Різке скорочення темпів спорудження дошкільних закладів в окремих сільських районах стало головною причиною того, що тут ще не повною мірою задовольняються потреби населення в послугах дошкільного виховання. Це негативно впливає на закріп-лення кадрів на селі, на продуктивність праці сільськогосподар-ських працівників. Тому подальше розширення мережі дитячих садків у сільській місцевості, створення необхідних умов для до-шкільників у кожному населеному пункті не втрачає свого соці-ально-економічного значення. Досвід роботи Хмельницької, Дні-пропетровської та ряду інших областей показав, що відкриття в невеликих населених пунктах дитячих дошкільних закладів як самостійного об'єкта чи в комплексі зі школою дає позитивні ре-зультати. Збільшення показника охоплення дітей постійними ди-тячими садками і яслами продовжує залишатися актуальною проблемою, особливо в західних регіонах. Зокрема, у Львівській, Івано-Франківській областях лише 16% дітей охоплено постійними дошкільними закладами освіти. Це найнижчий показник по Україні, майже втричі нижчий, ніж у Черкаській області.

Основним видом навчально-виховних закладів в Україні є се-редня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший — початко-ва, другий — основна, третій — старша школа, які відповідно за-безпечують початкову, неповну середню і повну загальну середню освіту. У 1998 р. їх налічувалось 21246*. Для розвитку природної обдарованості дітей створюються спеціалізовані школи і профі-льні класи. [2, ст. 195-202]

Формування шкільної мережі в Україні відповідає основним принципам системи народної освіти, сформульованим у Законі України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та інших законодавчих документах.

На початок 1999/2000 навчального року в Україні функціону-вало 21,9 тис. шкіл, у яких навчалося понад 7 млн учнів. Більше половини учнів денних шкіл (55,2%) навчається українською мо-вою, решта — вивчає українську мову як предмет. 44,5% учнів денних шкіл навчаються російською мовою, є також школи чи класи з молдавською, угорською, румунською, польською, сло-вацькою, англійською, болгарською та кримсько-татарською мо-вами навчання".

Останнім часом активно розвиваються нові види навчальних закладів — гімназії, ліцеї та колегіуми, де поряд із загальноосвіт-німи поглиблено вивчаються технічні та гуманітарні предмети. У 1998 р. в Україні функціонувало 224 гімназії, 206 ліцеїв, у тому числі 20 колегіумів, де навчалось понад 200 тис. учнів.

Серед денних загальноосвітніх шкіл майже половину (48%) становлять середні, третину (33%) — неповні середні, 14% — початкові і 2% — школи для дітей з вадами розумового і фізич-ного розвитку та загальноосвітні школи соціальної реабілітації. В одну зміну працюють лише 80% шкіл; значна частина учнів відвідує заняття у другу зміну. У 1998 р. таких учнів налічува-лось понад 653 тис, що становило 9,7% до їх загальної кількості. Найбільше відвідувань школи у другу зміну в Автономній Респуб-ліці Крим, Луганській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Рів-ненській областях, найменше — у Черкаській, Вінницькій, Хме-льницькій, Тернопільській та Івано-Франківській областях.

У 1998 р. в Україні працювало 246 вечірніх (змінних) шкіл, у яких навчалось майже 140 тис. учнів.

Розгалуженою є мережа дитячих музичних шкіл, а також мис-тецьких, художніх та хореографічних шкіл, у яких навчається більш як 300 тис. учнів. У освітянських закладах України працює понад 500 тис. учителів (включаючи керівників шкіл). З них ви-щу освіту мають 83%, незакінчену вищу — 3%, середню педаго-гічну — 13%.

Після переходу до загальної середньої освіти в Україні скоро-тилася мережа малокомплектних початкових і неповних середніх шкіл, які не забезпечували належної якості навчання і були низькоефективними з економічної точки зору.

У 1998 р. професійно-технічна освіта нараховувала 995 закла-дів, чисельність учнів у яких становила 526,5 тис. чол. Профе-сійно-технічні училища працюють на базі неповної середньої і середньої освіти. Практично всі профтехучилища готують квалі-фікованих робітників з середньою освітою. У 1997 р. випуск ро-бітників в училищах становив 263,6 тис. чол. [13, ст. 290-294]

Профтехучилища готують робітничі кадри для машинобудів-ної, радіоелектронної, нафтогазової, вугільної, хімічної, дерево-обробної, легкої і поліграфічної промисловості, залізничного транс-порту, зв'язку, будівництва, комунального господарства, водного господарства, сільського господарства, галузей сфери послуг. Те-риторіально училища розосереджені переважно в міських посе-леннях і великих селах. Максимальна кількість училищ знаходи-ться в обласних центрах та інших великих містах. Професійно-технічні навчальні заклади сільськогосподарського профілю роз-міщені, як правило, у малих та середніх містах; навчальні заклади з спеціальностей гірничої, нафтової, хімічної промисловості — у районах видобутку гірничо-хімічної сировини.

Реформа загальноосвітньої і професійної школи передбачає перегляд профілю підготовки масових робітничих професій, збіль-шення числа училищ з підготовки кваліфікованих робітників, на-самперед для малого і середнього підприємництва та галузей со-ціальної сфери.

Вища освіта України представлена 660 навчальними заклада-ми І—II рівнів акредитації, в яких навчається близько 526 тис. сту-дентів, з них на денному відділенні — близько 400 тис.

Основні показники розвитку вищих навчальних закладів освіти України у 1985-1998 рр.

Показники | І—II рівнів акредитації | III—IV рівнів акредитації

1985/86 | 1990/91 | 1996/97 | 1997/86 | 1985/96 | 1990/91 | 1996/97 | 1997/98

Кількість закладів | 731 | 742 | 790 | 660* | 146 | 149 | 274 | 280*

В них студентів, тис. чол. | 808,9 | 757,0 | 595,0 | 526,4 | 853,1 | 881,3 | 970,9 | 1110,0

у тому числі навчалися на відділеннях денних | 517,5 | 510,7 | 448,5 | 399,8 | 457,6 | 520,0 | 656,2 | 732,6

вечірніх | 74,0 | 44,9 | 14,1 | 7,6 |