Продукцією гірішчо-хгмічної промисловості є калійні солі Калуша і Стебника, сірка Роздолу та Яворова, кам'яна сіль Артемівська і Слов'ян-ська, вапняки Донецької області та АР Крим. Галузь сконцентрована переважно в Карпатському, Донецькому і Придніпровському економіч-них радонах.

^Основна хімічна промисловість виробляє соду, сірчану кислоту й мінеральні добриває/Виробництво кальцинованої соди зосереджене в ра-йонах залягання солей та вапняків у Слов'янську й Лисичанську, каустичної соди - в Слов'янську, Лисичанську і Красноперекопську. Сір-чанокислотне виробництво розміщене здебільшого в районах споживання сірчаної кислоти, яка відзначається низькою транспортабельністю(йй-приємства галузі тяжіють до основних районів і центрів хімічної промд^^тЯЯюсті.^Вони розміщені разом з виробництвом фосфорних і азо-тних добрив у Костянтинівці, Сумах, Вінниці, Одесі, Горлівці. Цніпродзержинську й Лисичанську. \

(Виробництво мінеральних добрив (азотних, калійних, фосфорних і комбінованих гранульованих з домішками мікроелементів) є провідною галуззю хімічної промисловості України.!

Фосфорні добрива виробляють з привізних апатитів Кольського півострова на Вінницькому й Костянтинівському хімічних заводах, Сум-ському ВО «Хімпром» та Одеському суперфосфатному заводі. Використовують також фосфорити Кролевецького (Сумська область), Ізюмського (Харківська) та Придністровських родовищ.

Азотно-тукова промисловість, що виникла поблизу коксохімічних підприємств, використовує коксовий газ для виробництва аміаку. Кар-динальні зміни в географії цієї промисловості сталися внаслідок переходу на більш економічну сировину - природний газ. Розгалужена система газопроводів уможливила наближення її підприємств до районів споживан-ня. Азотно-тукова промисловість України випускає азотні добрива: сульфат амонію, аміачну селітру, карбамід тощо. Основні центри їх виро-бництва - Дніпродзєржинськ, Горлівка, Лисичанськ, Алчевськ, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Черкаси, Рівне.

Складною є ситуація у виробництві калійних добрив. Для його від-родження розроблено спеціальну програму, за якою рівень виробництва калійних добрив необхідно довести до 1,5 млн т за рік. Виробництво зосе-реджене на Стебниківському «Полімінералі» (потужність до 100 тис. т сульфатів калію), Калуському концерні «Оріана», який виготовляє суль-фатохлориди (80 тис. т), підприємстві «Сірка» (Розділ) - понад 100 тис. т хлориду калію, Вінницькому «Хімпромі», а також Костянтинівському хі-мічному заводі, який виробляє хлорид калію (10 тис. т). Програма передбачає реконструкцію галузі, впровадження нових технологій, збіль-шення видобутку руди до 2,8 млн т, що дасть змогу отримати понад 150 тис. т оксидів калію за рік (на Калуському та Стебниківському родови-щах). Планується пошук нових запасів.

Українське виробництво пестицидів, яким займаються 7 підпри-ємств загальною потужністю 149 тис. т, у 1997 р. випустило 2,7 тис. т хімічних засобів захисту рослин. Нині Україна випускає тільки хлорид міді, мідний купорос, ДНОК, оксихом, сірку. За січень-травень 1996 р. потужності підприємств були завантажені тільки на 2,3%. У 1996 р. сіль-ське господарство України використало лише 297 тис. т мінеральних добрив, або 84%, а засобів захисту рослин - тільки 60% від потреби.

Обсяги виробництва зменшуються внаслідок того, що наша про-дукція приблизно на 10% дорожча за імпортну. Для підприємств невигідно освоювати виробництва нових видів хімзасобів через неможливість їх реалізації споживачеві.

Хімія органічного синтезу. Нафтопереробна промисловість зосере-джена в районах видобутку нафти, портових містах, в Донбасі, Придніпров'ї, Прикарпатті та центральній частині України. Це нафтопе-реробні підприємства Одеси, Херсона, Бердянська, Кременчука, Лисичанська, Запоріжжя, Вінниці, Дрогобича, Борислава, Надвірної та

Львова.

На базі нафтопереробки, виробництва сажі, переробки привізного синтетичного й натурального каучуку розвивається нафтохімічна проми-словість.

Гумова промисловість виробляє тисячі найменувань продукції. Вона представлена Дніпропетровським шинним, Білоцерківським комбінатом шин та гумоазбестових виробів, Київським АТ «Київ-Гума», Київським і Сумським регенераторними заводами, підприємствами у Бердянську, За-поріжжі, Харкові, Одесі, Ніжині та інших містах. Сажу виробляють у Дашаві, Стаханові та Кременчуці.

Розміщення полімерної промисловості залежить від достатньої кі-лькості вуглеводневої сировини, палива, електроенергії,^оди, а деяких підгалузей - від трудових ресурсів. Пластмаси виробляють на нафтохімі-чних комбінатах, азотно-тукових і хлорних заводах, а також у спеціалізованих цехах підприємств. Найбільшими виробниками синтети-чних смол і пластмас є Донецьк (поліхлорвінілові смоли й пластмаси), Сєверодонецьк (склопластики та пластмасові вироби), Запоріжжя (крем-нійорганічні сполуки, синтетичні смоли). Дніпродзержинськ і Первомайськ (полівініл і полістирол), а також Калуш, Одеса, Київ, Фас-тів, що стали центрами переробки синтетичних смол на пластмасові, плівкові та інші вироби. ^

І Хімія тонкого органічного синтезу Промисловість хімічних воло-кон характеризується високою матеріале-, енерго- і водомісткістю. Розрізняють хімічні волокна штучні, які виробляють з целюлози, й синте-тичні, сировиною для яких є синтетичні смоли. Найбільші підприємства розміщені в Чернігову(синтетичні волокна), Києві (Дарницький шовко-вий комбінат), Черкасах (штучний шовк), Сокалі (штучне волокно)^

Хімічна промисловість є одним з найбільших забруднювачів на-вколишнього середовища, але водночас це єдина галузь, яка займається утилізацією виробничих відходів. Впровадження прогресивних хімічних технологій, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи, мак-симальне очищення стічних вод і викидів в атмосферу, сприятимуть оздоровленню місць надмірної концентрації хімічних підприємств, а та-кож забезпечуть лімітний вплив природних чинників на розміщення об'єктів хімічної промисловості в регіонах з порівняно високим рівнем заселення.

Україна є одним з відомих у світі експортерів карбаміду. Основні споживачі цієї продукції у світі -Індія (2,8 млн т), Китай (бизько 2,8 млн т), країни Латинської Америки (особливо Бразилія), Філіппіни, В'єтнам, США. Експортують карбамід також країни Перської затоки (Катар, Ку-вейт, Саудівська Аравія) - 3 млн т, країни СНД (Росія, Україна) - 3 млн т, Індонезія, Мексика, Бангладеш, Тринідад і Тобаго, Венесуела, Румунія, Лівія, Болгарія, Хорватія. Китай купує карбамід у країнах СНД, Персь-кої затоки, іноді в Індонезії; Індія - у країнах Перської затоки, Індонезії, Україні, Росії (особливо останнім часом). Порт Південний в Україні спе-ціалізується на відправленні карбаміду з Росії та України в дальнє зарубіжжя. Філіппіни та В'єтнам купують його в Індонезії за найнижчи-ми цінами; США та Бразилія -