У цьому випадку можна передбачити заборону на обтяження предмета лізингу іпотекою в договорі лізингу. Такі умови будуть чинними і в тому випадку, якщо права власності на предмет лізингу буде передано лізингодавцем іншій особі ().    

Зовсім інша справа, якщо лізингодавець захоче забезпечити іпотекою виконання зобов’язань лізингоотримувачем. У цьому випадку він має право обговорювати з лізингоотримувачем можливість забезпечення фінансового лізингу іпотекою, тобто іншим майном лізингоотримувача. Усе це можна застерегти як умови договору фінансового лізингу.

Хоча й у фраку, але працювати треба4    

(4 Докладніше питання податкового та бухгалтерського обліку фінансового лізингу, а також посилання на публікації щодо цієї теми розглядаються у статтях «Фінлізинг не впізнати. Хто розбагатіє?» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 24) і «Чи завжди зручний принцип «за умовчанням»?» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 33).)   

Основні правові моменти висвітлено, і настав час безпосередньо звернутися до розгляду складання договору фінансового лізингу.    

Головне, що необхідно при цьому пам’ятати, – це те, що , на відміну від старих норм, установлює загальні правові засади фінансового лізингу і не містить тих кількісних обмежень, що встановлювалися для господарських відносин лізингодавця та лізингоотримувача, які містилися в . Досить пригадати старі критерії фінансового лізингу: строк лізингу не менше строку, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, а сума відшкодування протягом такого строку мала бути не менше 60 % вартості об’єкта лізингу на момент складання договору.    

Тепер для фінансового лізингу прямо встановлено тільки три критерії:

предмет лізингу має відповідати специфікаціям лізингоотримувача;

строк договору фінансового лізингу має бути не менше одного року;

договір фінансового лізингу повинен бути відплатним.    

Таким чином, і лізингодавець, і лізингоотримувач мають широкі можливості щодо складання умов договору фінансового лізингу, які обмежено істотними умовами (): предмет лізингу; строк, на який лізингоотримувачу надається право користування предметом лізингу; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. На одне з таких положень і лізингодавець, і лізингоотримувач повинні звернути особливу увагу, а саме: згідно з нормами після закінчення строку фінансового лізингу право власності на предмет лізингу не переходить до лізингоотримувача ні за яких умов! Отже, після закінчення строку лізингу лізингоотримувач у будь-якому випадку зобов’язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю (абзац 7 п. 2 ст. 11 /0244.mdd">Закону про ФЛ).   

 Після закінчення строку фінансового лізингу предмет лізингу має бути безумовно повернено лізингодавцю   

Для порівняння можна пригадати, що норми передбачали можливість набуття права власності лізингоотримувачем на об’єкт лізингу після сплати повної вартості об’єкта лізингу згідно з умовами договору лізингу ().    

На сьогодні, якщо лізингоотримувач бажає набути права власності на предмет лізингу, то згідно з нормами п. 2 ст. 8 він може досягти згоди з лізингодавцем про укладення договору купівлі-продажу предмета лізингу за застереженою договірною ціною. Наші шановні читачі можуть зауважити: знову обговорюються правові проблеми. Але дарма...    

Насправді йдеться про встановлення фінансових умов договору фінансового лізингу. Якщо спочатку, вступаючи у відносини фінансового лізингу, лізингоотримувач бажає придбати предмет лізингу у власність після закінчення такого лізингу, він може погодитися на розмір суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, яка за величиною наближалася б до тієї, котра б відповідала платежу при купівлі в розстрочку. Якщо ж лізингоотримувач бажає тільки користуватися об’єктом лізингу протягом тривалого часу, він чинитиме опір установленню високого розміру суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, бажаючи наблизити розмір такої суми до тієї, яка могла б справлятися при операційній оренді.    

При цьому лізингоотримувачу, для того щоб гарантувати можливість викупу предмета лізингу після закінчення строку фінансового лізингу, можна порекомендувати обов’язково заявити про це і досягти згоди з лізингодавцем про включення до умов договору фінансового лізингу зобов’язань лізингодавця про продаж предмета лізингу після закінчення строку лізингу за застереженою ціною (або шляхом установлення чітких критеріїв її визначення). Якщо договір фінансового лізингу укладено на тривалий строк (наприклад, 10 років), то наперед установлювати тверду ціну викупу предмета лізингу дуже важко, тому можна застерегти критерії її визначення після закінчення строку лізингу.    

Лізингоотримувач може набути права власності на предмет лізингу тільки за договором його купівлі-продажу   

Це із суб’єктивної точки зору лізингоотримувача. А, якщо подивитися на цю проблему з економічної точки зору? Тоді слід зосередити увагу на таких показниках, як строк фінансового лізингу та амортизаційні відрахування. Стосовно строку можна констатувати: будь-який строк понад один рік вважається таким, що відповідає нормам , отже, коректним строком для фінансового лізингу.    

З амортизаційними відрахуваннями питання складніше. Зверніть увагу, що зі зміною мови з «господарської» на «цивільну» із зникли всі згадки про проблеми обліку операції фінансового лізингу, точніше, майже всі згадки. Єдине, що від цього залишилося, – це норми ст. 18 «Амортизаційні відрахування», які практично дослівно повторюють аналогічні старі норми (). Тут необхідно наголосити на тому, що лише установлює поняття «амортизаційні відрахування». Цей момент є важливим тому, що якщо раніше при поверненні об’єкта лізингу мав значення стан такого об’єкта (), то сьогодні має значення нормальний знос предмета лізингу, і отже, при буквальному прочитанні п. 1 можна говорити, що обчислення такого зносу прив’язане до правил .    

Однак, якщо відхилитися від такого буквального прочитання і розглядати як амортизаційні відрахування