виступає забезпечення його високої економічної ефективнос-ті. Безумовно, ефективність залежить від цілого спектра різних чинників, взаємодія яких і визначає кінцеву економічну резуль-тативність розміщення. При цьому економічний ефект досягаєть-ся через вдосконалення територіальної та галузевої структури гос-подарського комплексу, раціональне використання природного і трудового потенціалу, оптимізацію галузевих і міжгалузевих зв'яз-ків тощо. Існують різні методи оцінки ефекту від економії витрат за рахунок оптимального розміщення продуктивних сил; найпо-ширеніший з них — це підсумовування ефекту, що обчислюється для окремих галузей.
Певні уявлення щодо ефективності розміщення продуктивних сил регіону дає система таких показників: співвідношення за чи-сельністю зайнятих між спеціалізованими, обслуговуючими та допоміжними галузями; питома вага господарського комплексу регіону у валовому внутрішньому продукті чи національному до-ході у зіставленні з його питомою вагою в трудових ресурсах, основних виробничих фондах, інвестиційних ресурсах; рівень та динаміка продуктивності суспільної праці в регіоні; забезпече-ність населення закладами соціальної інфраструктури та ін.
3. ПРИНЦИПИ РОЗМІЩЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
Розміщення і розвиток продуктивних сил здійснюються на ос-нові певних принципів. Принципи розміщення продуктивних сил — це науково обгрунтовані ідеї і положення, якими керуються в практичній діяльності при вирішенні конкретних питань щодо розташування нових об'єктів, вдосконалення територіальної і га-лузевої структури господарського комплексу регіону, опрацю-ванні окремих напрямків регіональної політики.
Принципи розміщення і розвитку продуктивних сил регіону випливають із закономірностей, виражають суспільне необхідні потреби і забезпечують ефективність регіонального розвитку. Вони являють собою сукупність головних ідей та вихідних поло-жень, що формують першооснову розміщення продуктивних сил. Отже, принципи — це результат пізнання особливостей дії зако-номірностей розміщення окремих об'єктів, галузей та територі-альних господарських комплексів. Існують твердження, згідно з якими принципи розміщення продуктивних сил — це правила ді-яльності та управління економікою, економічна політика держави в реалізації законів розміщення [4, с. 15].
Доцільно виокремити такі найважливіші принципи розміщен-ня і розвитку продуктивних сил, які повинні використовуватися в практичній діяльності.
Принцип раціонального розміщення виробництва передбачає всебічне врахування економічних, демографічних, соціальних та екологічних передумов і факторів розміщення продуктивних сил з пріоритетністю соціальних та екологічних чинників. Його реа-лізація в господарській діяльності означає: наближення матеріа-ломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел відповідної сировини, палива і енергії, водних ресурсів; набли-ження виробництв низькотранспортабельної продукції до місць її споживання; уникнення зустрічних перевезень однотипної про-дукції, сировини і палива з одного регіону в інший.
Принцип збалансованості і пропорційності означає таке роз-міщення виробництва, за якого: структура господарського комп-лексу є оптимальною, тобто підтримуються економічно доцільні пропорції між галузями спеціалізації, допоміжними і обслугову-ючими галузями; існує певна відповідність між сировинною ба-зою, наявністю земельних, водних, енергетичних, трудових ре-сурсів та існуючими виробничими потужностями; задовольня-ються споживчі потреби населення в товарах і послугах.
Принцип забезпечення екологічної рівноваги передбачає фор-мування екологобезпечного типу господарювання, раціональне використання природно-ресурсного і трудового потенціалу регі-ону; при виборі можливих варіантів розміщення виробництва пе-ревага надається тим з них, які не спричиняють екологічної на-пруженості на певній території.
Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей передбачає зближення територій за інтегральними показниками, що характеризують кінцеву результативність їх гос-подарської діяльності (наприклад, національний доход на душу населення). Реалізація цього принципу грунтується на всебічному розвитку регіональної інтеграції, використанні переваг територіальної концентрації виробництва, активній державній регіональ-ній політиці.
Принцип урахування міжнародного територіального поділу пра-ці означає, що кожна держава розвиває ті виробництва, для яких вона має найкращі природні та економічні умови, а виготовлена про-дукція є конкурентоспроможною на світовому ринку. При цьому враховуються і інтереси інтеграції в світовий економічний простір.
Пріоритетність викладених вище принципів визначається за-гальною стратегією економічного розвитку держави. На сучас-ному етапі на перший план виступають соціальне та екологічно спрямовані принципи розміщення і розвитку продуктивних сил. Проте не втрачають своєї актуальності й інші принципи.
4. ОСНОВНІ ФАКТОРИ І КРИТЕРІЇ,
ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
Закономірності і принципи втілюються в практику розміщен-ня продуктивних сил через врахування конкретних факторів, що впливають як на розміщення окремих об'єктів, так і на форму-вання територіально-виробничих комплексів. Під факторами роз-міщення розуміють сукупність аргументів (причин), що зумов-люють вибір місця для окремих підприємств, їх груп і галузей [4, с.18]. Усі фактори розміщення продуктивних сил можуть бути представлені такими основними укрупненими групами: природ-но-географічні, геополітичні, демоекономічні, соціально-еконо-мічні та техніко-економічні.
Природно-географічні фактори включають характеристику при-родно-кліматичних умов та економічну оцінку природних ресурсів.
В Україні з розвідкою, видобутком та переробкою різноманіт-них корисних копалин пов'язано близько 45% усіх промислових підприємств і до 20% трудових ресурсів [1, с. 6]. Екстенсивне не-комплексне використання багатьох родовищ призвело до перед-часного відпрацювання промислових запасів цінної мінеральної сировини. Кризовий стан з енергоносіями є прямим наслідком невиправдано високих темпів їх видобутку з легкодоступних ро-довищ у роки існування СРСР. Внаслідок недосконалості техно-логії видобування та переробки мінеральної сировини, некомплексного освоєння родовищ у надрах сьогодні залишається і губиться: розвіданих запасів нафти — 70%, солей — 50%, вугілля — 40%, металів — 25% [1, с. 7].
Для раціонального розміщення продуктивних сил України не-обхідно: визначити потреби суспільного виробництва в мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсах з позицій зба-лансованості, достатньої необхідності, комплексності та екологіч-ної безпеки; розробити екологічні вимоги до охорони і раціо-нального використання надр у нових економічних умовах.
Сучасне використання земельних, водних і лісових ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористу-вання. Тому в перспективі для посилення позитивного впливу цієї групи факторів на розміщення продуктивних сил необхідно сформувати високоефективну систему водо-, земле- та лісоко-ристування.
Геополітичні фактори розвитку і розміщення продуктивних сил охоплюють: географічне положення території; конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників у системі світового гос-подарства; модель інтеграції в світовий економічний простір. В