Курсова робота
на тему:
Характеристика основних закономірностей та принципів розміщення продуктивних сил
Зміст
1. Сутність економічного закону і закономірності, їх об'єк-тивний характер.
2. Закономірності розміщення продуктивних сил.
3. Принципи розміщення суспільного виробництва.
4. Основні фактори і критерії, що впливають на розмі-щення продуктивних сил
1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗАКОНУ
І ЗАКОНОМІРНОСТІ, ЇХ ОБ'ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР
Поступовий перехід до нових, переважно ринкових принципів господарювання, що здійснюється в Украї-ні, спричиняє до істотних зрушень в самих методологіч-них підходах до наукового обгрунтування закономір-ностей, принципів та факторів розміщення продуктив-них сил. За будь-яких соціально-економічних умов про-цес розвитку і розміщення продуктивних сил опосеред-ковується дією певних економічних законів, які вира-жають об'єктивні, істотні, необхідні та постійно віднов-лювані взаємозв'язки і взаємозалежності в процесі вироб-ництва, розподілу й споживання матеріальних благ [З, с. 95; 10, с. 10]. Економічні закони характеризують об'єктивні відносини (тобто такі, що не залежать від волі окремих людей), які проявляються лише в процесі суспільне корисної трудової діяльності. Саме в цьому полягає їх головна відмінність від законів природи.
Відповідно до загальноприйнятої класифікації еко-номічні закони поділяються на загальні, притаманні досить великій сукупності суспільних явищ, і специфіч-ні. На формування і розвиток продуктивних сил най-більший вплив мають такі загальні економічні закони: економії часу, суспільного поділу праці, концентрації виробництва, комплексного та пропорційного розвитку виробництва, адекватності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил.
Сучасний світовий розвиток продуктивних сил характеризує-ться істотним посиленням внутрі- та міжрегіональної інтеграції. Внутрірегіональна інтеграція, що зумовлена географічною цілісністю регіону, розвивається переважно на основі економічних взаємозв'язків між усіма елементами його господарського комплексу. Внаслідок цього формується цілісна інтегрована господар-ська система або єдиний регіональний економічний простір. Міжрегіональна економічна інтеграція розвивається на базі тери-торіального поділу праці, оскільки спеціалізація регіонів, їх пев-не територіальне відокремлення потребує встановлення й поглиб-лення економічних міжрегіональних зв'язків.
Розвиток інтеграційних взаємозв'язків та комплексне вдоско-налення розміщення об'єктів виробничого і невиробничого при-значення повинні спричинити до зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів. Саме на це спрямовуються і за-ходи державної регіональної політики. Разом з тим між регіонами існують істотні відмінності, зумовлені різним природно-ресурс-ним потенціалом, структурою економіки, соціально-економіч-ними умовами розвитку. Отже, зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів вимагає надзвичайно великих зу-силь в несприятливих економічних умовах, коли гостро відчуває-ться нестача матеріальних і фінансових ресурсів.
В економічній і економіко-географічній літературі мають міс-це різні трактування сутності закономірностей розміщення про-дуктивних сил. Існують твердження про те, що загальні економічні закони у конкретному, економічному середовищі проявляються як закономірності.[8, с. 20].
Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил. За цією закономірністю відношення між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об’єкта. Ефект може виражатись або через валовий обсяг товарів і послуг, або через прибуток. Він може також виражатися через величину національного доходу, якщо йдеться про економіку країни або великого регіону. Отож, ефективність розміщення може розраховуватись як для окремого підприємства, галузі, так і для цілого регіону.
Стосовно території ефективність виробництва реалізується за рахунок використання географічного положення об’єктів народного господарства, характеру використання природних і прудових ресурсів, комплексного розміщення продуктивних сил………………………………………..//
Нині домінує точка зору, згідно з якою економічні за-кони і закономірності розміщення продуктивних сил за своєю суттю є поняттями одного порядку.
Як економічні закони, так і закономірності відображають сталі зв'язки між усіма елементами продуктивних сил певного еконо-мічного простору, а тому є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань. Всебічне вивчення закономірностей розміщення і розвитку продуктивних сил дозволяє відтворювати й раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимально розміщувати підприємства різних галузей економіки, виробничу та соціальну інфраструктуру.
2. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
Формування основ ринкової економіки в Україні відбувається з урахуванням таких класичних, загальновизнаних закономірнос-тей: відповідності розміщення виробництва характеру і рівню роз-витку продуктивних сил; територіального поділу суспільної праці; економії затрат праці на подолання просторового розриву між елементами виробництва; територіальної концентрації і комплекс-ності виробництва, формування агломерацій населених пунктів.
Закономірність територіального поділу суспільної праці об'єк-тивно відображає принципові відмінності між територіями за природними, соціально-економічними та національно-історични-ми особливостями, максимально повне врахування яких в госпо-дарській діяльності зумовлює певну спеціалізацію територій. Зав-дяки цьому досягається істотне зростання продуктивності суспі-льної праці.
Закономірність концентрації та комплексного розміщення про-дуктивних сил є результатом прояву територіального поділу праці. Спеціалізація виробництва спричиняє необхідність взаємопов'я-заного розвитку галузей на окремій території, на основі чого до-сягається оптимальний режим використання усіх видів ресурсів. Основними якісними ознаками комплексного розміщення продук-тивних сил виступають: економічно обгрунтований, раціональ-ний режим використання природних ресурсів; максимально пов-не залучення до суспільне корисної трудової діяльності наявного трудового потенціалу регіону; збалансованість галузевої струк-тури економіки регіону за природними, трудовими і виробничи-ми параметрами; тісний взаємозв'язок (на основі комбінування, кооперації та спільного використання інфраструктури) між основ-ними ланками господарства регіону.
Крім зазначених, до закономірностей розміщення продуктив-них сил — в контексті нових методологічних основ їх формуван-ня — відносять: соціальну спрямованість та усталеність розвитку продуктивних сил, відповідність їх розміщення вимогам націо-нальної економічної безпеки, а також забезпечення планомірнос-ті, керованості процесів розміщення продуктивних сил, їх орієн-тації на досягнення високої економічної ефективності господарської діяльності та конкурентоспроможності виготовленої продукції.
Соціальна спрямованість розвитку і розміщення продуктивних сил логічно випливає з необхідності загальної соціалізації еконо-мічної системи, оскільки саме всебічний розвиток людини та за-доволення її потреб є метою економічного прогресу. Вона реалізується через врахування інтересів населення щодо піднесення рівня соціально-економічного розвитку території, пріоритетність вирішення соціальних проблем та реалізацію права всіх громадян і на вільний вибір місця і сфери прикладання праці.