тис. кіно-установок з платним показом, а кількість відвідувань кіносеансів за рік перевищує 7 млн., тобто в середньому 0,1 на одного жителя (табл. 41). У міських поселеннях працюють постійні кінотеатри. Найвищий показник кіновідвідувань у містах, великих містах, курортних центрах. Проте і в цих поселеннях в останні роки на-мітилася тенденція до різкого скорочення середнього рівня відві-дування кінотеатрів. [12, ст. 238-242]
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ КІНООБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ у 1985—1997 рр.*
Показники | Всього | Ут.ч.у сільській місцевості
1985 | 1990 | 1996 | 1997 | 1985 | 1990 | 1996 | 1997
Кількість кіноустановок з платним показом, тис. од. | 28,3 | 27,2 | 13,3 | 10,8 | 23,2 | 22,2 | 11,8 | 9,5
Кількість відвідувань кіно-сеансів за рік, млн. | 802 | 552 | 14 | 7 | 287 | 200 | 7 | 3
У середньому на одного жителя | 16 | 11 | 0,3 | 0,1 | 16 | 12 | 0,4 | 0,2
Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія. — С. 454.
Якщо мережа закладів культури (клуби, бібліотеки, кіноуста-новки) в Україні зменшується, то театрів — зростає. У 1997 р. в країні функціонувало 130 професійних театрів (проти 89 у 1985 р.), у тому числі опери та балету — 7, драми та музичної комедії — 85, дитячих та юного глядача — 38 (табл. 42). Проте кількість відвідувань театрів також має тенденцію до зменшення. Лише за 90-ті роки цей показник зменшився втричі і становив у 1997 р. 5,6 млн. відвідувань на рік.
Із загальної кількості музеїв — 118 краєзнавчих, 119 історії та археології, 59 мистецтвознавства, 42 літературних.
Велику роль у культурному житті населення відіграє музейна справа. В Україні налічується близько 360 музеїв (включаючи фі-ліали), у тому числі: історичні, меморіальні, краєзнавчі, природничонаукові, мистецтвознавчі, галузеві та ін. Найбільше профе-сійних театрів функціонує у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетров-ську, Донецьку, Миколаєві та в Автономній Республіці Крим, а державних музеїв — у Києві, Львові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Харкові, Чернігові, Донецьку. Серед областей за цим показником виділяються: Луганська, Дніпропетровська, Івано-Франківська та Автономна Республіка Крим.
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ у 1985—1997 рр.
Показники | 1985 | 1990 | 1995 | 19% | 1997
Кількість професійних театрів (включаючи театри-студії) | 89 | 125 | 136 | 130 | 130
У тому числі: опери та балету | 6 | 7 | 7 | 7 | 7
драми та музичної комедії | 48 | 82 | 89 | 83 | 85
дитячих та юного глядача | 35 | 36 | 40 | 40 | 38
Кількість відвідувань театрів' за рік, млн. | 20,7 | 17,6 | 8,3 | 6,9 | 5,6
Кількість концертних організацій | 38 | 44 | 53 | 53 | 55
Кількість відвідувань концертних організа-цій за рік, млн.* | 20,9 | 15,0 | 7,3 | 4,8 | 4,2
Кількість музеїв (включаючи філіали) | 174 | 214 | 314 | 324 | 358
Кількість відвідувань музеїв за рік, млн." | 32,5 | 31,8 | 17,4 | 1,4 | 14,9
Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 454.
В число відвідувань музеїв, театрів, концертних організацій входять не лише жителі України, а й гості, туристи з інших країн.
Масовою пропагандою культурних досягнень займаються і за-соби інформації — телебачення, радіомовлення, газети, журнали, книжково-журнальні видавництва. У 1997 р. в Україні видавалось понад 2,5 тис. газет (республіканських, обласних, міських, район-них та ін.). При цьому разовий тираж газет становив 34 млн. при-мірників, у тому числі українською мовою — 14 млн. Якщо кіль-кість газет, їх разовий тираж зріс, то книжок — знизився і стано-вив 6,3 тис. друкованих одиниць тиражем 51 млн. примірників (у 1985 р. він становив 155 млн.).
Усі культурно-освітні установи функціонально пов'язані з ви-робництвом музичних інструментів та інших предметів культур-ного призначення, поліграфічною промисловістю, кіностудіями, студіями звукозапису, фотокінолабораторіями, книжковою торгів-лею, торгівлею художніми виробами і товарами тощо. А тому ефективною має бути система територіальних комплексів куль-турного обслуговування населення, об'єднаних єдністю зони об-слуговування і спільністю наявних ресурсів.
Охорона здоров'я. Включає лікувальні, лікувально-профілак-тичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. Матеріальні умови функціонування комплексу забезпечують ме-дична промисловість, матеріально-технічне постачання і збут. Охорона здоров'я включає також освітянські заклади (медучилища, коледжі, медінститути, медуніверситети, курси перепідго-товки кадрів), комплексні і галузеві наукові інститути й організа-ції, а також систему управління ними.
Лікарняні заклади в свою чергу поділяються на спеціалізовані — туберкульозні, інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної вій-ни та територіально-дільничі — районні, міські, обласні, респуб-ліканські.
Поліклініки як структурні підрозділи входять до складу ліка-рень. У виняткових випадках вони можуть бути автономною уста-новою. Закладам охорони здоров'я залежно від їх місткості при-своюють типові категорії (їх у лікарень 8). Найвищу категорію має заклад з числом ліжок 800—1000, а найнижчу — 100—150 лі-жок. Основна лікувально-діагностична робота здійснюється в поліклініках — при лікуванні 80% хворих; тут працює більше половини лікарів системи охорони здоров'я.
Лікувально-профілактичні заклади, які використовуються ме-дичними інститутами для підготовки лікарів або медичними НДІ — з науковою метою (але не менше ніж на 50%), називають клініч-ними. Ці ж заклади можуть входити до складу медичних вузів або науково-дослідних інститутів.
На підприємствах і в організаціях міської місцевості створю-ють медичні пункти, а на підприємствах, будівництвах сільської місцевості — фельдшерсько-акушерські пункти. Працівники за-лізниць обслуговуються спеціальними