Набувають популярності в Україні міжнародні спільні підприємства (СП). За їх допомогою передбачається розв'язати такі завдання: впровадження у виробництво найпрогрссивнішої техніки і технології, передових методів управління в ринкових умовах, виробництво конкурентоз-датних товарів на експорт, збагачення внутрішнього ринку якісними предметами народного споживання і т.д. На 1 січня 1991 р. в Україні зареєстровано 209 СП, 113 з яких уже діяли. У створені СП брали участь фірми і організації 33 зарубіжних країн. Зокрема, за участю фірм США і Ні-меччини створено по 12 СП, Болгарії — 11, Ав-стрії — 10, Польщі та Угорщини — по 7, Канади, Фран-ції і Швейцарії — по 5, Австралії, Бельгії, Великобританії, Італії і колишньої Югославії — по 4. Кількість зайнятих на цих підприємствах становила 13,9 тис. чол., у т.ч. гро-мадян України — 13,8 тис. На 1 січня 1992 р. уже налі-чувалось понад 500 СП, 265 з яких здійснювали виробни-чу діяльність.

Зовнішньоторговельний оборот України у 1992 р. (без вивозу до країн колишнього СРСР) становив 5 982 млн доларів (експорт — 3840, імпорт — 2142). У товарній структурі експортних поставок домінували сировина, мате-ріали і товари народного споживання (близько 90%). Ча-стка машинобудівної продукції не перевищувала 7%.

У географічну структуру зовнішньоторговельних опера-цій входили партнери із 116 країн. Найбільше української продукції у 1992 р. експортувалося у Китай (679,7 млн доларів), Чехію і Словаччину (разом 421,3), Туреччину (323,1), Італію (282,3 млн доларів). Основні ж імпортні надходження йшли з Німеччини (246,6 млн доларів), Іта-лії (217,9), Чехії і Словаччини (разом 198,2), Республіки Корея (194,8 млн доларів).

Нарощувався процес створення спільних підприємств. На 1 січня 1993 р. функціонувало 812 СП (із 1203 заре-єстрованих), що більш як утричі перевищувало їх кіль-кість на початок 1992 р. Виробництвом продукції (маши-нобудування, металургії, хімії, переробки сільськогосподар-ської продукції) займались 649 СП. Обсяг їх виробництва дорівнював 66,9 млрд крб., експорт товарів — 105 млн до-ларів, імпорт — понад 200 млн доларів. За кордон вони вивозили сировину, метал, паливо, товари народного спо-живання. Найважливішими товарами їхнього імпорту були машини, устаткування, запчастини, засоби обчислювальної та організаційної техніки, харчосмакова продукція.

Перспективним є створення в Україні спеціальних (їх ще називають вільними чи особливими) економічних зон. Така зона — це певна господарська територія з високим ступенем самоуправління і значним пільговим режимом, що виділена для широкого залучення іноземного капіталу, передової техніки і технології, управлінського і маркетин-гового досвіду. Певна річ, така зона повинна бути еконо-мічно і соціальне високоефективною, забезпечувати випуск конкурентоздатної продукції (послуг) на рівні сучасних світових стандартів як на внутрішній, так і на зовнішній ринки. Покладено початок організації зон у Закарпатській, Донецькій і Чернівецькій областях, Одесі та Іллічівську.

Україна активно включається у міжнародне науково-тех-нічне співробітництво. Академія наук України встановила прямі зв'язки з науковими закладами Австрії, Італії, Франції, . Румунії, Чехії, Словаччини, Китаю, Індії, Південної Кореї. Активні контакти підтримуються з Лондонським Королівським товариством. Баварською академією наук, французьким уні-верситетом Тулузи. Учасниками міжнародних наукових від-носин є 39 академічних інститутів, університети, інститути.

Технічне співробітництво України з зарубіжжям здійсню-ється у формі обміну новою технікою і технологією, досві-дом. Зокрема, наші підприємства технічно модернізуються за участю відомих фірм високорозвинених країн світу. Наприк-лад, швейцарська фірма "Інтерпластика" технічно переосна-стила львівське виробничо-торговельне об'єднання "Весна" і нині верхній жіночий одяг зі Львова користується попитом на європейському ринку. Цьому сприяє і спільне україн-сько-бельгійське підприємство з участю об'єднання "Весна".

Є приклади успішного виходу України на міжнародний науково-технічний ринок. Донецький концерн "Інтер-комп'ютер" з філіями в Києві, Дніпропетровську і Ялті збуває свою продукцію на німецькому ринку, а в перспек-тиві має намір реалізовувати її у США і Канаді.

Інтеграція України у світові економічні процеси повин-на грунтуватися на міцних міжнародних фінансово-кредит-них зв'язках. Тут велика роль належить банківській систе-мі. Крім Національного банку України, в цій системі важ-ливе місце посідає спеціалізований Експортно-імпортний банк України. Він має дев'ять відділень — у Києві, Хар-кові, Донецьку, Дніпропетровську, Львові, Одесі, Ужгороді, Ізмаїлі, Ялті. У банк надходить податок від усіх валютних доходів українських підприємств.

Міжнародною проблемою України є виплата зовнішньо-го боргу колишнього СРСР. Ця частка сягає 16,4%, або 12,5 млрд доларів США.

У грудні 1992 р. у Мінську підписана угода про ство-рення спільного банку країн СНД, покликаного своїм посе-редництвом ліквідувати взаємні борги держав і стабілізува-ти їх економіку.

Україна 12 листопада' 1992 р. вийшла 3 рубльової зони, тобто на її території припинено функціонування рубля в грошовому обігу. Єдиним законним засобом платежу став український карбованець, представником якого в готівково-му обігу виступає купон.

27 квітня 1992 р. прийнято рішення про прийом Укра-їни в найважливіші світові фінансово-кредитні організа-ції — Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який ще називають Всесвітнім банком. Це міжурядові спеціалізовані установи 00Н, засновані в 1944 р.

Ефективною формою міждержавних зв'язків є інтуризм. Він перетворився у важливу галузь господарства світу, приносячи щорічно до 200 млрд доларів прибутку (у цінах 1990 р.). В Іспанії, наприклад, міжнародний туризм дає до 17 млрд доларів прибутку, або 30% від її експорту.