- передача майна в фінансовий лізинг (оренду) з метою оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому лізингодавець збільшує валові доходи , зменшує відповідну групу основних фондів, а лізингоодержувач збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об’єкта фінансового лізингу. При нарахуванні лізингового платежу лізингодавець збільшує валові доходи, а лізингоодержувач - валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу. В випадку, якщо в майбутніх податкових періодах лізингоодержувач повертає об’єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об’єкту в свою власність, така передача прирівнюється з метою оподаткування до зворотнього продажу лізингоодержувачем такого об’єкту лізингодавцеві по звиклій ціні.

На розгляді в Верховній Раді є і пропозиції регулювання окремих аспектів оподаткування на додану вартість операцій лізингу.

Зокрема, пропонується уточнити механізм оподаткування на додану вартість операцій фінансового лізингу, а точніше, передбачити, що не оподатковується не повна сума лізингових платежів по умовам фінансового лізингу , а тільки її частина в частині процентів, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу.

Чітко відокремлені:

- дата виникнення податкових зобов’язань при здійсненні операцій по наданню майна в фінансовий лізинг – дата передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу;

- дата виникнення права лізингоодержувача на податковий кредит для операцій фінансової оренди (лізингу) – дата прибуткування об’єкта фінансового лізингу таким лізингоодержувачем.

Роблячи підсумки, можно сказати, що недосконале законодавство про лізинг потребує негайного урегулювання. В випадку прийняття рішення по цим питанням було б логічним погодити положення основного законопроекту про лізинг з законопроектами, які регулюють оподаткування таких операцій.

Заключна частина

Працюючи над темою було розглянуто ряд питань, зокрема : сутність поняття лізингу, його структура та види; організаційно-правові основи лізингових угод; методика оцінок ефективності застосування лізингу в процесі оновлення технічної бази підприємства та напрями його розвитку в Україні.

Аналізуючи ці питання можемо зробити такі висновки:

- Згідно із Законом України “Про лізинг” лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізенгоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

- Об’єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи.

- Суб’єктами лізингу можуть бути: лізингодавець, лізингоодержувач та продавець лізингового майна (постачальник).

- Лізинг класифікують за багатьма ознаками.

- Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві ( Законі України “Про лізинг” та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг ( крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про аренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

- Договір лізингу – це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування сіб’єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов’язань.

В найбільш загальному методологічному відношенні власний ефект лізингу має щонайменше три особливості: мультиплікативність, емерджентність та ефект, що отримується, проявляється не лише в процесі виробництва, але і в соціальній сфері життя і діяльності людей.

- Серед основних показників ефективності лізингових опе-рацій виділяють:

зіставлення вартості майна за умов його купівлі в кредит з його вартістю за умов лізингової угоди; розрахунок варіантів ставок фінансування угоди;

зіставлення надходжень виручки від експлуатації об'єкта лізингу у власника даного майна з надходженнями від використання його за умов лізингу і деякі інші.

- Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку — транпортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.

- Деякі виграшні для української економіки проекти, які можна було б здійснити за допомогою лізингу: по-перше, лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає можливість купувати сучасніше устаткування та технології, а також нарощувати збут виготовленої продукції і ставати ефективним важелем маркетингу для виробників. Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр. Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіабудувальну промисловість. Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійножирові, маргаринові, шкіропереробні та інші заводи під гарантії уряду. В Україні такою справою вже зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на так званих компенсаційних умовах (угодах).

Рентабельність лізингових операцій і відповідна законодавча база можуть незабаром викликати бум на українському ринку надання лізингових послуг. Характерні особливості і переваги лізингового кредитування перед іншими формами кредитування витрат на придбання обладнання переконливо свідчать, що лізинг повинен знайти широке застосування у внутрішній економіці України.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про лізинг” – із змінами, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” – від 28 грудня 1994 року.

3. Горемыкин В.А. Основы технологий лизинговых операций. – М: Ось-89, 2000. 46 с.

4. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку. – Фінанси України. - №11, 1998. 13-15 с.

5. Зоренко А.С.,