Курсова робота

на тему:

Характеристика основних закономірностей та принципів розміщення продуктивних сил

Зміст

1. Сутність економічного закону і закономірності, їх об'єк-тивний характер.

2. Закономірності розміщення продуктивних сил.

3. Принципи розміщення суспільного виробництва.

4. Основні фактори і критерії, що впливають на розмі-щення продуктивних сил.

1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗАКОНУ

І ЗАКОНОМІРНОСТІ, ЇХ ОБ'ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР

Поступовий перехід до нових, переважно ринкових принципів господарювання, що здійснюється в Украї-ні, спричиняє до істотних зрушень в самих методологіч-них підходах до наукового обгрунтування закономір-ностей, принципів та факторів розміщення продуктив-них сил. За будь-яких соціально-економічних умов про-цес розвитку і розміщення продуктивних сил опосеред-ковується дією певних економічних законів, які вира-жають об'єктивні, істотні, необхідні та постійно віднов-лювані взаємозв'язки і взаємозалежності в процесі вироб-ництва, розподілу й споживання матеріальних благ [З, с. 95; 10, с. 10]. Економічні закони характеризують об'єктивні відносини (тобто такі, що не залежать від волі окремих людей), які проявляються лише в процесі суспільне корисної трудової діяльності. Саме в цьому полягає їх головна відмінність від законів природи.

Відповідно до загальноприйнятої класифікації еко-номічні закони поділяються на загальні, притаманні досить великій сукупності суспільних явищ, і специфіч-ні. На формування і розвиток продуктивних сил най-більший вплив мають такі загальні економічні закони: економії часу, суспільного поділу праці, концентрації виробництва, комплексного та пропорційного розвитку виробництва, адекватності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил.

Сучасний світовий розвиток продуктивних сил характеризує-ться істотним посиленням внутрі- та міжрегіональної інтеграції. Внутрірегіональна інтеграція, що зумовлена географічною цілісністю регіону, розвивається переважно на основі економічних взаємозв'язків між усіма елементами його господарського комплексу. Внаслідок цього формується цілісна інтегрована господар-ська система або єдиний регіональний економічний простір. Міжрегіональна економічна інтеграція розвивається на базі тери-торіального поділу праці, оскільки спеціалізація регіонів, їх пев-не територіальне відокремлення потребує встановлення й поглиб-лення економічних міжрегіональних зв'язків.

Розвиток інтеграційних взаємозв'язків та комплексне вдоско-налення розміщення об'єктів виробничого і невиробничого при-значення повинні спричинити до зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів. Саме на це спрямовуються і за-ходи державної регіональної політики. Разом з тим між регіонами існують істотні відмінності, зумовлені різним природно-ресурс-ним потенціалом, структурою економіки, соціально-економіч-ними умовами розвитку. Отже, зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів вимагає надзвичайно великих зу-силь в несприятливих економічних умовах, коли гостро відчуває-ться нестача матеріальних і фінансових ресурсів.

В економічній і економіко-географічній літературі мають міс-це різні трактування сутності закономірностей розміщення про-дуктивних сил. Існують твердження про те, що загальні економічні закони у конкретному, економічному середовищі проявляються як закономірності. Наводяться такі аналогії: закон суспільного поділу праці у просторовому аспекті постає як закономірність те-риторіального поділу праці; закон концентрації виробництва — як закономірність територіальної концентрації виробництва тощо | [8, с. 20]. Нині домінує точка зору, згідно з якою економічні за-кони і закономірності розміщення продуктивних сил за своєю суттю є поняттями одного порядку.

Як економічні закони, так і закономірності відображають сталі зв'язки між усіма елементами продуктивних сил певного еконо-мічного простору, а тому є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань. Всебічне вивчення закономірностей розміщення і розвитку продуктивних сил дозволяє відтворювати й раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимально розміщувати підприємства різних галузей економіки, виробничу та соціальну інфраструктуру.

2. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

Формування основ ринкової економіки в Україні відбувається з урахуванням таких класичних, загальновизнаних закономірнос-тей: відповідності розміщення виробництва характеру і рівню роз-витку продуктивних сил; територіального поділу суспільної праці; економії затрат праці на подолання просторового розриву між елементами виробництва; територіальної концентрації і комплекс-ності виробництва, формування агломерацій населених пунктів.

Закономірність територіального поділу суспільної праці об'єк-тивно відображає принципові відмінності між територіями за природними, соціально-економічними та національно-історични-ми особливостями, максимально повне врахування яких в госпо-дарській діяльності зумовлює певну спеціалізацію територій. Зав-дяки цьому досягається істотне зростання продуктивності суспі-льної праці.

Закономірність концентрації та комплексного розміщення про-дуктивних сил є результатом прояву територіального поділу праці. Спеціалізація виробництва спричиняє необхідність взаємопов'я-заного розвитку галузей на окремій території, на основі чого до-сягається оптимальний режим використання усіх видів ресурсів. Основними якісними ознаками комплексного розміщення продук-тивних сил виступають: економічно обгрунтований, раціональ-ний режим використання природних ресурсів; максимально пов-не залучення до суспільне корисної трудової діяльності наявного трудового потенціалу регіону; збалансованість галузевої струк-тури економіки регіону за природними, трудовими і виробничи-ми параметрами; тісний взаємозв'язок (на основі комбінування, кооперації та спільного використання інфраструктури) між основ-ними ланками господарства регіону.

Крім зазначених, до закономірностей розміщення продуктив-них сил — в контексті нових методологічних основ їх формуван-ня — відносять: соціальну спрямованість та усталеність розвитку продуктивних сил, відповідність їх розміщення вимогам націо-нальної економічної безпеки, а також забезпечення планомірнос-ті, керованості процесів розміщення продуктивних сил, їх орієн-тації на досягнення високої економічної ефективності господарської діяльності та конкурентоспроможності виготовленої продукції.

Соціальна спрямованість розвитку і розміщення продуктивних сил логічно випливає з необхідності загальної соціалізації еконо-мічної системи, оскільки саме всебічний розвиток людини та за-доволення її потреб є метою економічного прогресу. Вона реалізується через врахування інтересів населення щодо піднесення рівня соціально-економічного розвитку території, пріоритетність вирішення соціальних проблем та реалізацію права всіх громадян і на вільний вибір місця і сфери прикладання праці. Отже, соціальна спрямованість передбачає насамперед таке розміщення продуктивних сил регіону, яке б давало змогу забезпечити повну продуктивну зайнятість трудоактивного населення регіону як першооснову його життєдіяльності і добробуту. При цьому важ-ливо мінімізувати рівень регіонального безробіття (як зареєстро-ваного, так і прихованого) з тим, щоб він істотно не перевищував природної норми, що знаходиться в межах 4—6 % працездатного населення. Доцільність соціальної спрямованості розміщення