У перспективі система охорони здоров’я буде розвиватися за принципами доступності, солідарності, справедливості та універсальності. Це дасть змогу підвищити рівень профілактики захворюваності. Надавати необхідну медичну допомогу вчасно і високоякісно.

Серед програмних завдань на перспективу намічено покращення житлових умов населення через оновлення наявного житлового фонду, поліпшення роботи житлового і комунального господарства. Передбачається також вирішення інших соціально-економічних завдань.

В галузях виробництва товарів народного сподівання та послуг заплановано розширення імпортозамінюючої продукції, технологічне переоснащення імпортизованої продукції, технологічне переоснащення та запровадження сучасних технологій. Вирішуватиметься комплекс проблем, пов’язаних із збільшенням експортного потенціалу цих галузей за рахунок створення спільних підприємств, залучення іноземних інвесторів. [12, ст. 255-256]

В умовах переходу до ринкових відносин яскраво виявляється прагнення держави максимально скоротити витрати державного бюджету й у першу чергу за рахунок зменшення витрат на фінансування соціальних заходів. У цих умовах основною проблемою є збереження соціальних послуг, хоча б у границях мінімальних потреб населення.

Очевидно, що кожний елемент сфери послуг буде по-різному реагувати на таку політику фінансової економії. Однак, загальна тенденція, що має місце в соціальній сфері тепер і збережеться на досить значимий як для цієї сфери, так і населення період, — це скорочення кількості об'єктів соціальної інфраструктури, зменшення обсягу і зміна асортименту наданих послуг.

Соціальні нормативи, як основний показник організації соціальної сфери, визначають кількість товарів/послуг на душу чи населення на відповідний контингент населення (дітей, школярів, студентів, пенсіонерів, інвалідів, хворих і т,д.), одержання яких гарантується державою. До соціальних нормативів відносяться такі характеристики, як величина мінімального споживчого бюджету, кількість (у розрахунку на 1000 чоловік) місць у підприємствах громадського харчування, лікарняних ліжок, підприємств побутового обслуговування і т.д. В дореформені роки ці показники були основним орієнтиром при визначенні стратегії розвитку торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, системи охорони здоров'я.

Нормативи організації соціальної сфери широко використовувалися в перспективному плануванні розвитку мережі підприємств торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування на селення. Вони підрозділяються на споживчі і виробничі. Нормативи особистого споживання товарів/послуг відносяться до групи споживчих нормативів. У залежності від об'єкта розробки розрізняють галузеві і регіональні нормативи. У галузевих об'єктами Були підприємства й організації відповідних галузей сфери послуг, а в регіональних—територіальні одиниці різного рангу (область, місто,
район). Розробка регіональних нормативів враховувала взаємозв'язок розвитку галузей сфери послуг і факторів, що формують еко номіку регіону.

Прикладом галузевих нормативів може служити норматив місць для розвитку мережі громадського харчування: на промислових підприємствах —250 місць на 1000 чол., у вищих навчальних закладах — 200 місць, у загальноосвітніх установах — 330 місць. Аналогічно регіональний норматив складають: у сільській місцевості — 25 місць з обліком постійно працюючих і проживаючих у даній місцевості, у містах з чисельністю населення понад 500 тис. чол. — 40 місць, від 250 до 500 — 32, від 100 до 250 — 28, від 50 до 100 — 22, до 50 тис. чол. — 20 місць у підприємствах громадського харчування на 1000 чоловік населення.

В даний час — період перехідної економіки — в основі функціонування галузей соціальної сфери лежить показник забезпеченості державного і місцевого бюджетного фінансування об'єктів соціальної сфери. У зв'язку з тим, що характерною ознакою перехідної економіки є постійний дефіцит державного бюджету, фінансування цих об'єктів у необхідному для підтримки стабільної діяльності обсязі стрімко скорочується. Як результат — відбувається .зменшення кількості підприємств соціальної сфери, тобто порушення соціальних нормативів.

У першу чергу, це зв'язано з відсутністю необхідних для користування послугами підприємств торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування коштів у споживача (населення), що обумовлює відмовлення від послуг підприємств і перехід або на самообслуговування, чи на обслуговування альтернативними суб'єктами — приватними особами, не зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, що значно здешевлює вартість надання послуги.

Поряд з відсутністю необхідних для оплати коштів у по-
тенційних споживачів в умовах перехідного періоду виникає не-
обхідність трансформації самих соціальних нормативів.

Соціальні нормативи, що були орієнтиром розвитку соціальної
сфери в адміністративно-командній економіці, складно адаптувати
до умов перехідного періоду, а тим більше ринкової економіки. Пе-
ред державними і місцевими органами виконавчої влади в даний час
стоїть завдання переходу до натурально-вартісних державних і регіональних стандартів соціальних благ, адекватних сучасним умовам функціонування економіки.

В основі соціальне орієнтованої ринкової економіки, побудову якої проголошено в Україні, лежить формула територіального і соціального вирівнювання забезпеченості населення соціальними товарами/послугами. На думку деяких економістів, зміст соціального ринкового господарства полягає в тім, що у даному випадку принцип волі ринку поєднується з принципом соціального вирівнювання. Під соціальним вирівнюванням мається на увазі забезпечення такого механізму розподілу національного доходу, який би виключав надмірне збагачення на одному полюсі і незабезпеченість, убогість — на іншому.

Соціальне орієнтована ринкова економіка припускає конституційне закріплення мінімальних соціальних гарантій для забезпечення рівних стартових можливостей кожному члену суспільства.
Основна ідея соціального ринкового господарства — рівність шансів, тобто інституціональне забезпечення можливості просування в суспільстві. У світлі цього встановлення і дотримання нормативів розвитку підприємств та закладів соціального комплексу дозволить забезпечити можливість задоволення мінімальних потреб населення в їх товарах/послугах.

Основною проблемою забезпечення дотримання соціальних нормативів є їх фінансове підкріплення. Держава, декларуючи соціальні гарантії, зобов'язана гарантувати і фінансові можливості їх виконання. У зв'язку з переносом проблеми забезпечення населення соціальними товарами/послугами з державного на місцевий рівень гостро встає питання про розподіл податкових надходжень між державним і місцевим