Потрібно зазначити, що ФДМУ, створений у 1992 році, став фактично першим, найбільш крупним, потужним та досвідченим учасником фондового ринку України. Саме завдяки діяльності ФДМУ склалася інфраструктура сучасного фондового ринку України. Приватизація, особливо з використанням готівкових приватизаційних майнових сертифікатів сприяла створенню та діяльності великої кількості компаній - фінансових посередників. В процесі тільки сертифікатної приватизації прийняли участь 335 інвестиційних фондів та компаній, 337 довірчих товариств, 46 торгівців цінними паперами. Такі оператори, як «Проспект-Інвестментс», «Сігма», «Оптіма-Інвестментс» та деякі інші стали взірцем для інших учасників фондового ринку і довели, що кваліфіковані, професійні компанії можуть успішно працювати за будь-яких умов.

Активна діяльність фінансових інститутів сприяла залученню до процесу приватизації більшості населення України. Фінансовим посередникам довірили свої приватизаційні сертифікати 28.5 мільйонів громадян України.

Зараз важливим напрямком діяльності ФДМУ є розробка пропозицій та відповідних нормативних документів щодо завершення діяльності інвестиційних фондів з приватизаційними сертифікатами громадян. Разом з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) розроблено та йде процес узгодження положень про реорганізацію інвестиційних фондів та особливості перетворення закритих інвестиційних фондів і компаній у відкриті.

Не можна обійти роль ФДМУ у становленні фондових бірж та ПФТС. Забезпечення пропозиції пакетів акцій спочатку на Українській фондовій біржі, а потім і на інших фондових біржах, участь фахівців ФДМУ у створенні ПФТС та початок продажу через неї державних пакетів акцій дозволили, по-перше, зміцнити ці фінансові установи, а по-друге, створити умови для плавного переходу посередників від участі у сертифікатній приватизації до роботи у сучасних умовах фондового ринку.

Протягом 1995-1999 років ФДМУ було продано через фондові біржі та ПФТС 3850 пакетів акцій. При цьому, якщо у 1995 році на біржах було продано лише 50 пакетів акцій, то у 1998 році їх кількість склала 2 000, а за перші 4 місяці 1999 року продано вже 730 пакетів акцій. Як і у випадку з проведенням конкурсів потрібно відзначити значне зростання вартості пакетів акцій, що продаються на біржах і, відповідно, надходжень до бюджету. У 1997 році середня вартість проданого пакету акцій становила 114 тисяч гривень, у 1998 році вона зросла в 2.5 рази. В 1999 році середній пакет акцій, проданий на фондових біржах та ПФТС, коштував вже 474 тисячі гривень. Загалом же від цього виду продажу акцій держава отримала вже більше 1 мільярда гривень.

До продажу на фондових біржах готуються нові пакети акцій підприємств хімічної промисловості, металургії та коксохімії, машино- і суднобудування, сільського господарства, зокрема хлібоприймальних підприємств.

1.2.2. Приватизація як один із шляхів залучення інвестицій в Україну в період переходу до ринкової економіки

Зрозуміло, що інвестиції можуть піти у країну лише тоді, коли державою створено всі головні умови для цього і, в першу чергу, створено базу для найширшого розвитку приватного сектору економіки. Саме на це і націлено програму приватизації, яка втілюється в життя в Україні.

Головою метою інвестиційного процесу в процесі приватизації є:

Створення реального власника на підприємстві;

Залучення інвестицій до підприємств;

Отримання коштів для поповнення державного бюджету, а також супроводження процесу приватизації.

Потрібно зазначити, що процес приватизації не є статичним. Він постійно розвивається, змінюється відповідно до вимог суспільства.

Починаючи з 1992 року, тобто з моменту прийняття Законів України “Про приватизацію майна державних підприємств” та “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, декілька раз змінювались орієнтири державної політики щодо головної мети, якої можна досягти завдяки приватизації. Це були “передача державної власності тим, хто на ній працює”, “справедлива і рівна роздача державного майна всім громадянам”, “перетворення населення у “суспільство власників” і, нарешті, “пошук ефективного власника”.

Разом з цим змінювались підходи до методики та шляхів приватизації. На першому етапі переважали викуп та оренда з викупом. Це був найбільш швидкий спосіб приватизації підприємств виключно членами трудових колективів. На базі приватизованих об'єктів створювались закриті акціонерні товариства або колективні підприємства. Сторонній інвестор практично не мав змоги приймати участь у цьому процесі, українські ж підприємства лишались одного з головних джерел фінансування.

Після прийняття Програми радикальних економічних реформ почався перехід до дійсно масової приватизації - її другого етапу. Був введений до обігу готівковий приватизаційний майновий сертифікат (ПМС). Відбулась якісна зміна об'єктів приватизації. Якщо у перші роки це були, як правило, невеликі об'єкти, то зараз до процесу приватизації вступили індустріальні велетні - підприємства стратегічно важливих галузей економіки України. На їх базі створюються відкриті акціонерні товариства, акції яких підлягають продажу як широким верствам населення та фінансовим посередникам на сертифікатних аукціонах, так і шляхом проведення некомерційних конкурсів. З'явилася можливість для придбання акцій інвесторами при їх первинному розміщенні. Почав формуватися вторинний ринок цінних паперів. Були розроблені процедури проведення інвестиційних конкурсів.

Зараз поступово розпочинається новий, третій, етап приватизації. Він буде пов'язаний з переходом до грошової приватизації, якнайширшого проведення аукціонів за гроші, конкурсів, індивідуальною приватизацією стратегічно важливих підприємств, їх реструктуризацією.

Низка законів, Указів Президента України і відповідних нормативних актів, підготовлених ФДМУ останнім часом, націлена саме на це. Указ Президента України “Про конкурсний продаж пакетів акцій відкритих акціонерних товариств в процесі приватизації” регламентує умови проведення комерційних і некомерційних конкурсів.

Конкурс - це спосіб приватизації, при якому пакети акцій продаються покупцеві, який запропонував найвищу ціну (при проведенні комерційного конкурсу) або найкращі зобов`язання щодо подальшого розвитку об'єкта приватизації (при некомерційному конкурсі). Згідно Положення про застосування способів приватизації та Положення про підготовку, організацію та проведення конкурсів з продажу