Розглянемо удосконалення структури виробництва і споживання на прикладі такої галузі, як виробництво лісоматеріалів. В умовах ринкової економіки треба зовсім поновому побудувати організацію лісозаготівельного виробництва. Гостріше постає необхідність поліпшити організацію праці, підвищити її продуктивність, збільшити обсяги вивезення деревини. Значні зусилля спрямовуються на удосконалювання техніки і технологічних процесів.
У лісозаготівельному виробництві існують певні труднощі, пов'язані з використанням деревини м'яких листяних порід, а також низько-якісної і маломірної деревини. Окремі регіони (області) країни відчувають дефіцит лісової сировини. Одним з виходів із ситуації, що створилася, може бути одержання додаткових ресурсів деревної сировини за рахунок проміжних вирубок і ефективного лісокористування в лісах першої і другої груп. У перспективі є можливість залучити в промислову переробку значні обсяги не використовуваних нині вторинних деревних ресурсів, м'яколистяної, маломірної і низькоякісної деревини за допомогою використання новітніх технологічних процесів. Частка споживання деревини в непереробленому вигляді знижуватиметься, а її переробка — відповідно збільшуватиметься. Можливий розвиток целюлозно-паперового, деревоплитного і гідролізного виробництв.
Доцільно збільшити виробництво тріски з лісосічних відходів пересувними установками на лісосіці і стаціонарних установках на нижніх лісоскладах з комплексним використанням подрібненої деревини як технологічної і паливної тріски.
На зазначеній сировинній базі в окремих регіонах (областях) можна створити невеликі і середні підприємства, розвивати підприємництво у формі так званого малого бізнесу. Доцільно створити малі лісозаготівельні підприємства.
Ефективність виробництва показує як його результативність за певних витрат праці, так і ступінь використання всіх наявних ресурсів (природних, матеріальних, трудових). Чим більший випуск продукції на одиницю витрат, тим вища ефективність виробництва.
На практиці використовують систему оціночних показників, одержувану шляхом порівняння результатів і витрат (або ресурсів). Система оціночних показників ефективності роботи підприємства в умовах ринку може бути побудована в такій послідовності: 1) показник ефективності використання основних фондів — фондовіддача; 2) сировини і матеріалів — матеріаломісткість; 3) живої праці — продуктивність праці; 4) узагальнюючий показник оцінки ефективності — прибуток (рентабельність).
Кожен оціночний показник має об'єктивну основу й економічний зміст, відображає процес розширеного відтворення і його основні елементи: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Схему найважливіших факторів, що визначають ефективність виробництва, показано на рис. 8.1.
Потрібно зазначити, що кожен показник системи оцінки, узятий окремо, крім узагальнюючого показника, є односторонньою (частковою) характеристикою ефективності.
У літературі і методичних рекомендаціях для оцінки рівня ефективності виробництва пропонується також набір інших показників, що, на наш погляд, надмірно ускладнює оцінку. Тому доцільно застосовувати класичний підхід, що обмежує кількість показників.
Необхідно враховувати, що застосовувані нині оціночні показники через відсутність розвиненого ринку, недосконалість системи ціноутворення, монопольне становище багатьох підприємств не завжди об'єктивно характеризують ефективність їхньої роботи. В умовах перехідної економіки при нестабільності цін, інфляції динаміку показників ефективності виробництва доцільно узгоджувати з динамікою натуральних показників.
Взаємозв'язок основних груп показників визначає послідовність проведення їхньої комплексної економічної оцінки як сукупності

Рис. 8.1. Найважливіші фактори, що визначають ефективність виробництва
окремих аналізів. Для вибору критеріїв оцінки ефективності виробництва рекомендується використовувати таку послідовність. На першому етапі визначається безліч окремих критеріїв для вирішення економічного завдання; на другому — особа, що приймає рішення, повинна розглянути безліч критеріїв і одержати сукупний критерій оцінки різних варіантів вирішення завдання.
Комплексне вивчення господарської діяльності підприємства починають з вивчення обсягу, асортименту і якості виробленої продукції.
У вивченні економіки підприємства важливе значення має вимірювання обсягу продукції в натуральних і грошових одиницях.
На результати виробничої діяльності підприємства впливають різні фактори (рис. 8.2). Вони діють не ізольовано один від одного, а у взаємозв'язку і взаємозумовленості.

Динаміка обсягу виробництва продукції.
Показниками обсягу виробництва продукції є товарна продукція в порівнянних цінах підприємств, обсяг реалізації продукції в діючих цінах підприємств. До складу реалізованої продукції включається відвантажена покупцям готова продукція, в оплату якої від них повністю надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-виготовлювача. Показники обсягів товарної і реалізованої продукції тісно взаємозалежать. Поряд з вартісними показниками широко використовуються і натуральні (у тоннах, метрах, штуках та ін.).
В умовах ринкової економіки важливого значення набуває якість продукції. (Продукція лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості має специфічні параметри якості, відмінні від інших галузей.)

Рис. 8.2. Вплив факторів випуску продукції на прибуток і рентабельність
Асортимент характеризує певну сукупність вироблених підприємством товарів, що відрізняються споживчими властивостями, призначенням і якістю.
Виробництво продукції тісно пов'язано з її трудомісткістю, що підраховується в годинах (табл. 8.1).
Таблиця 8.1 Трудомісткість, год

Вимірювання продукції в годинах має певні недоліки. Цей показник підсумовує працю різної складності і різної кваліфікації, а тому виконання обсягу продукції в годинах не завжди виражає справжню трудомісткість. Однак за кордоном цей показник використовується дуже широко (наприклад у США, Японії).
Основними факторами, що впливають на рівень і динаміку виробництва продукції, є праця і її продуктивність; основні фонди, їх постійне відновлення і реконструкція на базі сучасних технологій; ступінь використання виробничих потужностей підприємства; предмети праці, що беруть участь у створенні продукту, і ступінь їх використання у виробництві.
У сучасній українській економіці народногосподарського планування в його старому директивному розумінні уже немає. Застосовується так зване стратегічне планування на рівні корпорацій і підприємств. Тепер кожне підприємство самостійне планує свій обсяг продукції, її структуру, асортимент і якість. Прогнозні показники цих параметрів є результатом глибоких маркетингових досліджень.
Для характеристики динаміки вартісних показників використовується товарна продукція, вимірювана в порівнянних цінах. Для