Дотримання принципів розміщення продуктивних сил є основою регіональної політики держави. Регіональна політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті. Метою регіональної політики України має бути забезпечення населенню гідних умов життя. Для цього потрібні докорінна зміна структури територіальної організації господарства, технологічне оновлення виробництва.

4. ОСНОВНІ ФАКТОРИ І КРИТЕРІЇ,

ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

Закономірності і принципи втілюються в практику розміщен-ня продуктивних сил через врахування конкретних факторів, що впливають як на розміщення окремих об'єктів, так і на форму-вання територіально-виробничих комплексів. Під факторами роз-міщення розуміють сукупність аргументів (причин), що зумов-люють вибір місця для окремих підприємств, їх груп і галузей [4, с.18]. Усі фактори розміщення продуктивних сил можуть бути представлені такими основними укрупненими групами: природ-но-географічні, геополітичні, демоекономічні, соціально-еконо-мічні та техніко-економічні.

Природно-географічні фактори включають характеристику при-родно-кліматичних умов та економічну оцінку природних ресурсів.

В Україні з розвідкою, видобутком та переробкою різноманіт-них корисних копалин пов'язано близько 45% усіх промислових підприємств і до 20% трудових ресурсів [1, с. 6]. Екстенсивне не-комплексне використання багатьох родовищ призвело до перед-часного відпрацювання промислових запасів цінної мінеральної сировини. Кризовий стан з енергоносіями є прямим наслідком невиправдано високих темпів їх видобутку з легкодоступних ро-довищ у роки існування СРСР. Внаслідок недосконалості техно-логії видобування та переробки мінеральної сировини, некомплексного освоєння родовищ у надрах сьогодні залишається і губиться: розвіданих запасів нафти — 70%, солей — 50%, вугілля — 40%, металів — 25% [1, с. 7].

Для раціонального розміщення продуктивних сил України не-обхідно: визначити потреби суспільного виробництва в мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсах з позицій зба-лансованості, достатньої необхідності, комплексності та екологіч-ної безпеки; розробити екологічні вимоги до охорони і раціо-нального використання надр у нових економічних умовах.

Сучасне використання земельних, водних і лісових ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористу-вання. Тому в перспективі для посилення позитивного впливу цієї групи факторів на розміщення продуктивних сил необхідно сформувати високоефективну систему водо-, земле- та лісоко-ристування.

Геополітичні фактори розвитку і розміщення продуктивних сил охоплюють: географічне положення території; конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників у системі світового гос-подарства; модель інтеграції в світовий економічний простір. В цілому географічне положення України є сприятливим для еко-номічного розвитку.

Дія геополітичних факторів забезпечує інтеграцію продуктив-них сил країни чи певного регіону в структуру світового еконо-мічного простору і міжнародного поділу праці на основі розвитку різних форм зовнішньоекономічних зв'язків. При цьому визна-чальну роль відіграють певні конкурентні переваги держави в світогосподарській сфері, які залежать від рівня ефективності ви-користання природно-ресурсного потенціалу, структури економі-ки, курсу зовнішньоекономічної політики.

В сучасній системі світового господарства зовнішньоекономіч-ні зв'язки національних економік охоплюють ширший, ніж рані-ше спектр взаємодій: торговельний обмін переріс у науково-тех-нологічне та інвестиційне співробітництво. Склалася нова модель таких зв'язків — виробничо-інвестиційна, в якій важливе місце посідає не тільки зовнішня торгівля, а й співробітництво по всіх ланках виробничо-технічного прогресу з винесенням частини з Них за національні межі.

Для України вихід на світовий ринок пов'язаний з формуван-ням конкурентоспроможної національної економіки, що вимагає докорінної зміни територіально-галузевої структури регіональ-них господарських комплексів, підвищення питомої ваги виробництв з високим ступенем переробки сировини, зниження залежності від імпорту енергоносіїв, створення нових виробництв для Забезпечення власних потреб у товарах широкого вжитку. Вирішення цих надзвичайно складних завдань потребує реалізації принципово нових підходів до обгрунтування розміщення нових виробництв.

Демоекономічні фактори розміщення і розвитку продуктивних сил включають: загальну чисельність населення, його структуру, режим відтворення та територіальні особливості розміщення; чи-сельність трудових ресурсів, їх територіально-галузевий розподіл та якісні характеристики; чисельність робочої сили, основні фор-ми її зайнятості, рівень зареєстрованого і прихованого безробіт-тя; мобільність робочої сили та форми її економічного руху.

Комплексний аналіз демоекономічних факторів дозволяє оці-нити рівень трудозабезпеченості певних територій, а відтак і мож-ливостей розміщення нових виробництв чи доцільності скоро-чення діючих у зв'язку з погіршенням екологічної ситуації, низь-кою рентабельністю, необхідністю реструктуризації господарсь-кого комплексу тощо. Демоекономічні фактори чинять вагомий вплив на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисло-вості, а також тих галузей, які потребують робочої сили певного професійно-кваліфікаційного складу.

У зв'язку із зміною соціально-економічної ситуації в державі та появою значного контингенту незайнятого населення ця об-ставина також враховується при вирішенні питання щодо розвит-ку різних форм територіальної організації продуктивних сил. Зо-крема, формування вільних економічних зон сприяє піднесенню ділової активності населення, зростанню рівня зайнятості та від-повідно скороченню різних форм безробіття, особливо соціальне небезпечних.

Основні проблеми демоекономічного розвитку України, які істотно впливають на характер розміщення і розвитку продуктив-них сил, полягають у: різкому падінні показників народжуванос-ті, погіршенні показників шлюбності, високій дитячій смертнос-ті, особливо на першому році життя; низькій порівняно із показ-никами розвинутих країн світу середній тривалості життя; неспри-ятливій, з точки зору потреб сучасної економіки, віковій структу-рі населення; високому рівні смертності з причин виробничого травматизму; зростанні економічного навантаження на працездат-не населення з боку осіб, що вийшли за межі працездатного ві-ку; збільшенні кількості територій з від'ємним природним при-ростом населення внаслідок перевищення смертності над народ-жуваністю.

Соціально-економічні фактори розміщення і розвитку продук-тивних сил охоплюють: рівень розвитку соціальної інфраструк-тури, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здо-ров'я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні; стан навколишнього середовища і природоохоронну діяльність; сані-тарно-гігієнічні умови праці.

З розвитком продуктивних сил актуальність соціально-еконо-мічних факторів постійно зростає. В площині практичних дій це означає необхідність створення