Що таке лізинг

Згідно з тлумаченням "Сучасного економічного словника", лізинг (від англ. leasing - оренда) - це довгострокова оренда (на термін від 6 міс. до кількох років) машин, обладнання, транспортних засобів та іншого майна, що передбачає можливість його наступного викупу орендатором. Лізинг здійснюється на основі довгострокового договору між лізинговою компанією (лізингодавцем), яка за свій кошт закуповує і здає майно в оренду, і фірмою-орендатором (лізингоотримувачем), яка поступово вносить орендну плату за користування взятим у лізинг майном. Після закінчення терміну дії договору орендатор або повертає майно лізинговій компанії, або продовжує термін дії договору (укладає новий договір), або викуповує майно за залишковою вартістю.

На думку фахівців, гостру потребу в інвестиціях Україна значною мірою спроможна задовольнити завдяки кращому використанню потенціалу ринку лізингових послуг. Лізинг у різних своїх формах (фінансовий, оперативний тощо) міг би стати непоганою альтернативою кредитуванню.

Він дозволяє суттєво зменшити стартові капіталовкладення, а отже, відкриває широкі можливості для розвитку малого та середнього бізнесу. Про це свідчить досвід багатьох країн світу: у формі лізингових операцій здійснюється близько 46% усіх інвестицій в Ірландії, 35 - в Англії, 30 - США, 26 - Швеції, 20 - Австрії, 17 - у Франції. Вітчизняна ж лізингова практика тільки-но зароджується і наразі може похвалитися хіба що кількістю накопичених проблем.

Ринок: неосяжний і майже незайманий

За існуючими оцінками, потенційна ємкість ринку лізингових послуг в Україні вважається надзвичайно великою - $12-14 млрд і за умов нормального розвитку (хоча наразі вважати його таким підстав немає) цей ринок вже в найближчі 1-2 роки міг би "принести" $1,2-1,5 млрд, інвестицій. Але це лише оптимістичний прогноз, а реально за останні роки обсяги лізингових інвестицій в українську економіку зросли, за даними Всеукраїнською асоціації "Укрлізинг", на 30% і становлять на сьогодні $850 млн.

Основні напрямки використання лізингових операцій - транспортні засоби, сільгосптехніка (операції з лізингу сільгосптехніки є досить ризиковими, адже майже всі господарства аграрного сектору є затятими боржниками), сільгосппереробка (найбільш надійна з точки зору повернення вкладених коштів, позаяк попит на харчі досить стійкий), комп'ютери та поліграфічне обладнання, що загалом за структурою відповідає світовій практиці. Разом з тим, сучасний рівень розвитку лізингової діяльності в Україні не дозволяє задовольнити потреби навіть одного сектору економіки - АПК (станом на кінець квітня сюди поставлено понад 3 тис. одиниць різноманітної техніки на суму 20 млн грн, що складає лише 6% від необхідних обсягів).

На думку Юрія Сосюрка, віце-президента Всеукраїнської асоціації "Укрлізинг", лізинг в Україні перебуває у зародковому стані, суб'єкти ринку ще не структуровані, вести мову про струнку лізингову систему наразі недоречно, існують лише окремі її елементи, до яких належать Державний лізинговий фонд (підпорядкований АПК), лізингові компанії ВАТ "Украгромашінвест", ВАТ "Укртранслізинг" (створені рішеннями уряду), ЗАТ "Укрдержлізинг", 16 комерційних компаній, об'єднаних Всеукраїнською асоціацією "Укрлізинг", та незначна кількість "неасоційованих" операторів ринку.

Втім, попри свою недолугість, український ринок, на думку фахівців, є привабливим для зарубіжних лізингодавців, позаяк підвищений ризик, пов'язаний з діяльністю на ньому, компенсується вищими відсотками за лізинг (в Україні - 12-15%, а, приміром, у Німеччині - 5-7%). Сьогодні поставляти в Україну техніку на умовах лізингу готові компанії Man, Mitsubishi, Mercedes, Volvo (автомобільна техніка), John Deer, Bizon, Neuero (сільськогосподарська техніка), Caterpillar, Zeppelin, Tatra (будівельна техніка). Одна біда: чинне законодавство не сприяє втіленню цих добрих намірів у життя.

Не було закону - не було проблем

Ще зовсім недавно в Україні налічувалося близько 40 лізингових компаній. Але починаючи з 1998 року (одразу після прийняття Закону "Про лізинг") їх кількість стрімко зменшилась - сьогодні на ринку лізингових послуг реально працює не більше 12-15 підприємств.

Як вважають фахівці, основні причини згортання лізингової діяльності криються перш за все в недосконалому законодавстві, а також у відсутності не надто дорогих фінансових ресурсів, необхідних гарантій для здійснення лізингових операцій та платоспроможних лізингоотримувачів.

Свого часу асоціація "Укрлізинг" розробила і запропонувала ВР свій варіант закону про лізинг, що повністю відповідав усім міжнародним нормам, проте була ухвалена інша версія законопроекту (зініційована лівими силами у парламенті, а основним мотивом слугували побоювання, що нібито закон про лізинг у варіанті асоціації сприятиме необмеженій експансії західного капіталу в Україну), яка майже повністю перекреслила міжнародні уявлення про лізинг. Результат не забарився: лізингова діяльність в Україні ледь жевріє, і хоч як це не дивно - коли закону не було, лізинговим компаніям працювалось краще, у кожному разі таких проблем, як зараз, вони не мали.

Найбільше нарікань з боку операторів ринку викликає відсутність законодавчих норм, які б надавали право прискореної амортизації об'єктів лізингу (до речі, в Росії коефіцієнт амортизації становить 3, в Україні - 0,6, що не дає змоги використовувати переваги лізингу повною мірою), а також ПДВ, що справляється при ввезенні об'єктів лізингу з- за кордону і тим самим спричиняє підвищення їх вартості.

На думку фахівців, чинне законодавство фактично унеможливлює розвиток фінансового лізингу в Україні. Але великої трагедії оператори ринку з цього не роблять, позаяк натомість вони частіше використовують у своїй практиці або оперативний лізинг, або продаж на виплат, або товарний кредит. Наприклад, оперативний лізинг може виявитися дуже вигідним для проведення сезонних робіт в аграрному секторі, для здійснення інновацій у тих секторах ринку, де особливо відчутний вплив науково-технічного прогресу, у випадку, коли передбачається прискорена амортизація техніки (легкові авта, комп'ютери тощо).

Порятунок потопаючих