Персональні ЕОМ, тис. шт. | __ | 42,0 | 2,2 | 1,1 | ІД

Мікроскопи електронні, шт. | 150 | 126 | 14 | 5 | 5

Легкові автомобілі, тис. шт. | 167,5 | 155,6 | 58.7 | 6,9 | 6,9

Машини швейні, тис. шт. | 10,3 | 10,4 | 1,3 | 1,0 | 1,0

У переважній більшості розвинутих країн світу провідне місце в структурі транспортного машинобудування займає автомобіле-будування. Україна має досить сприятливі передумови для розвит-ку автомобілебудування: достатнє виробництво металу, розвинута хімічна промисловість (в тому числі виробництво шин, пластмас І виробів з них), науково-дослідна база і достатня чисельність кваліфі-кованих кадрів і, що дуже важливо, великий ринок збуту продукції.

Автомобілебудування — це відносно молода галузь машино-будування України, яка виникла в 50—60-ті роки. Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі. В Луцьку налагоджено виробни-цтво легкових автомобілів для сільської місцевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна про-мисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, .окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, (Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів). Міждержавне кооперування вимагає прийняту тя відповідних правових законів, які регулювали б взаємостосунки між підприємствами України та інших країн.

Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє потреби держави у власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих країн світу. За рахунок власного виробництва, задовольняється менш ніж 10% потреб у автомобілях і автобусах.

Автомобілебудування України потребує іноземних інвестицій і використання передових технологій у виробництві автомобілів. Великі надії покладаються на співробітництво з Південнокорейською фірмою Деу, яка разом із ЗАЗ створює спільне підприємс-тво (ЗАЗ — ДЕУ). Перспективи цього підприємства є невизначеними, оскільки автомобілі даної фірми Деу є далеко не висококонкурентоспроможними на світовому ринку.

З 1925 р. в Україні розвивається літакобудування, яке орієнтується на науково-дослідну базу та висококваліфіковані кадри. Центрами авіаційної промисловості є Київ і Харків, найбільші наукові і промислові центри України. Тут виробляють пасажир-ські і транспортні літаки. Київський авіазавод ім. Антонова випус-кає одні з кращих у своєму класі літаки, які мають загальносвіто-ве визнання і є конкурентоспроможними на ринку Європи і світу.

За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво внутрішньоміського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропет-ровськ) і в перспективі — трамваїв. Виробляють також мотоцик-ли (Київ), мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

Сільськогосподарське машинобудування традиційно займає важ-ливе місце в структурі машинобудівного комплексу України. Во-но орієнтується на райони виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов'язане із зональною спеціаліза-цією сільського господарства. В Україні збудовано великі спе-ціалізовані підприємства для виготовлення землеобробних ма-шин (плугів, культиваторів), сівалок, комбайнів, навантажувачів, причепів, обладнання для кормовиробництва і тваринництва. Най-більшим центром сільськогосподарського машинобудування є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Одеса (тракторні плуги), Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ і Тернопіль (бурякозби-ральні комбайни), Херсон (кукурудзозбиральні комбайни, ство-рюється виробництво зернозбиральних), Бердянськ (жниварки), Львів (хімсільгоспмашини). Обладнання для кормовиробництва і тваринництва виробляють у Бердянську, Ніжині, Умані, Ковелі, Коло-миї та Білій Церкві. Заводи з випуску інших сільськогосподарських машин та запасних частин до них є в Києві, Мелітополі, Донецьку, Луганську, Кременчуці, Конотопі, Миколаєві та Первомайську.

Характер сучасних зв’язків машинобудівного комплексу

Зв’язки машинобудівного комплексу та міжгалузеві зв’язки.

Сучасні машини складаються з сотень, а то й тисяч деталей і вузлів. Внаслідок цього недоцільна, а то і практично неможлива концентрація їх виробництва на одному підприємстві. Велика но-менклатура виробів, що виготовляються в машинобудуванні, їх складність, а також можливість технологічного роз'єднання машин на окремі вузли і деталі спричиняє участь у виробництві маши-нобудівної продукції сотень підприємств і організацій різних га-лузей промисловості. Це сприяє формуванню спеціалізованих під-приємств і розвитку кооперованих зв'язків між ними.

Спеціалізація — форма організації виробництва, при якій ви-готовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в самостійних галузях і на відокремлених підприєм-ствах. З метою поглиблення спеціалізації підприємств і підви-щення ефективності їх функціонування доцільним є концентрація виробництва уніфікованих деталей і вузлів для складання різних машин на окремих підприємствах.

У машинобудуванні поширені такі види спеціалізації: предметна, яка включає підприємства, що випускають кінцеву готову продукцію;

технологічна, що включає підприємства, які здійснюють ви-робництво напівфабрикатів, заготовок, литву поковок тощо;

подетальна та вузлова, що являє собою випуск деталей, агре-гатів, вузлів, секцій, необхідних для збирання і укомплектування машин і устаткування.

Важливе значення набуває спеціалізація підприємств при здійсненні ремонтних робіт. Підприємства предметної спеціалізації є головними підприємствами, тоді як заводи технологічної, вузлової і подетальної спеціалізації — суміжниками. Поглиблен-ня спеціалізації позитивно впливає на ефективність виробництва, зменшує його собівартість, робить економічно вигідним збіль-шення масового і великосерійного виробництва.

Розвиток усіх видів спеціалізації в машинобудуванні нероз-ривно пов'язаний з широким розвитком кооперування як між підприємствами галузі, так і з підприємствами інших галузей, які є постачальниками металу, пластмас, шин, електротехнічно-го устаткування, скла, технічних тканин і т. д. Кооперування про-являється у формуванні внутрішньогалузевих і міжгалузевих виробничих та внутрішньорайонних і міжрайонних економіч-них зв'язків.

Спеціалізація і кооперування — найважливіші напрями тери-торіальної організації машинобудівного комплексу. Зокрема, за умови близького розташування головного підприємства та його суміжників створюються сприятливі передумови для формування спеціалізованих промислових районів машинобудування. Спеці-алізація і кооперування сприяють підвищенню технічного рівня машинобудівних заводів, економії сировини, більш низької собі-вартості виробленої продукції, масовості виробництва і викорис-тання поточного методу роботи.

Внутрішньодержавні зв’язки машинобудівного комплексу України.

Машинобудування — важлива галузь промисло-вості розвинутих країн світу. Воно значною мірою визначає не лише галузеву структуру промисловості, а й її розміщення. Рівень розвитку машинобудування є одним