Отже, соціальна спрямованість передбачає насамперед таке розміщення продуктивних сил регіону, яке б давало змогу забезпечити повну продуктивну зайнятість трудоактивного населення регіону як першооснову його життєдіяльності і добробуту. При цьому важ-ливо мінімізувати рівень регіонального безробіття (як зареєстро-ваного, так і прихованого) з тим, щоб він істотно не перевищував природної норми, що знаходиться в межах 4—6 % працездатного населення. Доцільність соціальної спрямованості розміщення і розвитку продуктивних сил регіону вимагає: інтенсивного розвит-ку соціальної інфраструктури, особливо в сільській місцевості; збереження здоров'я населення через зниження екологічного на-вантаження на певні території; формування раціональної системи розселення; збільшення місткості регіонального ринку праці че-рез створення додаткових робочих місць на діючих та нововведених підприємствах.
Сталий розвиток продуктивних сил як одна із закономірнос-тей визначає стратегічний напрямок досягнення збалансованості економічної, соціальної і екологічної складових регіональної гос-подарської системи. Сталий розвиток продуктивних сил України можливий лише на основі кардинальної структурної перебудови економіки, техніко-технологічного переозброєння виробництва, інтенсивного розвитку наукомістких галузей, екологізації усіх сфер суспільного життя. Основна ідея сталого розвитку щодо продуктивних сил полягає у: забезпеченні раціонального приро-докористування; відтворенні ресурсної бази виробництва; реструктуризації господарського комплексу регіону у зв'язку з новими економічними і соціальними умовами; ефективному використан-ні трудового та виробничого потенціалу [1, с. 73—75].
Для розв'язання завдань сталого розвитку в Україні принци-пово важливими є нова структурна політика держави та інституційні перетворення, вихід з енергетичної кризи, оптимальне ви-користання ресурсного потенціалу, раціональна система поселень, формування ефективної еколого-економічної політики держави.
Стратегія сталого розвитку базується на концепції екологізації суспільних відносин. Екологічний фактор повинен враховуватися в процесі вибору та наукового обгрунтування економічно доціль-ного розміщення продуктивних сил регіону. Головна увага має зосереджуватися на об'єктах, що є потенційними чи фактичними забруднювачами навколишнього середовища. При цьому повинні опрацьовуватися програми безпечного проживання на територіях; з підвищеною екологічною напруженістю чи програми адаптації та реабілітації населення до несприятливих екологічних умов.
Однією з принципових закономірностей є відповідність роз-міщення продуктивних сил вимогам національної економічної безпеки. Рівень економічної безпеки держави, що визначається саме фактором розміщення продуктивних сил, залежить від: рів-ня забезпеченості власних потреб у мінерально-сировинних та енергетичних ресурсах; галузевої і виробничої структури госпо-дарських комплексів; завершеності технологічних циклів вироб-ництв; інтегрованості в світовий економічний простір.
Україна належить до країн світу, в яких склалася висока залеж-ність розвитку матеріального виробництва від мінерально-сиро-винної бази. Тут виробляється близько 5% світового обсягу міне-рально-сировинних ресурсів [1, с. 5]. В цілому наявна мінераль-но-сировинна база спроможна забезпечити збалансований розви-ток базових галузей промисловості та агропромислового комп-лексу, надходження валютних коштів. Разом з тим існує висока залежність України від імпорту енергоносіїв. Крім того, за раху-нок власного виробництва лише наполовину задовольняються потреби в хімічному обладнанні, електротехнічних та кабельних виробах, лісоматеріалах, продукції целюлозно-паперової, текс-тильної та медичної промисловості.
Вагомими перешкодами на шляху до зростання економічної безпеки України є диспропорції у розміщенні продуктивних сил регіонів. Недосконалість галузевої структури більшості регіо-нальних господарських комплексів та незавершеність технологіч-них циклів тих виробництв, що визначають спеціалізацію певних територій, спричиняють необхідність радикальних структурних пе-ретворень. Тільки через структурні зміни та підвищення конкурен-тоспроможності власного виробництва можна сприяти зміцнен-ню економічної безпеки України та її входженню до системи світових господарських зв'язків як рівноправного партнера.
Важливою закономірністю є планомірність і керованість у розміщенні і розвитку продуктивних сил, що грунтується на тео-ретичних засадах «планування розвитку» як синтезу державного регулювання, індикативного планування та економічного прогно-зування. Планування розвитку, в тому числі і продуктивних сил, набуло значного поширення в країнах з ринковою економікою.
В Україні в теперішній час щороку розробляється Державна програма економічного і соціального розвитку держави, самостійними розділами якої є аналогічні програми, що формуються в областях. В обласних програмах наводиться: загальна характеристика демографічних процесів, стан господарської системи області, зовнішньоекономічна діяльність, характеристика екологічної ситуації, залучення іноземних інвестицій тощо.
Одним з інструментів забезпечення планомірного розвитку про- дуктивних сил є Державні програми соціально-економічного розвитку регіонів, які розробляються відповідно до постанов Кабінету міністрів України. Головна мета їх розробки — формування на території регіону ефективного господарського комплексу на ос-нові раціонального використання наявного ресурсного потенціалу території. Ці програми дають змогу Кабінету міністрів Украї-ни, відповідним міністерствам та відомствам приймати обгрун-товані рішення щодо регіональної економічної політики з ураху-ванням спеціалізації певних територій, їх природно-кліматичних умов, ресурсних можливостей та соціальних особливостей. Від-повідно до прийнятих урядових постанов в Україні ведеться підго-товка середньострокових до 2000 р. та довгострокових на 10— 15 років прогнозів економічного та соціального розвитку країни.
Керованість процесу розміщення і розвитку продуктивних сил України та її регіонів забезпечується шляхом проведення відпо-відної промислової, аграрної, структурної, інвестиційної, фінан-сово-кредитної та соціальної політики органами державного управ-ління та місцевого самоврядування. Законом України «Про міс-цеве самоврядування в Україні» виконавчим органам сільських, селищних і міських рад надаються широкі повноваження у сфері економічного та соціального розвитку.
Важливою закономірністю, що об'єктивно зумовлена умовами ринкового господарювання, є орієнтація в процесі вирішення конкретних питань щодо розміщення продуктивних сил на забез-печення високої конкурентоздатності продукції, яка значною мі-рою залежить від прийнятого варіанта розміщення нових вироб-ничих чи соціально-культурних об'єктів та напрямів удоскона-лення існуючої структури господарства регіону. Ця закономір-ність базується на врахуванні специфіки ринкової кон'юнктури, в основі якої — кількісне і якісне співвідношення попиту і пропо-зиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку робочої сили, Іринку капіталу тощо. Якщо коливання ринкової кон'юнктури короткотермінові, то їх вплив на розвиток продуктивних сил не істотний чи повністю відсутній. І навпаки, суттєві зміни ринкової кон'юнктури та їх довготривалий характер спричиняють необхід-ність