(3 Сумність моменту полягає в тому, що національне законодавство, не встановлюючи прямих заборон, фактично не дозволяє лізингоотримувачу прямо звернутися до продавця як лізингодавця. Йдеться про ситуацію, за якої продавець предмета лізингу і лізингодавець поєднуються в одній особі. Варто згадати, що одним із родоначальників лізингових операцій було підприємство-виробник – IBM (International Business Machine), яке, намагаючись активізувати господарську діяльність, запропонувало клієнтам не лише купувати персональні комп’ютери, а і брати їх у лізинг.)   

Звичайно ж, серед нововведень не можна не відзначити появу сублізингу, який регламентовано невеликими за обсягом правилами . Про нього так багато говорили, що з його боку було б просто непристойно не з’явитися на світ. Сублізинг визначено як вид піднайму предмета лізингу, отже, лізингоотримувач має можливість передавати предмет фінансового лізингу третім особам у фінансовий лізинг. Для здійснення можливості сублізингу лізингоотримувач зобов’язаний виконати обов’язкову умову договору сублізингу: одержати письмову згоду лізингодавця на сублізинг. До сублізингу застосовуються положення, установлені для договору лізингу, однак таким договором може бути передбачено й інші умови сублізингу. Слід звернути увагу, що при передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (очевидно, стосовно виконання гарантійних зобов’язань) переходить до лізингоотримувача за договором сублізингу.    

Зауважимо, що договір сублізингу не може суперечити такій істотній умові договору лізингу, як строк. Отже, строк сублізингу не може перевищувати строку лізингу, інакше лізингоотримувач не зможе виконати зобов’язання повернути предмет лізингу після закінчення строку лізингу ().    

Таким чином, лізингоотримувач при виконанні встановлених умов може реалізувати можливість сублізингу, і при цьому третя сторона (новий лізингоотримувач) усі фінансові зобов’язання, що випливають із договору сублізингу, виконуватиме стосовно лізингоотримувача. Отже, лізингодавець не має прямої можливості втручатися у фінансові умови договору сублізингу. Очевидно, для того щоб сублізинг мав сенс із фінансової точки зору, лізингові платежі протягом строку сублізингу повинні бути не менше таких платежів протягом строку лізингу, інакше сублізинг стає невигідним для лізингоотримувача.    

Закінчуючи коментар змін правового регулювання фінансового лізингу, звернемо увагу на такі зміни у правах та обов’язках сторін фінансового лізингу. Переважно права та обов’язки сторін фінансового лізингу залишилися без змін, а нововведення такі:

лізингодавцю прямо надано право інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позикові кошти. Також йому надано право вимагати повернення предмета лізингу, якщо прострочення лізингового платежу (у тому числі й часткове) становить понад 30 днів, що порівняно зі старими правилами є істотним ужорсточенням дисципліни платежів за договором фінансового лізингу. Нагадаємо, що раніше лізингодавець міг реалізувати аналогічне право у випадку несплати лізингоотримувачем двох чергових платежів, які не прив’язувалися до встановлених законом строків, а залежали від узгодженого сторонами графіка платежів;

лізингоотримувачу надано право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово попередивши про це лізингодавця, у випадку якщо прострочення передачі предмета лізингу становить понад 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено інший строк. Також у лізингоотримувача виникає обов’язок письмово повідомляти не тільки лізингоотримувача, а і продавця предмета лізингу (протягом гарантійного терміну) про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок і збоїв у роботі.    

Тут варто зауважити, що згідно з умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором.    

Декілька слів про реєстрацію предмета лізингу, стосовно якої норми вимагають ураховувати норми чинних законів. Наприклад, якщо предметом лізингу є транспортний засіб, його має бути зареєстровано на власника, тобто на лізингодавця, а якщо йдеться про предмет лізингу, що є стаціонарним джерелом забруднення, таке джерело реєструється у відповідних територіальних органах на особу, яка експлуатує таке джерело, тобто на лізингоотримувача.    

Формально не заборонено обтяження предмета лізингу іпотекою, яке може здійснити лізингоотримувач як власник   

У зв’язку з реєстрацією предмета лізингу доречно відзначити деякі моменти, пов’язані з обтяженням майна, наприклад, у разі іпотеки. По суті, не містить прямих заборон на обтяження предмета лізингу іпотекою, установлюючи, що предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв’язку з будь-якими діями чи бездіяльністю лізингоотримувача. А як стосовно дій лізингодавця? Адже формально останній може як власник обтяжити предмет лізингу іпотекою, і, оскільки іпотека надійно захищає права кредиторів, у разі невиконання зобов’язань лізингодавця, забезпечених іпотекою, предмету лізингу може загрожувати вилучення його на користь кредиторів лізингодавця. У цьому випадку лізингоотримувачу корисно знати про захист своїх прав, що забезпечується нормами , які встановлюють захист прав лізингоотримувача (сублізингоотримувача) на предмет лізингу нарівні із захистом прав