Управління портфелем цінних паперів
Поняття і типи інвестиційного портфеля.
Сучасна портфельна теорія.
Методики оцінки вартості фінансових інструментів.
Сучасні методики оцінки ефективності портфеля цінних паперів.
Ключові слова: інвестиційний портфель, портфель доходу, інвестиційний прибуток, портфель росту, спекулятивний портфель, компромісний портфель, консервативний портфель, оцінка вартості акцій, капіталізована вартість акції, балансова вартість однієї акції, прибуток на акцію, дивідендна віддача акції, коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт ліквідності акцій, коефіцієнт обігу акцій, розрахункова вартість акцій, прямий дохід на облігацію, ціна конверсії, конверсійна премія, коефіцієнт конверсії, вартість інвестиційного сертифікату, модель оцінки капітальних активів, мультиплікатор.
8.1. Поняття і типи інвестиційного портфеля
Під інвестиційним портфелем розуміють цілеспрямовано сформовану сукупність об’єктів реального та фінансового інвестування для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до вибраної стратегії.
Більшість інвесторів обирають для здійснення інвестування більше одного фінансового інструменту.
Головною метою формування інвестиційного портфеля є реалізація політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів.
З початку необхідно визначити головну мету. Нею може бути:
– забезпечення високого рівня інвестиційного доходу в поточному періоді;
– забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу;
– мінімізація інвестиційних ризиків;
– забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля;
– забезпечення максимального ефекту «податкового бар’єру» в процесі фінансового інвестування.
Відповідно до сучасних підходів до типізації портфелів та реалізації конкретної економічної стратегії підприємства можлива наступна класифікація інвестиційних портфелів.
За метою формування інвестиційного портфеля:
1. Портфель доходу – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів росту інвестованого капіталу на тривалу перспективу.
2. Портфель росту – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу незалежно від рівня прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства.
За відношенням до інвестиційних ризиків:
1. Агресивний (спекулятивний) портфель – формується за критерієм максимізації поточного доходу чи приросту інвестованого капіталу незалежно від рівня інвестиційного ризику. Дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, але супроводжується найвищим рівнем інвестиційного ризику.
2. Поміркований (компромісний) портфель – інвестиційний портфель, за яким загальний рівень портфельного ризику наближається до середньоринкового. Звичайно, і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал також наближується до середньоринкової.
3. Консервативний портфель – сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Формується найбільш поміркованими інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за якими перевищує середньоринковий.
8.2. Сучасна портфельна теорія
«Портфельна теорія» є заснованим на статистичних методах механізмом оптимізації інвестиційного портфеля за заданими критеріями, співвідношенням рівня його прибутковості і ризику.
Мета аналізу цінних паперів протягом десятиліть залишилася, в основному, незмінною:
– визначення справжньої вартості цінних паперів;
– визначення ступеня ризику;
– прогнозування очікуваного прибутку за цінними паперами.
Але на кінець 50-х – початок 60-х років на основі трьох факторів почалися зміни у процесі аналізу, особливо звичайних акцій:
1) наявність мікрокомп’ютерів, персональних комп’ютерів і комп’ютерних терміналів, пов’язаних через телефонну мережу з банком даних;
2) величезні комп’ютерні банки інформації, приведені у відповідність із сучасними вимогами;
3) використання сучасної теорії портфеля цінних паперів (MPT – Modern Portfoto Theory) у формі моделей для вибору цінних паперів портфеля.
Комп’ютери допомогли розвинути аналітичні способи, за якими аналітики можуть одержувати інформацію і проводити дослідження.
З ростом можливостей комп’ютера збільшилось використання сучасної теорії портфеля (СТП). Використовуючи СТП для вибору інвестиційних засобів, інвестор або менеджер бажає отримати кількісні дані про конкретні цінні папери.
На основі можливостей певної регресивної моделі аналітик може передбачити або оцінити майбутні коефіцієнти для акцій, залишковий ризик, темп росту дивідендів і ставку дисконту для вибраних вкладником або менеджером акцій даної компанії. Такий аналіз дозволяє скласти різноманітний і вигідний портфель цінних паперів.
Сучасна теорія портфеля розглядає й урізноманітнення цінних паперів, але в основному подає оптимальні методи розміщення. Одним із найпростіших засобів сучасної теорії портфеля (СТП), є метод урізноманітнення, який дозволяє інвестору зменшити до мінімуму ризик. Також СТП дозволяє інвесторам здійснити набір цінних паперів у портфелі з вищим доходом.
Припущення сучасної портфельної теорії. СТП припускає, що ринок є ефективний. Це означає, що всі учасники ринку мають доступ до інформації, одержують однакову інформацію, мають вільний доступ і вихід з ринку. Фундаментальний же припускає, що ринок є неефективним і більший дохід можна отримати, купуючи недооцінені цінні папери.
СТП припускає, що інвестори:
– неохоче сприймають ризик, тобто не люблять його. Ризик визначається несталістю норми доходу або основного капіталу;
– надають перевагу вищій нормі доходу над нижчою;
– намагаються максимально збільшити доходи і до мінімуму зменшити ризик. Іншими словами, намагаються одержати найвищі доходи на одиницю ризику.
СТП припускає, що всі рішення будуть прийматися на основі очікуваної норми доходу та очікуваного ризику або очікуваного стандартного відхилення норми доходу.
СТП вимагає певного співвідношення цінних паперів у портфелі. Ця вимога була розроблена Гаррі Марковіцем. Він припустив, що, знаючи коефіцієнт кореляції, відношення однієї акції до іншої, можна визначити комбінацію фондів, яка забезпечить найнижчий ризик для даного рівня доходу.
СТП стверджує, щоб зменшити ризик, інвестор повинен додати інші цінні папери до свого портфеля. Іншими словами, ризик зменшується при збільшенні кількості цінних паперів у портфелі.
СТП припускає, що:
– завданням інвестора є ефективний набір цінних паперів, який