Реальні інвестиції
Характеристика та обгрунтування реальних інвестиції
Класифікація реальних інвестицій.
Поняття інвестиційного проекту. Життєвий цикл проекту.
Склад техніко-економічного обґрунтування інвестицій.
Бізнес-план інвестиційного проекту.
Маркетингове планування.

Ключові слова: реальні інвестиції, інвестиції в нематеріальні активи, сутність інвестицій, інвестиції в НДР, капітальні вкладення, накопичення, обсяг інвестицій, норма інвестицій, життєвий цикл проекту, інвестиційна фаза, фаза експлуатації, ідентифікація, експертиза інвестиційного проекту, техніко-економічне обґрунтування, обґрунтування інвестицій, бізнес-план інвестиційного проекту, капітальні витрати, податковий план інвестиційного проекту, баланс грошових потоків, маркетингове планування, диверсифікація.

9.1. Класифікація реальних інвестицій
До реальних інвестицій (інвестицій у виробничі фонди) належать вкладення в основний капітал виробничих підприємств та інвестиції, спрямовані на зростання матеріально-технічних запасів. 
Реальні інвестиції бувають наступних видів:
– інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок засобів фонду відновлення підприємства;
– інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу (НД) або за рахунок фонду чистого накопичення;
– валові інвестиції – як інвестиції оновлення, так і інвестиції розширення.
Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них належать інвестиції в основні (матеріальні та нематеріальні активи) та обороні засоби. 
Інвестиції в основні засоби включають:
– придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск;
– модернізація діючого обладнання;
– будівництво і реконструкція будівель та споруд;
– технологічні установки, що забезпечують роботу обладнання;
– нове технологічне оснащення та модернізацію наявного обладнання. 
Інвестиції в оборотні засоби передбачають забезпечення:
– нових та додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів;
– нових та додаткових запасів готової продукції;
– збільшення рахунків дебіторів.
Необхідність подібних інвестицій полягає в тому, що при збільшенні обсягу виробництва товарів, як правило, повинні автоматично збільшуватися товарно-матеріальні запаси сировини, комплектуючих елементів та готової продукції. Крім того, у зв’язку із збільшенням обсягу виробництва та продаж збільшується дебіторська заборгованість підприємства. Усе це – активні статті балансу, і їх позитивне нарощення повинно фінансуватися із додаткових джерел.
Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов’язані з придбанням торгової технології (патенту чи ліцензії) та торгової марки.
Супутніми інвестиціями є:
– вкладення в об’єкти, пов’язані територіально та функціонально з прямим об’єктом:
– вкладення в об’єкти, безпосередньо технологічно не пов’язані із забезпеченням нормальної експлуатації (під’їзні шляхи, лінії електропередач, каналізація і т.п.);
– вкладення невиробничого характеру, наприклад, інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.
Інвестиції в НДР забезпечують та супроводжують проект. Це, перш за все:
– матеріальні засоби (обладнання, стенди, комп’ютери та різноманітні прибори), що необхідні для проведення передпроектних досліджень;
– оборотні кошти, необхідні, наприклад, для забезпечення поточної діяльності науково-дослідного інституту чи вузу на замовлення підприємства;
– ліцензії та технології;
– навчання персоналу.
Капітальними вкладеннями називаються засоби, що вкладені в розширене відтворення основних фондів (ОФ). Звичайно на капітальні вкладення спрямовується близько 20 % НД. Вони відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку країни.
Серед основних результатів використання капітальних вкладень необхідно виділити:
1) реалізацію соціальних програм;
2) пропорційне розміщення продуктивних сил країни;
3) гармонійний розвиток галузей народного господарства;
4) прискорення темпів науково-технічного прогресу та розвитку базових галузей народного господарства;
5) реалізацію програм розвитку паливно-енергетичного комплексу, житла, оновлення виробничих фондів;
6) здійснення важливих будівництв.
Найбільш загальною є наступна класифікація реальних інвестицій.
За джерелами фінансування: 
– централізовані – за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів;
– нецентралізовані – за рахунок довгострокових банківських кредитів, власних коштів підприємств, іноземних інвестицій.
Сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки централізованих капітальних вкладень. Така ситуація пов’язана із державною політикою у фінансовій та банківській сферах.
Галузевий розподіл реальних інвестицій на нинішньому етапі має наступний вигляд:
– машинобудування та металообробка;
– торгівля та громадське харчування;
– будівництво;
– целюлозно-паперова промисловість;
– промисловість будівельних матеріалів та ін.
Регіональний розподіл. Обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від:
– стану інвестиційного клімату;
– послідовності проведення ринкових реформ;
– рівня розвитку економічного потенціалу;
– динаміки перетворення виробничої та фінансової інфраструктури;
– ефективності використання природних та трудових ресурсів;
За формам відтворення виділяють наступні види реальних інвестицій:
– нове будівництво – створення виробничих потужностей на нових майданчиках за новими проектами;
– розширення виробництва – будівництво нових підприємств та розширення діючих виробничих підрозділів основного та допоміжного призначення;
– реконструкція виробництва – переобладнання діючих цехів виробництв, яке здійснюється за єдиним комплексним проектом підприємства в цілому;
– технічне переоснащення виробництва – комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв шляхом механізації, автоматизації виробничого процесу, запровадженням прогресивної технології та ноу-хау, заміщення фізично зношеного обладнання.
Для характеристики реальних інвестицій на макроекономічному рівні в міжнародній практиці використовуються наступні показники.
1) Обсяг інвестицій, тобто вартісне відображення капіталу, що вкладається.
2) Норма інвестицій, що є відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту чи валового внутрішнього продукту. 
3) Коефіцієнт приросту капіталомісткості, що характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення. Визначається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту ВНП за той же період. 
4) Коефіцієнт капіталомісткості = Валові інвестиції / Приріст ВНП.
5) Накопичення – це використання частини НД на розширене відтворення.
Навіть у країнах з ринковою економікою ці показники неодинакові, їх рівень коливається залежно від рівня країни, складу її економіки в поточному періоді.

9.2. Поняття інвестиційного проекту. Життсвий цикл інвестиційного