Фінансова діяльність лізингових компаній

Питання теми:

1.      

2.      

3.      

4.      

5.      

6.      

7.      

8.       

Сутність лізингу

Лізинг, як економічна категорія, має безліч визначень. Насамперед, лізинг – слово англійського походження, похідне від дієслова to lease, що означає брати і здавати майно в тимчасове користування. Найбільш точно відображає сутність терміна “лізинг” таке визначення: лізинг являє собою інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових коштів, при якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у визначеного продавця і надати це майно лізингоодержувачу за плату в тимчасове користування з правом подальшого викупу.

Лізингова угода, у свою чергу, являє собою сукупність договорів, необхідних для реалізації договору лізингу між лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником) предмета лізингу.

Предметом лізингу можуть бути будь-які неспоживані речі, у тому числі підприємства й інші майнові комплекси, будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби й інше рухоме і нерухоме майно, які можуть використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки й інші природні об'єкти, а також майно, що законодавчо заборонені для вільного обороту чи для яких встановлений особливий порядок обороту.

Фінансові відносини суб’єктів лізингу складаються за схемою (рис. 6):

1. Користувач (після вступу в лізингові відносини – лізингоодержувач) повідомляє лізингову компанію, яке обладнання йому необхідно.

2. Лізингова компанія, переконавшись в ліквідності проекту, купує це обладнання у фірми-виробника, чи іншої юридичної або фізичної особи, яка продає майно, що є об'єктом лізингу.

3. Лізингова компанія (лізингодавець), ставши власником обладнання, передає його в тимчасове користування з правом подальшого викупу (визначається договором) лізингоодержувачу, отримуючи натомість лізингові платежі.

Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року 

Більш складна схема трьохсторонньої лізингової угоди представлена на рис. 7

1. Одержання заявки від лизингоодержувача 2. Підготовка висновку про платоспроможність лизингоодержувача й ефективність проекту 3. Скерування виробнику (постачальнику) наряд-замовлення 4. Отримання позички 5. Висновок договору купівлі-продажу 6. Підписання акта приймання обладнання в експлуатацію 7. Висновок лізингової угоди 8. Висновок договору про технічне обслуговування переданого в лізинг майна 9. Висновок договору страхування 10. Виплата лізингових платежів 11. Повернення об'єкта лізингу 12. Повернення позички і виплата відсотків.

Рис. 7. Трьохсторонній лізинг

Місце лізингу в комплексі заходів для підвищення інвестиційної активності в Україні

Основною умовою виходу економіки України з кризи є структурна перебудова народного господарства, що неможливо без росту інвестицій при підвищенні ефективності їхнього використання. Україна має гостру потребу в інвестиціях.

Як неможливо домогтися зміни системи в цілому шляхом форсованої зміни однієї з підсистем, так неможливо досягти істотних змін в інвестиційній сфері за допомогою розвитку лише одного з факторів активізації інвестиційної діяльності. Позитивні результати можливі на основі комплексного підходу. На сьогодні розроблено комплекс нормативних документів, що регулюють інвестиційну діяльність в умовах ринкових відносин. Поряд із правовим регулюванням формування інвестицій за рахунок прибутку й амортизаційних відрахувань, основних фінансових ресурсів, розробляються і впроваджуються нові підходи до стимулювання інвестиційної активності – конкурсне розміщення централізованих ресурсів по інвестиційних проектах та ін.

Урядом вжито ряд заходів для розвитку інвестиційної бази в Україні, і лізингу, зокрема, приділяється важливе місце. Так, Верховна Рада України 31.12.1998 року прийняла зміни до Закону “Про лізинг”, Міністерством економіки України затверджені методичних рекомендацій практичного характеру. Втім на практиці лізинг залежить від розвитку реального сектора економіки та інвестиційного клімату в ньому.

Ідея поділу права володіння і права власності та отримання вигоди з такого володіння відома з незапам'ятних часів, а розвиток і поширення сучасного лізингу ще раз підтверджує, що нове – це добре забуте старе.

Ще Аристотель у “Риториці” відзначив, що багатство складає не володіння майном на основі права власності, а його (майна) використання. Англійський автор Т. Кларк стверджує, що лізинг був відомий задовго до того, як жив Аристотель. Він знаходить кілька положень про лізинг у законах Хаммурапи, прийнятих близько 1760 р. до н.е. Римська імперія також не залишилася осторонь від проблем лізингу – вони знайшли своє відображення в Іституціях Юстіана.

Традиційно лізинг вважається американським винаходом. За відлік лізингових операцій закордонні дослідники приймають 1877 рік, коли американська компанія “Белл Телефон Компані” прийняла рішення замість продажу телефонів здавати їх в оренду. Могутній імпульс розвитку лізингу дало створення спеціальних лізингових компаній, для яких лізинг став не тільки засобом торгової політики, але й предметом діяльності. Перша лізингова компанія “Юнайтед Стейтс лізинг корп.” була створена в 1952 році в Сан-Франциско.

На початку 60-х років американські підприємці “перевезли” лізинг у Європу, де перша лізингова компанія – “Дойче лізинг Гмбх” з'явилася в 1962 році в Дюссельдорфі.

Нерідко лізинг використовувався задля приховування істинного стану речей –власне для введення в оману кредиторів. У 1571 р. був виданий закон про заборону таких угод, дозволялося використовувати тільки дійсний лізинг.

Одним з перших законів про лізинг став Закон Уельсу 1284 р.

Обсяг лізингових операцій у 60-і роки складав близько 1 млрд. доларів, до кінця 80-х перевищив 110 млрд. доларів. Лізингові компанії одержали назву “фінансово-лізингові товариства”. Однак їх розвиток стримувався недосконалістю законодавства. Бурхливий ріст кількості й обсягів лізингових операцій почався після правового закріплення статусу лізингових договорів. Цей період припадає на 80-і роки. Найбільше "лізингових інвестицій" серед західноєвропейських країн здійснюють Ірландія (46 відсотків від загального обсягу) і Англія (35,8 відсотків), а серед країн Східної Європи - Чехія.

В азіатському регіоні лізинговий бізнес одержав свій розвиток у 60-і роки.

Історія використання лізингу повторилася й у ХХ ст. Сучасний лізинговий бум привів до появи численних угод, що