Головні учасники міжнародного валютного ринку — ко-мерційні банки, корпорації, які займаються міжнародною торгівлею, небанківські фінансові установи (фірми з управління активами, страхові компанії), центральні банки.

Центральною ланкою міжнародного валютного ринку є ко-мерційні банки, оскільки більшість операцій з валютами передба-чає обмін банківськими депозитами, деномінованими в різних ва-лютах.

Основним товаром цього ринку є іноземна валюта в різних формах: валютні депозити, будь-які фінансові вимоги, позначені в іноземній валюті. Переважають на валютному ринку операції з ва-лютними депозитами до запитання.

Депозити до запитання — це кошти, котрі використову-ються в торгівлі валютою між банками, що працюють на валют-ному ринку. Банківські дилери тримають безстрокові вклади в іноземній валюті в банках-кореспондентах, розташованих у країнах, де дана іноземна валюта є національною. Банк у якій-небудь країні може продавати іноземну валюту, віддаючи роз-порядження іноземним співробітникам перевести депозит до запитання покупцеві. Аналогічно здійснюється купівля валюти. В цьому випадку продавець переводить її в банк, що знаходить-ся за кордоном, на рахунок покупця. Валютна операція відбу-вається так. Наприклад, американська фірма повинна заплати-ти за поставки товару німецькій фірмі 200 тис. німецьких ма-рок. Фірма доручає своєму банку продебетувати свій доларовий рахунок і заплатити цю суму, перевівши її на рахунок поста-чальника в німецький банк. Американський банк переводить з рахунку американської фірми на дебет німецького банку дола-ри за готівковим валютним курсом в обмін на депозит у німець-ких марках, які будуть використані для сплати німецькому по-стачальнику.

Валютний ринок складається з багатьох національних ва-лютних ринків, які тією чи іншою мірою об'єднані в світову систе-му, що має три рівні:

1-й рівень: роздрібна торгівля. Операції на одному національному ринку, коли банк-дилер безпосередньо взаємодіє з клієнтами.

2-й рівень: оптова міжбанківська торгівля. Операції на од-ному національному ринку, коли взаємодіють два банки-дилери через посередництво валютного брокера.

3-й рівень: міжнародна торгівля. Операції між двома і більше національними ринками, коли банки-дилери різних країн взаємодіють один з одним. Такі операції часто включають арбітражні операції на двох або трьох ринках.

Процес арбітражу, коли учасники ринку купують валюту, вартість якої падає, і продають валюту, вартість якої перевищує обмінний курс в інших ринкових центрах, породжує тенденцію закону однієї ціни.

Залежно від рівня організації валютного ринку розрізня-ють біржовий та позабіржовий валютні ринки. Біржовий ринок представляють валютні біржі, а позабіржовий, який ще нази-вається міжбанківським, — банки, фінансові установи, підп-риємства та організації.

Функції біржового ринку полягають у визначенні попиту та пропозиції валюти, встановленні валютних курсів, прогнозу-ванні їх динаміки, визначенні довідкових курсів валют, а також у формуванні певної стратегії і тактики центрального банку країни відносно фінансово-кредитної політики та системи валютного ре-гулювання.

Діяльність міжбанківського ринку безпосередньо пов'яза-на із здійсненням валютних операцій. На нього припадає близько 90% обороту іноземної валюти.

Більшість валютних операцій припадає на міжбанківську торгівлю. Валютні курси, що публікуються в газетах, є міжбанківськими, тобто курсами, що їх банки запитують один в од-ного. Міжбанківські "оптові" курси нижчі від "роздрібних" курсів для клієнтів. Різниця становить дохід банку за надану послугу.

Транснаціональні корпорації для здійснення операцій в різних країнах купують необхідну їм валюту на міжнародному ва-

лютному ринку. Участь центральних банків в операціях на міжна-родних валютних ринках здійснюється у вигляді валютних інтер-венцій.

В операціях з іноземними валютами можуть брати участь будь-які дві валюти, однак більшість міжбанківських операцій є операціями обміну валюти на долар США, який вважається клю-човою валютою. Важливу роль на міжнародному валютному рин-ку відіграють також німецька марка та японська єна.

Основними функціями валютного ринку є:*

грошові перекази;*

хеджування;*

кліринг;*

кредит.

Грошові перекази — це послуга передачі купівельної спро-можності з однієї країни в іншу фірмами або туристами. Якщо фірма здійснює платіж іноземній фірмі, вона повинна через банк купити валюту країни цієї фірми і переказати її.

Хеджування — це послуга захисту від валютного ризику, потенційних збитків від зміни курсів валют.

Кліринг — здійснення великої кількості операцій без розра-хунку готівкою або переказу коштів, шляхом віднесення відповідних сум за операціями на дебет або кредит депозитів до запитання.

Наприклад, два німецьких банки здійснили такі операції купівлі-продажу доларів на евро (табл. 18).

¦

Таблиця 18 |

Купівля | Продаж | Сальдо

Банк А | 120 млн дол. | 100 млн дол. | +20 млн дол.

Банк Б | 90 млн дол. | 95 млн дол. | -5 млн дол.

Загальний обсяг операцій становив 405 млн. дол., а зміна капіталу банків була незначною. Банк А збільшив свої доларові позиції на 20 млн. дол., а банк Б зменшив їх на 5 млн. дол.

Валютний ринок — найбільший серед світових фінансових ринків. Обсяг його перевищує 680 трлн. дол. за рік, а щоденний обсяг операцій у 2000 р. становив 1900 млрд. дол. В Україні ва-лютний ринок має тенденцію до зростання: у 1999 р. - 8063, 78

млн. дол.., у 2000 р . - 11 044,18 млн. дол., у 2001р. - 13 052,62 млн. дол., що є наслідком зростання експорту товарів та послуг.

За характером операції валютний ринок поділяється на рин-ки: "спот", "форвард", "своп", ф'ючерсний ринок і ринок валютних опціонів.

9.3.2. Спотовий ринок та обмінний курс "спот"

Спотовий ринок — це ринок, на якому здійснюються опе-рації поточного, негайного (або касового) обміну валютами між двома країнами. Дві сторони домовляються про обмін банківськи-ми депозитами і негайно здійснюють угоду. До недавнього часу для здійснення валютної операції "спот" потрібно було два дні. Нині, за бажанням клієнта, за допомогою електронних засобів конвертування валют відбувається в день укладення угоди.

Курси негайного обміну