Великі міста і промислові центри мають розвиватися на основі модернізації, реконструкції та екологізації виробництва, приско-реного розвитку соціальної інфраструктури, раціонального вико-ристання міських територій. Для середніх і малих міських посе-лень першочергове значення має зміцнення промислової бази та соціальної інфраструктури. Особливо гострою є проблема ство-рення на селі розвинутої мережі закладів соціальної сфери. Цьо-му сприятиме реалізація широкомасштабних заходів щодо соці-ально-економічного розвитку сільських поселень відповідно до Національної програми відродження села.

За сучасної економічної ситуації, крім традиційних цілей, со-ціально-економічні фактори розміщення і розвитку продуктивних сил повинні забезпечити: зменшення масштабів бідності та поси-лення соціального захисту населення, розширення продуктивної зайнятості населення і скорочення безробіття, сприяння соціаль-ній інтеграції.

Техніко-економічні фактори включають: основні напрями на-уково-технічного прогресу та конкретні форми впровадження йо-го результатів у практику господарювання, форми суспільної ор-ганізації виробництва та рівень розвитку транспортної системи. Сукупна дія цих факторів створює можливості для рівномірного розміщення продуктивних сил на основі зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва, встановлення раціональних між-галузевих та внутрігалузевих зв'язків, забезпечення ефективного використання усіх видів ресурсів.

Поряд з основними закономірностями і принципами важливу роль в територіальній організації продуктивних сил відіграють і критерії їх розміщення. Критерії — це інтегральні показники, (орієнтири практичної спрямованості (природно-географічні, де-мографічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні), якими керуються відповідні органи господарського управління при ви-борі оптимального варіанта розміщення об'єктів виробничого чи невиробничого призначення, а також при виробленні системи за-ходів щодо вдосконалення територіальної і галузевої структури економіки.

На сьогодні визначальними критеріями раціонального розмі-щення продуктивних сил виступають екологічні та соціальні. До-тримання екологічних критеріїв передбачає: збереження просто-рової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання; освоєння та застосування природо- і ресурсозбері-гаючих, маловідходних та безвідходних технологій; виробництво екологічно чистих видів продукції. Керуючись вимогами цього критерію, необхідно надавати пріоритет саме збереженню природ-ного середовища і підпорядковувати йому суто економічні цілі.

Соціальні критерії передбачають врахування потреб та ін-тересів населення в соціально-економічному розвитку території, екологобезпечному проживанні в певному регіоні, розширенні мережі соціально-культурних закладів та сфери послуг, достатній забезпеченості робочими місцями, створенні територіальних цент-рів соціальної допомоги.

Наукове обгрунтування найважливіших закономірностей, прин-ципів і критеріїв слугує основою вирішення завдань прикладного характеру. До основних, перспективних напрямів розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил України слід від-нести: структурну трансформацію народного господарства з ме-тою збільшення в галузевій структурі наукомістких галузей об-робної промисловості і галузей споживчого сектора економіки; інтенсивний розвиток соціальної інфраструктури; підвищення ефективності розміщення нових об'єктів на основі вирішення проблеми використання відходів виробництва, зниження водо-, енерго- та матеріаломісткості виробництва; розвиток екологобезпечного напряму в розміщенні продуктивних сил, санація тери-торій колишніх військових об'єктів, поглиблення конверсії вій-ськово-промислового комплексу, диверсифікація виробництва.

Література

1. Дорогунцов С. L, Даншишин Б. М., Лібанова Е. М., Шевчук В. Я. Україна: проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь. — К.: РВПС України НАН України, 1997. — С. 5 — 96.

2. Економіка України: сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку: Інформаційно-аналітичний огляд (1997 р.) / За ред. В. С. Найдьонова. — Донецьк: ДІКОМ, 1998. — 80 с.

3. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Femina, 1995. —С. 45, 95—97, 131, 146, 154, 164, 176,251,268,279,344.

4. Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методо-логічні основи). — К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. — С. 11 — ЗО.

5. Кравців В. С. Економічний розвиток і екологічна безпека: шлях України // Регіональна економіка. — 1997. —№ 3. — С. 97—105.

6. Пастернак-Таранущенко Г. Результати дослідження шляхів за-безпечення економічної безпеки України // Економіка України. — 1999.—№2.—С. 21—28.

7. Регіональна політика України / За ред. Н. Г. Курдюкової. — К.: Наукова думка, 1995. — 210с.

8. Розміщення продуктивних сил: Навіч. посібник / За ред. В. В. Ковалевського та О. Л. Михайлик. — К.: Либідь, 1996. — С. 19 — 32.

9. Розміщення продуктивних сил: Підручник // В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлик, В. Ф. Семенов та ін. — К.: Знання, КОО, 1998. — С. 285.

10. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Кача-на. — К.: Вища школа, 1998. — С. 10—18.