пасажирського транспорту | 23,1 | 20,3 | 18,8 | 4,9

зв'язку | 7,2 | 7,5 | 8,6 | 8,5

житлово-комунальні | 40,9 | 47,9 | 47,8 | 38,3

по утриманню дітей у дошкіль-них закладах | 1,2 | 1,1 | 1,1 | 0,6

по навчанню в навчальних закладах | … | 1,2 | 2,6 | 0,1

культури | 1,1 | 0,9 | 0,9 | 0,5

туристсько-екскурсійні | 1,8 | 1,1 | 0,7 | 0,3

фізичної культури і спорту | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,0

охорони здоров'я | 1,1 | 1,1 | 1,2 | 0,2

санаторно-курортні і оздоровчі | 10,1 | 7,4 | 6,5 | 7,2

правового характеру і установ банків України | 0,9 | 1,0 | 1,2 | 0,7

Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 283.

Роль соціального комплексу у суспільному розвитку визначає-ться двома головними функціями. Перша полягає в тому, що зав-дяки його функціонуванню створюється комплекс життєвих благ, необхідних для нормального розширеного відтворення робочої сили, а друга — в тому, що заклади і підприємства цього комплек-су забезпечують підвищення рівня життя членів суспільства.

Зростання соціально-економічного значення послуг соціальної сфери обумовлюється перш за все глибокою трансформацією ха-рактеру самої праці, її інтелектуалізацією. Природно, переважан-ня творчих начал у будь-якому виді трудової діяльності об'єк-тивно визначають необхідність оволодіння людиною глибокими та всебічними знаннями, не тільки безпосередньо пов'язаними з її професійною діяльністю.

Розширення масштабів і покращання якості робочої сили прак-тично є постійно діючим фактором, що визначає потенційні мож-ливості щодо високих темпів поступового руху суспільства. Чим більшій масі робочої сили соціальна сфера забезпечить відповід-ний кваліфікаційний рівень і чим глибшим буде його загальноте-оретичний фундамент, тим вищими будуть темпи оволодіння робо-чою силою нових трудових функцій, нової технології та техніки.

Характер, зміст і напрями розвитку соціальної сфери підпо-рядковані потребам розвитку як матеріального виробництва, так і нематеріального. Вона не тільки бере участь у відтворенні голов-ної продуктивної сили суспільства — людини і тим самим актив-но впливає на створення сукупного продукту, а й визначає самі темпи соціально-економічного прогресує

В умовах високого рівня розвитку продуктивних сил, поглиб-лення суспільного поділу праці на базі науково-технічного прог-ресу ускладнюються виробничі зв'язки, які вимагають від кожно-го учасника виробництва глибоких знань у будь-якій сфері при-кладання праці. Високий рівень загальних і спеціальних техніч-них та гуманітарних знань, а також культури і широкого світог-ляду в сучасних умовах практично перетворюється не лише у фак-тор подальшого удосконалення продуктивних сил, а й приско-рення соціально-економічного прогресу.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в культур-них цінностях, освіті, охороні здоров'я, комунальному обслуго-вуванні тощо все більше впливає на виробництво матеріально-речового багатства через прискорення науково-технічного прог-ресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зай-нятості у суспільному виробництві та раціонального використан-ня трудових ресурсів, забезпечення розширеного відтворення ро-бочої сили, удосконалення структури вільного часу працюючих. Одночасно з цим розвиток соціальної сфери сприяє розв'язанню таких соціальних завдань, як формування гармонійно розвиненої особистості, ліквідація культурно-побутових розбіжностей між міс-том і селом, між соціальними групами населення і районами країни.

[3, ст. 232-235]

Склад основних галузей комплексу соціальної інфраструктури.

Найбільш адекватною сьогоднішній економічній ситуації є класифікація галузей сфери послуг, що враховує їхню здатність самостійно функціонувати без фінансового втручання держави. До соціального комплексу відноситься й виробництво товарів народного споживання. Але в ринкових умовах господарювання ця діяльність не регламентується у загальному випадку державним втручанням. З цієї точки зору, доцільним є розглядання даного сектору економіки як частини виробничого комплексу.

Об'єкти першої групи — матеріально-побутові — за економічною сутністю є ринковими, на відміну від об'єктів другої групи, соціально-духовної. На нашу думку, до першої групи ринкових об'єктів соціальної інфраструктури, варто віднести також туризм як галузь, що при вмілій організації дає швидкі і значні надходження в місцеві і державний бюджети (відомо, наприклад, що капітали,
інвестовані в туризм, мають середню норму віддачі 22% за чотири-п'ятилітні строки окупності; і рекреаційний комплекс у тій частині об'єктів, що можуть самостійно заробляти кошти, забезпечуючи стабільні надходження відрахувань від доходів у бюджет (наприклад, від функціонування окремих, приваблюючих заможних іноземних і вітчизняних туристів, об'єктів санаторно-курортного типу
Кримського узбережжя, Карпат тощо).

Таким чином, пропонована класифікація галузей сфери послуг буде виглядати в такий спосіб:*

ринкові/автономні — торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування, житлово-комунальне господарство, туризм, доходні об'єкти рекреаційного комплексу;*

неринкові/бюджетні — охорона здоров'я, освіта, наука, культура, фізична культура і спорт, об'єкти рекреаційного комплексу, що вимагають державного/регіонального (місцевого) фінансового втручання.

Ринкові об'єкти соціальної інфраструктури (підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, комунального господарства) у даний час фінансуються за рахунок самозабезпечення шляхом надання платних послуг споживачам. Виключення можуть складати підприємства, що надають послуги
соціальне незахищеним прошаркам населення, або безкоштовно по пільгових тарифах з наступною компенсацією витрат з місцевого бюджету. Забезпечення стабільного функціонування цих галузей у даний час доцільно здійснювати за допомогою розвитку малого бізнесу, середнього і малого підприємництва.

[6, ст. 137]

Неринкові об'єкти соціальної інфраструктури (установи охорони здоров'я, освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту) фінансуються переважно з місцевих бюджетів, однак можуть надавати і платні послуги споживачам у рамках переліку, затвердженого місцевими органами влади.

Ринок житла і споживчих товарів/послуг, наданих підприємствами торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, взаємодіє з ринком робочої сили безпосередньо, тому що наявність ринку житла при відсутності інституту прописки, свобода економічної діяльності у підприємств сфери послуг надає можливість працевлаштування незайнятого населення, що у свою чергу
забезпечує стійкий купівельний попит на споживчі товари/послуги і житло. Так утворюється «ланцюгова