При обміні іноземних валют використовуються дві ціни (курси) валют: курс покупця і курс продавця. При купівлі валюти у банку або у дилера потрібно заплатити за валюту вищу ціну, ніж та, за яку можна продати ту ж саму кількість валюти тому ж само-му банку чи дилеру.

Банківські і дилерські курси покупця — це ті ціни, які банк, дилер готові заплатити за іноземну валюту. Курси продавця — це ціни, за якими банк, дилер готові продати іноземну валюту. Ці два курси котируються парами. Наприклад, якщо банк котирує долар як 5,437 — 5,598, то це означає, що він готовий купити долари за 5,437 грн. за долар і продати їх за 5,598 грн. за долар. Вища ціна завжди відноситься до ціни продавця, а нижча — до ціни покупця.

Різниця між котировками продавця і покупця, обчислена по відношенню до ціни продавця, тобто у відсотках, називається спред:

У нашому прикладі спред становить:

тобто 2,88%.

Спред визначає дохід банку (дилера) і операційні витрати клієнта при конвертації валюти.

Територіальний арбітраж, який залучає три і більше ва-люти, забезпечує рівновагу валютних курсів в усіх ринкових центрах.

Валютні операції з негайною поставкою найбільш розпов-сюджені і становлять до 90% обсягу валютних угод, а курс "спот" є базовим для інших валютних курсів.

За допомогою операції "спот" банки забезпечують не-обхідною іноземною валютою своїх клієнтів, переливання капіталів, а також здійснюють арбітражні і спекулятивні операції.

9.3.3. Форвардний ринок та форвардний курс

Форвардний ринок — це ринок, на якому здійснюються термінові валютні операції з іноземною валютою. Термінові (фор-вардні) угоди — це контракти, за яких дві сторони домовляються про доставку домовленої кількості валюти через певний строк після укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укла-дення.

Інтервал у часі між моментом укладення і виконання угоди може бути від 1-2 тижнів, від 1 до 12 місяців, до 5-7 років. Курс валют за терміновою угодою називається форвардним обмінним курсом. Він фіксується в момент укладення угоди.

Курс валют за терміновими угодами відрізняється від курсу "спот". Різниця між курсами "спот" і "форвард" визначається як скидка (дисконт — dis або депорт — Д) з курсами "спот", коли курс термінової угоди нижчий, або премія (рт або репорт — R), коли він вищий від курсу "спот". Премія означає, що валюта коти-рується дорожче за угодою на строк, ніж за готівковою операцією. Дисконт означає, що курс валюти за форвардною угодою нижчий, ніж за угодою "спот".

Візьмемо 30-денний форвардний контракт з курсом 1,919 дол. за англійський фунт стерлінгів за курсом "спот" 1,900. Пере-вищення форвардного курсу над курсом "спот" становитиме у відсотках:

або одну відсоткову місячну надбавку. Аналогічно обчислюється перевищення курсу "спот" над форвардним курсом, тільки вели-чина буде від'ємною, що означає скидку.

Термінові угоди здійснюються для досягнення таких цілей:*

обмін валюти в комерційних цілях, завчасний продаж або купівля іноземної валюти, щоб застрахувати валютний ризик;*

страхування портфельних або прямих інвестицій від ризи-ку, пов'язаного з пониженням курсу валюти;*

отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Спекулятивні операції можуть здійснюватись без наявності валюти.

Форвардний ринок вужчий, ніж ринок готівкових операцій. В основному термінові угоди здійснюються з провідними валюта-ми, великими корпораціями або банками зі стійким кредитним рейтингом.

При укладанні форвардних угод курсові очікування (підви-щення або зниження курсу) не завжди виправдовуються. Відтак термінові контракти не завжди підходять або не завжди доступні всім видам бізнесу. Чимало видів бізнесу і більшість фізичних осіб шукають альтернативи форвардним контрактам.

Однією з таких альтернатив є угода "своп", що поєднує готівкову і термінову операції. Операція "своп" здійснюється у формі купівлі-продажу, тобто у формі єдиної угоди: негайної по-ставки валюти за курсом "спот" і одночасно форвардної угоди з тією ж валютою, за курсом з урахуванням премії або дисконту за-лежно від руху валютного курсу. Операція "своп" використо-вується для:*

здійснення комерційних угод: банк одночасно продає іно-земну валюту на умовах "спот" і купує її на строк;*

придбання банком необхідної валюти без валютного ри-зику;*

взаємного банківського кредитування в двох валютах.

Операція "своп" є, по суті, хеджуванням, тобто страхуван-ням валютного ризику шляхом створення зустрічних вимог і зо-бов'язань в іноземній валюті.

9.3.4. Ф'ючерсний ринок та ф'ючерсний курс

В 70-х роках на ряді бірж з'явились ф'ючерсні і опціонні ва-лютні операції — нова спеціальна форма спекулятивних угод і хе-джування валютних ризиків з великими банками.

Валютні ф'ючерси й опціони, як і форвардні контракти, пе-редбачають майбутній обмін валютами. Однак строки, а головне, умови обміну відрізняються від умов форвардних контрактів, що дозволяє більш гнучко уникати валютних ризиків.

Відмінність полягає насамперед у тому, що валютні ф'ючер-си ліквідні, їх можуть купити і їх можуть продати більшість суб'єктів бізнесу на біржовому ринку. Крім того, ф'ючерсні кон-тракти можна перепродати на ф'ючерсному ринку в будь-який час до строку їх виконання; ф'ючерсні контракти стандартизовані (наприклад, 62 500 ф. ст., 100 тис. дол., 125 тис. євро) і їх виконан-ня гарантоване за рахунок гарантійного внеску в кліринговий дім. Це — депозит, як вноситься клієнтами готівкою.

За ф'ючерсним контрактом покупець валютного ф'ючерсу бере на себе зобов'язання купити, а продавець — продати валюту протягом певного строку за курсом, домовленим при укладенні контракту.

Ефективність ф'ючерсної угоди визначається маржею після кожного робочого сеансу на біржі. Продавець валютного ф'ючер-су виграє, якщо з настанням строку угоди він продає валюту до-рожче від курсу котирування на день її виконання, і несе збитки, якщо курс дня укладення угоди виявиться нижчим від курсу