Хіміко-лісовий комплекс

Хіміко-лісовий комплекс охоплює галузі промисловості, що про-дукують сировину й конструкційні матеріали. До них передусім належать хімічна (рис. 10) і лісова промисловість, які забезпечують господарство мінеральними добривами, содою, фарбами, паливно-мастильними про-дуктами, пластмасами, синтетичними волокнами, пиломатеріалами, папером, целюлозою тощо. Особливістю комплексу є його здатність за-безпечувати господарство продукцією з наперед визначеними властивостями, поліпшеної якості і в потрібній кількості. У промислово-му комплексі України частка хімічної промисловості ще незначна (близько 6,5% вартості валової продукціїрВиробництво основних видів продукції хімічної промисловості України' характеризується даними^габл. 36.

Хімізація господарства України виявляється в широкому викорис-танні мінеральних добрив у різних галузях та сферах господарства, у впровадженні хімічних технологій у промисловість і сільське господарст-во, сприянні інтенсифікації виробничих процесів, економії витрат суспільної праці.

Хімічна промисловість належить до складних галузей. У структурі хімічної та нафтохімічної галузей виділяють такі підгалузі: гірничо-хіміч-ну; основну хімію; хімію органічного синтезу; галузі з виробництва полімерних матеріалів; хімію тонкого органічного синтезу (лаки, фарби, фотохімічні товари); побутову хімію. Останнім часом відокремилася мік-робіологічна промисловість, яка тепер не належить до хімічної. Основу хімічної промисловості становлять видобуток сировини, виробництво мінеральних добрив і полімерних матеріалівХ

Численні міжгалузеві, внутрішньогалузеві й технологічні зв'язки, широкий асортимент продукції, використання великої/ількості палива, енергії та води зумовлюють своєрідність територіальної організації хімі-чної промисловості. Сучасне розміщення галузі зумовлене також географічними, економічними і технічними чинниками.

Географія сировинних ресурсів, їх потужність, умови залягання іс-тотно впливають на розміщення підприємств гірничо-хімічної промисловості. Зростання потреб у нафті й газі, що стали основною сиро-виною в галузі органічного синтезу та нафтохімічної промисловості, посилює вплив чинника сировинних ресурсів на розміщення виробницт-ва. Щоправда, наявність розгалуженої мережі трубопроводів сприяє наближенню виробництва до районів споживання.)

При обгрунтуванні розміщення конкретних хімічних виробництв ураховують і чинники, що випливають із структури витрат на одержання та споживання хімічної продукції: сировинний (частка сировини і матері-алів в 1 т готового продукту); енергетичний (витрати палива в умовних тоннах на 1 т готового продукту); водний (об'єми водоспоживання і стіч-них вод, які потребують очищення); трудовий (виділення виробництв з високими затратами живої праці на одиницю готової продукції); транс-портний (для обгрунтування розміщення великотоннажних виробництв).

Дуже важливим чинником впливу на розміщення хімічних вироб-ництв є утворення різних твердих, рідких і газоподібних відходів. Особливо багато відходів у гірничій хімії. Значення кожного чинника залежить від структури витрат на виробництво продукції в хімічній і нафтохімічній промисловості.

Вирішальний вплив на основні чинники, що визначають вибір ра-йону розміщення хімічних виробництв, має науково-технічний прогрес. Істотно змінюється значення сировинного й енергетичного чинників. Поступово зменшується їх лімітний вплив. Впроваджуються безвідходні технології, автоматизація виробництва.

Тхімічна промисловість належить до найбільш матеріаломістких. Характерною її ознакою є застосування допоміжних матеріалів. Частка матеріальних витрат у гірничо-хімічній промисловості становить 22,7%, у виробництві хімічних волокон - 59,0, синтетичних барвників - 62,6, пла-стмас і синтетичних смол - 72,2, лаків і фарб - 90,1, продукції основної хімії г 61,6%.

Сировинна база хімічної промисловості надзвичайно різноманітна (корисні копалини, сільськогосподарська сировина, вторинні продукти промислової переробки, синтетичні хімічні матеріали, повітря та вода). При обгрунтуванні вибору джерел сировини необхідно проводити їх еко-номічний аналіз

Україна має потужну сировинну базу для розвитку хімічної проми-словості: унікальні родовища самородної сірки в Прикарпатті (Роздолі, Язові, Яворові), значні родовища калійних солей (Калуш-Голинська і Стебницька групи), практично необмежені поклади кам'яної солі в Дон-басі (Артемівську, Слов'янську), Закарпатті (Солотвині) і Прикарпатті (Болехові, Дрогобичі). Невичерпні запаси самоосадної солі в озерах і ли-манах Причорномор'я та Криму. Особливо багатий на хлоридні солі натрію, магнію і брому Сиваш, у

Великі запаси каоліну, вогнетривких глин, вапняків, доломітів, гра-фіту та інших нерудних копалин можуть сприяти розвитку багатьох хімічних і пов'язаних з ними виробництв.

Сировиною для хімічної промисловості України є також вугілля, продуКти коксового виробництва, горючі гази й нафта. Завдяки розгалу-женій системі трубопроводів підприємства органічної хімії наближаються до районів масового споживання їхньої продукції.

У хімічній промисловості використовуються різні види енергії: еле-ктрична, теплова, механічна, світлова, штучний холод. Енергоносіями є електричний струм, пара, гаряча вода, паливо, охолоджена вода, повіт-ря, інертні гази. Хімічна промисловість належить до енергомістких. За енергомісткістю її продукції можна вирізнити три групи підгалузей.

Хімічна промисловість споживає багато води, яку використовують у технологічних процесах і для охолодження продуктів. За витратами води на 1 т готової продукції виробництва хімічної промисловості поділяють на три групи: неводомісткі (до 50 м3), середньої водомісткості (50-100 м3), великої водомісткості (100-1000 м3). До останніх належать виробництво хімічних волокон, пластмас і синтетичних смол, синтетичного каучуку, деякі електрохімічні виробництва.

Ефективність розміщення окремих підприємств хімічної промис-ловості прямо залежить від форм організації виробництва: концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування. Особливо ефективною є концентрація виробництва, зумовлена його значною фондомісткістю, великою потребою господарства в хімічній продукції, високими темпами науково-технічного прогресу.

Рівень спеціалізації в основних підгалузях хімічної промисловості різний. У багатьох з них профільна продукція не є головною, що поясню-ється високою ефективністю комбінування, що зумовлене наявністю великої кількості виробничих процесів з послідовної і комплексної пере-робки мінеральної та органічної сировини, значними масштабами виробництва малотранспортабельни/. напівфабрикатів, високим рівнем споживання паливно-енергетичних ресурсів, наявністю потужних обслу-говуючих і допоміжних цехів. Комбінування виробництва в нафтохімічній промисловості поєднується з його концентрацією і зменшує використан-ня нафти й газу на 25-31%, а в промисловості хімічних волокон сприяє зниженню собівартості 1 т волокна на 4%. Комбінування на базі компле-ксної розробки родовищ або комплексного використання сировини, утилізації відходів дає змогу успішно розв'язувати проблеми охорони навколишнього середовища.

Хімічна промисловість найбільш