об'єднаними лікарнями, куди входять і поліклініки. На великих станціях для обслугову-вання працівників доріг функціонують амбулаторії. Відомчі ліку-вальні заклади мають працівники водного та повітряного транс-порту, системи НАН України та ін. Заклади охорони здоров'я, які обслуговують працівників окремого промислового підприємства, входять до складу медсанчастини, яка об'єднує роботу цих закла-дів. До санаторно-курортних закладів належать санаторії-профілакторії, курортні поліклініки, бальнеологічні об'єкти. * В Україні налічується 3,4 тис. лікарняних закладів на 503 тис. ліжок та 7,1 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, ємність яких становить 964 тис. відвідувань за зміну (табл. 43). Деяке загальне зменшення кількості лікарень за останні роки пояснюється перш за все їх реорганізацією і укрупненням. Мережа об'єктів стаціонарної медичної допомоги розвивається у трьох напрямах: багатопрофільному, спеціалізованому і диспансерно-му. В Україні працює 227 тис. лікарів, більше половини яких ста-новлять терапевти, хірурги, стоматологи, педіатри, жінки-лікарі серед них становлять майже дві третини. Середній медичний пер-сонал (медсестри, фельдшери та акушери) становить 556 тис. В Україні забезпеченість лікарями становить 45,1 чол., а середнім медичним персоналом — 112,7 чол. на 10 тис. жителів.
[12, ст. 242-245]
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ у 1985—1997 рр.
Показники | 1985 | 1990 | 1995 | 1996 | 1997
Чисельність лікарів усіх спеціальностей: тис. чол. | 211 | 227 | 230 | 229 | 227
на 10000 населення | 41,3 | 44,0 | 45,1 | 45,2 | 45,1
Чисельність середнього медичного персона-лу, тис. чол. | 567 | 607 | 595 | 583 | 566
на 10000 населення | 111,1 | 117,5 | 116,5 | 115,0 | 112,7
Кількість лікарняних закладів, тис. од. | 3,6 | 3.9 | 3,9 | 3,7 | 3,4
Кількість лікарняних ліжок, тис. од. | 669 | 700 | 639 | 580 | 503
на 10000 населення | 135.2 | 135,5 | 125,1 | 114,6 | 100,2
Кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, тис. од. | 6,3 | 6,0 | 7,2 | 7,1 | 7,1
У тому числі; Заклади, що мають стоматологічні відділен-ня (кабінети) Міністерства охорони здоров'я | 4737 | 4782 | 4676 | 4793 | 4620
Самостійні стоматологічні поліклініки Мініс-терства охорони здоров'я | 297 | 311 | 324 | 325 | 321
Місткість амбулаторно-поліклінічних закла-дів, тис. відвідувань за зміну | 756 | 895 | 966 | 960 | 964
на 10000 населення | 148.2 | 173,1 | 189,0 | 189,7 | 191,9
Кількість станцій (відділень) швидкої медич-ної допомоги Міністерства охорони здоров'я | 349 | 970 | 1064 | 1062 | 1033
Кількість осіб, яким надана допомога (амбу-латорно і при виїздах швидкої медичної до-помоги), млн. чол. | 17,4 | 17,8 | 16,0 | 14,9 | 14,2
на 10000 населення | 343 | 345 | 313 | 292 | 282
Статистичний щорічник України 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 467.
Найвищий рівень забезпеченості населення лікарями має міс-це в Києві, Автономній Республіці Крим, в Одеській, Львівській і Харківській областях. Щодо забезпеченості середнім медичним персоналом, то найвищі показники відзначаються у м. Києві, Ав-тономній Республіці Крим, Кіровоградській, Волинській, Доне-цькій та Херсонській областях.
В останні роки спостерігається тенденція до розукрупнення територіальних лікарняних дільниць в містах у зв'язку з будівницт-вом великих, добре оснащених сучасних лікарень і поліклінік, у яких існують можливості для ефективного лікування і більш пов-ного використання ліжкового фонду. Медичну допомогу надають також спеціалізовані лікарні, диспансери, станції невідкладної медичної допомоги, поліклініки, жіночі консультації.
Наявність значної кількості сіл, у тому числі малих, викликало необхідність мати фельдшерсько-акушерські пункти, кожен з яких обслуговує, як правило, один, два і більше населених пунк-тів. Тут надається перша медична допомога, здійснюється комп-лекс заходів санітарно-гігієнічного і протиепідемічного характе-ру. Виправдали себе міжсільські дільничні лікарні на 10—50 лі-жок, де можлива організація спеціалізованих кабінетів і відді-лень. Якщо мережа і місткість лікарняних закладів в Україні змен-шуються, то амбулаторно-поліклінічних закладів і станцій (відді-лень) швидкої медичної допомоги — зростають (табл. 43). Це сприяє поліпшенню обслуговування населення, адже 80% насе-лення розпочинає і закінчує лікування саме в амбулаторно-полік-лінічному закладі.
Матеріально-побутовий комплекс. Забезпечує матеріальні умо-ви життя населення. Його складовими частинами є галузеві під-комплекси (житлово-комунальний, побутовий, торгівлі, громад-ського харчування та ін.), які сприяють збільшенню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культури побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домаш-нього господарства. Покращання житлово-комунального обслу-говування забезпечує необхідну основу для відтворювального процесу, позитивно впливає на шлюбність, народжуваність, зміц-нення здоров'я населення.
Житлово-комунальний комплекс задовольняє потреби людей у житлі. Весь житловий фонд в Україні перевищує 10 000 млн. м2 загальної площі житла, у тому числі державний, колективний жит-ловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів становить 292 млн. м , а решта — 710,6 млн. м2 знаходиться у приватній власності громадян. Міський житловий фонд становить понад 603 мли". м2, сільський — 367,5 млн. м2. У містах державний, сус-пільний житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів переважає і становить дві третини, а житловий фонд в особи-стій власності — третину. В сільській місцевості картина майже протилежна: житловий фонд в особистій власності громадян ста-новить близько 90%, а державний — понад 10%.
Середня забезпеченість населення житлом у розрахунку на одного жителя в містах становить 18,7 м2 загальної площі, а в сільській місцевості — 22,6 м2. У 1997 р. житлові умови поліп-шили 2,1% сімей та одинаків, які знаходились на квартирному обліку, проти 9,2% у 1990 р. Краща забезпеченість населення жит-лом у міських поселеннях Луганської, Донецької, Дніпропетров-ської, Київської і Черкаської областей,