не промислове змагання, тому що при капіталізмі промислове змагання існує лише заради торговельної мети". Формування цивілізованих ринків товарів, фінансових ресурсів, цінних паперів супроводжується підвищенням ролі прибутку в системі статистичних показників.
Для колективу підприємства зміст комерційного розрахунку повинен полягати не в тому, аби нести менші витрати, а щоби більше одержати прибутку, і не тільки сьогодні, а й у майбутньому. А для цього повинні бути ефективними витрати на розвиток і удосконалювання виробництва, упровадження нових технологій. Через те важливо дати оцінку роботи підприємства з погляду того, як у нього співвідносяться поточні потреби з перспективними, споживання — з нагромадженням.
Якщо ціни стабільні, динаміка прибутку характеризує зміну ефективності роботи підприємства. Так, якщо не змінилися обсяги використовуваних підприємством ресурсів (та сама кількість працівників, ті самі виробничі фонди) і ціни, то прибуток збільшується пропорційно підвищенню ефективності виробництва.
Характеристику узагальнюючих (оцінних) показників ефективності роботи підприємств наведено в табл. 8.6.
За показниками, наведеними у табл. 8.6, здійснюється оцінка економічного розвитку підприємства, тобто оцінка ефективності його виробництва.
Методи вивчення динаміки прибутку можна звести до оцінювання впливу на неї фізичного обсягу продукції, рівня цін і собівартості продукції. Різні варіанти оцінки зумовлені тим, що в кожному з випадків розглядається специфічна комбінація інших рівних умов, що не дає змоги порівнювати одержувані результати між собою безпосередньо. Повторний аналіз прибутку від реалізації товарної продукції здійснюється з використанням даних, наведених у табл. 8.7.
Основними факторами, що впливають на прибуток, є обсяг реалізації продукції, собівартість, якість і асортимент продукції, зміна цін. Відповідні розрахунки дають змогу визначити, як ці фактори впливають на прибуток (табл. 8.8).
Таблиця 8.7 Аналіз прибутку від реалізації товарної продукції
До найсуттєвіших резервів збільшення прибутку варто зарахувати підвищення якості продукції, що випускається, і зниження повної собівартості. Результати пофакторного аналізу прибутку показують шляхи і напрями роботи (з менеджменту і маркетингу) у розрізі окремих номенклатурних груп продукції.
Таблиця 8.9
за використання неефективних методів виробництва або за таке використання ресурсів, що не задовольняє бажань споживачів, які витрачають свої кошти".
При ринковому саморегулюванні істотно підвищується роль факторів, що забезпечують результативність виробництва, змінюється ставлення до них власників засобів виробництва, які бажають одержати найбільший розмір прибутку на вкладені кошти й уникнути ризику банкрутства. Постійне прагнення розбагатіти і почуття страху перед банкрутством є домінуючими мотивами настійних пошуків шляхів кращого використання виробничого потенціалу.
Для збільшення прибутку потрібно знижувати собівартість продукції, що забезпечується як за рахунок ощадливої витрати матеріальних ресурсів і зменшення питомої матеріаломісткості продукції, так і шляхом повнішого й ефективнішого використання основних виробничих фондів і робочої сили.
Використання виробничого потенціалу оцінюють шляхом визначення рентабельності. Прибутковість (рентабельність) можна вимірювати по-різному. У практиці США такі вимірники називаються фінансовими коефіцієнтами (потрібно зазначити, що статистична база в американського підприємця значно більша, ніж у нашого). Так, коефіцієнт рентабельності виробничих ресурсів (Р) визначається за формулою
де А + Оп + П — умовно чиста продукція.
Розглянемо на умовному прикладі розрахунок рівня ефективності підприємства через наведений узагальнений коефіцієнт ефективності. Його динаміку показано в табл. 8.10. Усі показники, крім коефіцієнта ефективності, обраховуються в тис. грн.
Таблиця 8.10
Розрахунок рівня ефективності підприємства через узагальнюючий коефіцієнт ефективності
Оцінка поданих у табл. 8.10 показників виявляє тенденцію до підвищення ефективності діяльності підприємства. Так, за розглянутий період прибуток збільшиться удвічі. У цьому зв'язку виникає необхідність подальшого — факторного — аналізу зростання прибутку.
Менеджери несуть відповідальність за ефективність використання усіх виробничих ресурсів, за стабільність поточних і довгострокових доходів підприємства від його основної діяльності.
Важливою функцією менеджменту є фінансовий керівник.
А. Файоль писав: "Ніщо не здійснюється без участі цієї функції. Кошти потрібні на оплату праці персоналу, на нерухомість, на устаткування, на сировину, на видачу дивідендів, на поліпшення, на непередбачені витрати тощо. Потрібен талановитий фінансовий керівник, щоб забезпечити підприємству кошти, щоб отримати якомога більшу вигоду з наявних у розпорядженні коштів, щоб уникнути нерозумних позик під заставу. Багато підприємств, які могли б процвітати, гинуть через брак коштів. Жодна реформа, жодне поліпшення немислимі без наявності вільних коштів або кредиту. Істотна умова успіху — завжди мати перед очима фінансовий стан підприємства".
Оцінка фінансової діяльності підприємства.
Ринкова економіка створює нову фінансово-кредитну систему. Ця система стала засобом регулювання економічних процесів шляхом зміни оподатковування, процентних ставок Національного банку і комерційних банків, розподілу коштів бюджету, а також організації ринку цінних паперів.
Сутність фінансового ринку полягає в розподілі грошових ресурсів за галузями і видами виробництва відповідно до об'єктивної оцінки ефективності виробництва. Ринкові відносини створюють можливість підприємствам самостійно спрямувати необхідні матеріальні й фінансові ресурси на вирішення завдань технічного й економічного розвитку, формування різних фондів. Тому необхідно вивчати й аналізувати фінансовий стан підприємства. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства дає змогу охарактеризувати його економічний потенціал.
Потрібно оцінити активи підприємства; основні виробничі фонди; кількість і вартість виготовленої продукції; розмір коштів внесених до статутного капіталу; забезпеченість власною сировинною базою і джерелами енергії; показники загальних витрат і доходів підприємства за окремими статтями господарської діяльності, у тому числі маркетингової (наприклад, за витрачанням коштів, виділених на маркетингову і рекламну діяльність на початок кожного року, науково(дослідні роботи з випуску нової продукції та ін.).
Враховуються доходи і надходження коштів: чистий прибуток, амортизаційні відрахування, дотації, довгострокові і короткострокові кредити, надходження від випуску акцій. Оцінюються показники використання коштів у вигляді організаційних витрат