що економічна діяльність у більшості промислово розвинутих країн стає насиченою науково-дослідними і технологічними розробками. Як результат, їхня екс-портна продукція містить у собі дедалі більше технологічних і творчих складових, котрі підпадають під права інтелектуальної власності (ПІВ). Як наслідок - виробники зацікавлені в тому, що де б вони не продавали свою продукцію, їхні права на патенти бу-ли адекватно захищені і це давало б їм можливість компенсувати свої витрати на науково-дослідні розробки. По-друге, у багатьох країнах, що розвиваються, після того як були зняті відповідні об-меження на іноземні інвестиції, з'явилися нові можливості для ви-робництва запатентованої продукції на основі ліцензій або в рам-ках спільних підприємств. Однак готовність промисловців з роз-винутих країн передавати свої технології залежить від того, наскільки система захисту ПІВ у країні-одержувачі може забезпе-чити їм те, що їх права власності на технології будуть адекватно за-хищені і не будуть узурповані місцевими партнерами, які можуть використовувати чужі розробки. По-третє, технологічні поліпшен-ня продукції, яка потрапляє в міжнародну торгівлю, відповідають технологічним досягненням, які зробили репродукцію і виготов-лення сурогатів простими і дешевими. У тих країнах, де законодав-ство з ПІВ не чітко впроваджується в життя, це призводить до ви-робництва підроблених товарів чи піратської продукції не тільки для продажу на вітчизняному ринку, а й для продажу на експорт.
Проблемами захисту прав інтелектуальної власності займа-ються такі міжнародні організації, як Європейська патентна ор-ганізація (ЄПО), Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ), Світова організації торгівлі (COT).
ном, при обміні доларів на гривні через евро ми отримаємо за 1 до-лар не 5,4, а 5,67 грн.
Арбітражер, купуючи за обмінним курсом банку долари за 5,4 гривні і негайно продаючи їх за крос-курсом, тобто через євро, за 5,67 грн. отримує дохід у розмірі 0,27 грн. за кожний долар. Як-би обмінний курс перевищував крос-курс, то арбітражер отримав би прибуток, купуючи за крос-курсом і продаючи за обмінним.
Дії арбітражерів створюють додаткову пропозицію одних валют і додатковий попит на інші валюти. Конкуренція між арбітражерами приводить до того, що прибуток від арбітража настільки малий, що практично обмінний курс і крос-курси рівні. Водночас тристоронній арбітраж створює механізм, як зрівнює попит і пропозицію на валюту на всіх валютних ринках. Внаслідок цього експорт завжди підвищує вартість валюти країни при вимірі її у валютах інших країн, а імпорт знижує вартість ва-люти незалежно від того, в яку країну йде експорт і з якої країни надходить імпорт.
9.2.7. Визначення ціни іноземних товарів та послуг в іноземній валюті
Розуміння суті валютних курсів і видів їх котирування доз-воляє порівнювати експортну ціну товару з ціною внутрішнього ринку і тим самим з'ясувати, наскільки вигіднй продаж того чи іншого товару чи послуги на певному іноземному ринку.
Припустимо, що українська фірма виготовляє товар X, який на національному ринку коштує 21,6 грн., і хоче дізнатися про ек-спортні можливості цього товару на німецькому та англійському ринках. Для цього фінансовий менеджер дізнається в банку про обмінні курси української, німецької та англійської валюти в до-ларах. Обмінні курси такі: 1,6 дол. за фунт стерлінгів — у вигляді зворотного котирування і за 1 дол. — 5,6 грн. 0,9658 євро за 1 дол. — у вигляді прямого котирування. За таких обмінних курсів фірма отримає від продажу товару дохід у 3,93 дол. (21,6 : 5,5 = 3,93 дол.). Щоб отримати дохід від продажу товару на суму 3,93 дол., він повинен бути проданий на німецькому ринку за 3,8 євро (3,93 х*0,9658 = 3,8), а на англійському - за 2,46 фунта (3,93 х 1/1,6 = 2,46).
Після того, як визначені ціни, що забезпечують дохід від продажу товару на іноземних ринках не нижче від доходу на національному ринку, фірма повинна виявити реальні експортні можливості товару на цих ринках.
Зміна валютних курсів, тобто знецінення або подорожчан-ня валют, приводить до зміни цін на експортовані й імпортовані товари.
Так, у нашому прикладі підвищення курсу гривні по відно-шенню до долара з 5,4 до 5,2 грн. за 1 дол. приводить до подорож-чання товару української фірми на німецькому ринку до 4,0 євро (21,6 : 5,2 = 4,15 дол. — дохід від продажу на національному рин-ку; ціна товару на німецькому ринку, яка забезпечує дохід від про-дажу в розмірі 4,15 дол., становитиме 4,15 х 0,9658 = 4,0 євро).
Загальний висновок такий: знецінення валюти країни, за інших рівних обставин, здешевлює ЇЇ товари для іноземців і до-рожчає імпорт з-за кордону. Підвищення курсу валюти країни здорожує товари для іноземців і здешевлює імпортні товари.
9.3. Міжнародний валютний ринок
9.3.1. Сутність та види валютного ринку
Сукупний фінансовий ринок включає в себе ринок інозем-ної валюти, євровалюти, ринки хеджування (ф'ючерсів та опціонів), міжнародний ринок цінних паперів (облігацій, акцій). Найбільший ринок — це валютний ринок. Особливість цього рин-ку полягає в тому, що він:*
нематеріальний;*
не має конкретного місцезнаходження;*
механізм його функціонування — обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни;*
є міжбанківським ринком;*
завдяки процесу телекомунікації та інформатики є гло-бальним, тобто розгорнутим у масштабі всього світу.
Прямі зв'язки між головними центрами торгівлі валютами (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франкфурт, Сінгапур) за допомогою телефонів, факсів і комп'ютерів перетворюють кожний з цих центрів на частину єдиного світового ринку, що функціонує ціло-
добово. Економічні новини, які з'являються у будь-який час доби, передаються по всьому світу і спричиняють негайну реакцію ва-лютного ринку. Звичайно угоди укладаються за усною домо-вленістю. При необхідності документи, які підтверджують угоду, надсилаються пізніше. Вирішальним чинником є
