Ппод. — прибутковий податок;

3В. — залишкова вартість об'єкта лізингу.

Розрахунок ставки фінансового лізингу здійснюється для порівняння умов, що пропонуються кредиторами, з умова-ми лізингової пропозиції для визначення найвигіднішого варіанту.

У спрощеному вигляді розрахунок здійснюється за та-кою формулою:

Сфл=А*Пл/1/2(ПВ+ЗВ), (3;4)

де Сфл — ставка фінансового лізингу;

Пл — щорічні лізингові платежі;

А — щорічна амортизація обладнання без урахування платежів за послуги лізингодавця нефінансового харак-теру;

ПВ — первинна вартість майна;

3В — залишкова вартість.

Розрахунок очікуваної норми прибутку здійснюється з метою зіставлення його величини при використанні майна за лізингом та експлуатації на умовах купівлі.

При проведенні розрахунків з метою спрощення по-рівняльності результатів виконуються такі дії:—

здійснюється оцінковий розрахунок розміру вкладу капіталу для варіанту купівлі майбутнього об'єкта лізингу;—

розмір платежу за лізингом зменшується на величи-ну оцінкової вартості виплати процентів за залученою для купівлі майна позикою;—

сукупні доходи від використання майна при купіавлі і при лізингу прирівнюються.

Лізингоодержувач визначає свій прибуток зменшенням валового доходу на суму лізингових платежів, що не вклю-чають у себе виплату процентів, а лізингодавець зменшує свій прибуток на суму амортизації.

Норму прибутку можна розрахувати за такими форму-лами.

При купівлі майна: Нп = ВД - Зек – Ар / ПВ, (3;5)

де Нп. – норма прибутку при володінні майном;

ВД — щорічний валовий доход;

Зек. — експлуатаційні витрати;

Ар. — середня амортизація за рік;

ПВ — первинна вартість майна.

При лізингу: Нп.ліз. = ВД – (Пл – С) / Ѕ (ПВ - ЗВ), (3;6)

де Нп.ліз. — норма прибутку при лізингу;

Пл — лізингові платежі;

С — сума процентів лізингодавцеві;

ПВ — первинна вартість;

3В — залишкова вартість.

Зіставлення отриманних результатів дозволяє зробити відповідну оцінку на користь того чи іншого варіанта. Також у зарубіжній практиці широко застосовується еквівалент купівельної ціни лізингу (ЕКЦ) — це ставки платежів та втрачених податкових знижок до купівельної ціни майна. Коли постає питання про вибір, що економніше — лізинг чи купівля, рекомендується крок за кроком з до-помогою показника чистої теперішньої вартості робити по-рівняльний аналіз. Без цих аналітичних прийомів у вив-ченні варіантів суб'єкти лізингових операцій можуть втра-тити велику суму грошей.

Розвиток техніко-технологічної бази виробництва (діяльності), який за належних умов господа-рюваання має супроводжуватися систематичним її оновленням, по-требує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб'єктів позначено різкким спадом або цілковитим припиненням інвестування виробництва (діяльності) за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).

4. Напрями розвитку лізингу в Україні

Попри широку розповсюдженість лізингу у розвинутих країнах, в економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Лише 16.12.1997 р. в Україні прийнято закон "Про лізинг", який, до речі, оцінюється спеціалістами досить критично. Якщо для вітчизняних лізингових компаній, котрі тільки-но почали виникати й розвиватися в Україні, відсутність спеціального законодавства до певної міри не була серйозною перешкодою, а в окремих випадках — навіть навпаки, якимось чином сприяла їх фінансовим успіхам, то великі лізингові компанії Заходу аж тепер, після прийняття згаданого закону, мають можливість серйозно працювати на ринку України.

Як зазначають спеціалісти, хоч основні положення закону "Про лізинг" і відповідають основам теорії лізингу, однак можливості застосування цього документа нині в Україні досить обмежені й ті компанії, які ще в 1997 р. могли розвивати свою лізингову діяльність, сьогодні, після прийняття закону, стоять перед перспективою її згортання. У цьому плані Україна значно відстає від Росії та Білорусі, не кажучи вже про Польщу, де доля лізиногових операцій рухомого майна за підсумками 1995 р. досягла 401 млн. єкю. В Польщі, так само як і в нашій країні, лізингові операції здійснюються спеціалізованими компаніями, які підконтрольні банкам. Але їхня форма організації лізингу має ряд суттєвих переваг:

1. Лізингова фірма, що контролюється банком, отримує можливість залучати пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким звичайно фінансується власна діяльність банку.

2. Банки мають у своєму розпорядженні великі можливості по встановленню справжньої платоспроможності лізингоодержувача. Це дозволяє даному типу лізингових компаній приймати рішення на підставі більш достовірної інформації.

3. Взаємодія лізингової компанії і банку дозволяє використовувати широкий спектр інструментів оптимізації комерційної діяльності. Одним із таких інструментів, широко практикуємих у Польщі, став форфейтинг. В даному випадку переуступка арендодателем прав по отриманню платежів від арендатора банку за поставлене раніше устаткування суттєво полегшує останньому розпорядження заставним майном арендатора.

За рівнем розвитку лізингових взаємовідносин ми перебуваємо десь на рівні 1990 р. названих країн. Втрачено багато часу. В країнах Прибалтики лізинг розвинувся вже так широко, що розповсюджується навіть на побутові товари широкого вжитку для населення.**Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України.- №2. – 1999, с.43.

У законі "Про лізинг" зовсім не знайшла відображення проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів. Світовий лізинговий бізнес не може ефективно впроваджуватися в Україні шляхом договорів з українськими лізинговими компаніями, які потім самі могли б виступати по лізингованих об’єктах лізингодавцями.

Така схема була поширена на початковому етапі розвитку лізингу в сусідніх країнах, наприклад, у Білорусі. І це правильна схема, оскільки лізингові компанії, що виникають на пострадянській території, нечисленні, малопотужні й не володіють достатньою мірою технікою лізингування. Вітчизняним лізинговим компаніям