Протягом минулого року з різних джерел надходила інформація, що незабаром основні правила, що регулюють відносини фінансового лізингу, зміняться. Отже, поява не стала несподіванкою – це було питання часу. Пропонуємо вашій увазі перший коментар до нових правил, що регулюють відносини фінансового лізингу.
Його величність Фінансовий лізинг
Звичайно ж, перше, що впадає в очі, – це метаморфоза (далі – Закон № 723) у (далі – Закон про ФЛ). Отже, вагомість фінансового лізингу зросла настільки, що норми , що регулюють такі види лізингу, як фінансовий чи оперативний, було перетворено на спеціальні норми, що визначають загальні правові та економічні засади лише фінансового лізингу.
Змін багато, і всі вони по-своєму цікаві, хоча на перший погляд нічого революційного не відбулося. Річ у тому, що потребує уважного прочитання. При цьому слід ураховувати, що для порівняльного аналізу пряме зіставлення норм і норм не уявляється коректним. Хоча в нормах таких законів можна відшукати чимало аналогій (воно й не дивно), але чи коректно порівнювати загальні правила лізингу в цілому нехай і із загальними правилами, але розробленими спеціально для фінансового лізингу? Як на те вже пішлося, то правильніше буде «витягти» норми для фінансового лізингу із і лише тоді порівняти з аналогічними із . Так і зробимо.
Він джинси змінив на фрак
Основоположні норми написано в дусі (далі – ЦКУ), і це недивно, оскільки згідно зі відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями про лізинг, наймання (оренду), купівлю-продаж, поставки з урахуванням особливостей, установлених . Отже, як і раніше, фінансовий лізинг згадується в контексті договору фінансового лізингу, однак старе трактування «фінансовий лізинг – це договір» замінено точнішим, а саме: «фінансовий лізинг – це відносини, що випливають із договору».
Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ГКУ
Варто звернути увагу, що і (далі – ГКУ) містить норми, що регулюють відносини оренди майна та лізингу, однак слід пам’ятати, що норми прямо вказують, що відносини, які виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регламентуються положеннями . Отже, хоча й визначає основні положення господарювання, однак при регулюванні відносин фінансового лізингу такі положення залишаються не при ділі (!). У зв’язку із цим цікавим є те, що визначення лізингу в 1 по суті повторює старе визначення лізингу в , і таке визначення є близьким до тих, що надаються в різного роду навчальних посібниках, де лізинг трактується не з юридичного боку, а насамперед з фінансового, щоб підкреслити фінансову природу лізингу взагалі та переважно – фінансового лізингу.
(1 Звертаємо увагу на те, що визначає такий вид лізингу, як оперативний лізинг.)
Навпаки, і , і у першу чергу розглядають фінансовий лізинг з юридичного боку, підкреслюючи природу цивільно-правових відносин, а не фінансовий аспект такої дуже «фінансової» операції. Отже, і в , і в фінансовий лізинг має солідніший вигляд порівняно з відповідними старими положеннями.
У уже не знайдемо такого поняття, як «об’єкт лізингу», йому на зміну прийшло поняття «предмет лізингу». Отже, наголос зроблено на тому, що тепер предмет лізингу – це річ, а саме неспоживна річ, та ще й визначена індивідуальними ознаками. Як бачимо, і в цьому випадку мову змінено з «господарської» на «цивільну», що в контексті норм слід читати так: предметом лізингу може бути річ, призначена для багаторазового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу та наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її від інших речей, завдяки чому така річ є незамінною (). Тож деяким речам пощастило більше, ніж людям, котрі, як відомо, незамінними не бувають.
Предметом лізингу може бути річ, віднесена згідно із законодавством до основних фондів. «Ну то й що, – скаже уважний читач, – щось подібне було й раніше». Однак старі норми () було написано «господарською» мовою, встановлюючи, що об’єктом лізингу може бути майно (рухоме та нерухоме), віднесене згідно із законодавством до основних фондів.
На сьогодні побудовану схему класифікації предмета лізингу написано мовою цивільного права, і згідно з нею встановлено лише один критерій: такий предмет має бути з числа основних фондів. Розумієте? Адже, говорячи про законодавство в цілому, можна назвати лише один закон, який прямо визначає поняття основних фондів та оперує ним, – це (далі – Закон про податок на прибуток)2. Якщо порівнювати перелік основних фондів та основних засобів (П(С)БО 7 «Основні засоби»), то різниця стає очевидною: такі основні засоби, як земельні ділянки та незавершене будівництво, не належать до основних фондів. Незважаючи на це, як і раніше, визнаємо незайвим підкреслення в того, що земельні ділянки не можуть бути предметом фінансового лізингу.
(2 Тут можна згадати про Державний класифікатор основних фондів, затверджений наказом Держкомстату від 19.08.97 р. № 507, однак цей Класифікатор розроблено для цілей класифікації власне основних фондів, а не для класифікації предметів (речей) на основні та неосновні фонди.)
За письмовою згодою лізингодавця лізингоотримувач може здійснювати сублізинг
Зауважимо, що при класифікації предмета лізингу законодавець витончено урізав «цивільно-правову» широту фінансового лізингу до «податкових» розмірів. І справа тут навіть не в тому, що в нашій країні це «улюблений розмір» – річ у тому, що дуже лаконічно, але при цьому точно вбили відразу декількох зайців.
Ще один нюанс