міжнародна торгівля — одна з найрозвиненіших форм для більшості країн світу. В її структурі на готові вироби (машини, устаткування, хіміка-ти тощо) припадає 75% , на сировинні матеріали і паливо — 25% . Понад 2/3 обороту світової торгівлі становить взаємна торгівля між розвинени-ми країнами, в тому числі 1/3 — між СІЛА, ФРН і Японією. Головний регіон торгівлі — Європа. Країни, що розвиваються, залежать від-екс-порту сировини, палива та продовольства.

Участь у світовій торгівлі бере й Україна. Зберігається тенденція пе-ревищення імпорту товарів над експортом. Найважливіші торгові парт-нери України: Росія, Туркменія, США, Німеччина, Білорусь, Китай, Польща, Туреччина та ін. Україна повинна прагнути до підвищення в експорті питомої ваги машин і обладнання, товарів тривалого користу-вання, підвищеної трудомісткості.

Вивіз капіталу і кредитно-фінансові відношення у наш час розвивається швидше за торгівлю товарами. У світі сформувалися три го-ловні центри фінансово-кредитної діяльності: США, Західна Європа і Японія.

Науково-технічне співробітництво — нова форма зв'язків, що ви-ражаються в обміні або купівлі-продажу науково-технічних знань, в роз-робці спільних проектів, спільному будівництві та організації підприємств.

На хід світового економічного розвитку впливає міжнародна торгів-ля послугами. Розширюються послуги в таких галузях, як транспорт, інформація та телекомунікація. Збільшуються наукові й прогнозні до-слідження, консультаційні та управлінські послуги тощо.

Основна торгівля послугами — на ринку країн Заходу: на них припа-дає майже 90% експорту і 80% імпорту світових послуг. Перші місця тут посідають Японія, СІЛА, Німеччина.

Міжнародний туризм — одна з форм обміну послугами. На його ча-стку припадає понад 30% експорту ринку послуг. Перше місце у розвит-ку туризму належить Європі, друге і трете — Північній Америці та Азії. Вважають, що на рубежі XX-XXI ст. туризм стане провідною галуззю зовнішньоекономічної діяльності.

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Це пов'язано, по-перше, з рядом факторій внутрішнього характеру: знаходженням економіки країни на перехідному етапі до ринкової системи господарювання, яка перебуваг в ситуації об'єктивної незбалансованості структури економіки і її повільної структурної перебудови; надмірною енерго- і рссурсосмністю галузей народного господарства; низькою конкурентоспроможністю національного виробництва; поступовим занепадом науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів та ін. По-друге, це обумовлено системою зовнішніх факторів: надмірною (від 20 до 90%) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей виробництва; наявністю тисяч українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами України; високою) залежністю процесу структурного та технологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування; відсутністю розвинутої зовнішньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, організаційної, трейдерської, біржової, виставочної, рекламної тощо); зберіганням Україною статусу «торговельного аутсайдера» світовій торгівлі через відсутність повного чи асоційованого членства у Світовій організації торгівлі (COT), Європейському союзі (ЄС), Центрально-Європейській асоціації вільної торгівлі (ЦЕФТА) та інших торговельно-інтеграційних угрупованнях системи ГАТТ/СОТ, а через це слабкою конкурентозахищеністю зов­нішньоекономічної діяльності України в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів, капіталів і послуг; певним тиском інших країн на зовнішньоекономічну діяльність України через прямі та побічні форми різноманітних торговельних, інвестиційних торговельно-стандартних, фітосанітарних, технологічних і фінансових обмежень.

Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних зв'язків України з урахуванням їх світової і регіональної геополітичної структури можуть бути визначені таким чином.

Країни СНД і Балтії

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу.

Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн будуть розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на:

поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;

продовження і вдосконалення різних форм торговельно-економічних, коопераційних, інвестиційних двосторонніх стосунків з іншими країнами — членами Митного союзу (Казахстан, Киргизстан, Білорусь);

поглиблення торговельних та інших форм економічних від-носин з країнами, які не є членами Митного союзу (Узбекистан, Туркменистан, Грузія, Вірменія); створення за участю цих країн товарно-транспортних ліній з мінімальним використанням тран-зитних територій третьої країни (через море — залізниця — авто-транспортні шляхи)

розвиток і поглиблення різнобічного торговельно-економіч-ного співробітництва з Молдовою шляхом обопільної реалізації усіх переваг угоди про вільну торгівлю двостороннього Митного союзу;

забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигід-них умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташова-них на їхніх територіях окремих родовищ на основі концесій;

створення спільних підприємств, транснаціональних ком-паній, спеціалізованих і кооперативних виробництв на базі угод про спільну діяльність;

відновлення і зміцнення виробничих зв'язків по кооперації на базі традиційної внутрішньо та міжгалузевої спеціалізації; формування