Велике значення машинобудування в народногоспо-дарському комплексі визначається тим, що воно вироб-ляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють за-соби виробництва (робочі машини і апарати, верстати, технологічне і силове устаткування, контрольно-вимірю-вальні прилади, технічні засоби автоматики тощо), так і для галузей, які виробляють предмети споживання (ма-шини для сільського господарства, технологічне устат-кування для легкої і харчової промисловості і т. п.), а та-кож самі предмети споживання (легкові автомобілі, по-бутову техніку, телевізори, радіоприймачі, відеотехніку, годинники тощо). Крім того, машинобудування вироб-ляє різноманітне устаткування для будівництва, транс-порту, зв'язку, торгівлі, спецобладнання для невиробни-чих галузей, а також продукцію оборонного призначення.

Однією з найголовніших галузей важкого машинобудування є енергетична, яка спеціалізується на виробництві парових гідравлічних турбін, генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устаткування для атомних електростанцій, електроапаратури й кабелю.

Зовнішньоекономічні зв'язки машинобудівного комплексу України.

Зовнішньоекономічні зв'язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економі- ки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтен- сивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послу- гами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку. Зовнішньоекономічна діяльність діє змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому перобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з ос- новних чинників розвитку господарства України. Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики створюють Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (квітень 1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992 р.), "Про іноземні інвес- тиції" (березень 1993 р.). Концепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяль- ність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утведжується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучен- ня до світового поділу праці разом із збереженням господарського збалансу- вання та рівноваги внутрішнього ринку України. Кабінет Міністрів України здійснює зовнішньоекономічну політику відповід- но до законів України, укладає та забезпечує виконання міжурядових угод, здійснює заходи щодо раціонального використання державного валютного фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо. Міжнародні зв'язки України здійснюютьсяяк у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжна- родному туризмі та інших формах. У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві ринкових відно- син скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством встановлюється межа частки одного власника в 50 % загального експорту або імпорту країни, причому порушення ціого положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні об'єднання (асоціації, консорціуми, торгові будинки) не мають права прямо або опосередковано створювати монополії зовнішньо- економічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної країни, транснаціональної корпорації тощо. Забороняють- ся різного роду угоди, союзи та погоджені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції. Такі заходи сприятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими стандартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, формуванню гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму. У нинішніх умовах господарство України перживає тривалу економічну кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям наших товаровиробників і не забезпечує потреб дер- жави у валютних надходженнях, необхідних для стабілізації економіки, зни- ження рівня інфляції та бюджетних витрат. За даними Міністерства статистики України, експорт за останні роки постій- но скорочується. Крім того, дуже неефективно є структура експорту, майже 90 % його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за демпінговими цінами. Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від'ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у тор- гівлі з цими країнами зберігається для енергоносіїв, прокату кольорових ме- талів, целюлози, деревини, каучуку, акумуляторів тощо. У світовий еконо- мічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів загальному балансі становить 10-20 %, а рівень експорту готової про- дукції у світі понад 50 %. Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови - йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту.

Перспективи розвитку машинобудівного комплексу України.

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобуду-вання, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживан-ня. Потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне під-вищення за рахунок цього якості машин, їх конкурентоздатності. Необхідно налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів, швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва систем зв'язку, засобів управління, автома-тизації тощо. Спеціалізацію і кооперування виробництва в маши-нобудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішньо-го ринку та збільшення експортного потенціалу.

Для цього передбачається прискорити структурну перебудову машинобудівного комплексу на основі збільшення обсягів вироб-ництва у таких пріоритетних галузях: ракетно-космічній, літа-кобудуванні, суднобудуванні, інформаційних