Курсова робота

з макроекономіки

на тему:

Національний доход: суть, виробництво, розподіл та використання

План

Вступ_____________________________________________________----

Висновок__________________________________________________40

Список використаної літератури________________________________43

Вступ

Існують два принципово відмінних способи опису економічних процесів — на основі мікропідходу та макропідходу.

Мікропідхід ґрунтується на аналізі внутрішніх та зовнішніх (з постачальниками, клієнтами, конкурентами) зв'язків фірми. Регулювання мікроекономіки відбувається під дією механізмів окремих ринків та шляхом реалі-зації економічної стратегії фірми. Основою вироблення ос-танньої служить зіставлення доходів і затрат фірми. Бух-галтерські дані дають змогу виявити причини поразки чи ус-піху фірми та визначити правильні управлінські рішення.

Макропідхід базується на аналізі функціонування економіки як цілого. Остання виступає як макроекономічна система, яка включає зовнішні (демографічні, природні, міжнародні) та внутрішні (пов'язані з виробництвом, обміном, розподілом та споживанням суспільного багатства) елементи. Регулювання економіки як цілого здійснюється під дією механізмів системи ринків та шляхом реалізації планомірної економічної політики держави. На рівні макроекономіки роль бухгалтерського обліку виконує національне рахівництво. Воно призначене для діагностики стану економіки країни, яка дає змогу тримати руку на її пульсі. Макроекономічна статистика ґрунтується на різних показниках, які називають агрегативними. Це валовий суспільний продукт, валовий національний продукт, націо-нальний доход та ін. інформація, яку надають агрегативні показники, виступає основою формування та здійснення економічної політики. Без їх обчислення й аналізу остання базувалась би на інтуїції.

Макроекономічна теорія — порівняно молода наука. Першою вдалою спробою опису макроекономічних проце-сів вважаються «економічні таблиці» представника фран-цузької школи фізіократів Ф. Кене (1758 р.), який роз-глянув рух суспільного сукупного продукту. У XIX ст. з'явилися схеми простого та розширеного відтворення К. Маркса та загальна теорія рівноваги Л. Вальраса (Франція). Але це був переддень макроекономічної теорії, що сформувалась як наука у середині XX ст. Могутнім імпульсом щодо цього стали насамперед дослідження Дж. Кейнса. Значний внесок у фундаментальні макроекономічні дослідження здійснили Р. Аллен, Дж. Гелбрейт, У. Ростоу, В. Леонтьєв, П. Самуельсон, Л. Столерю, Р. Харрод, І. Фішер, М. Фрідмен, Е. Хансен, М. Туган-Барановський, М. Кондратьєв, В. Немчінов та ін.

Одним з найбільш важливих досягнень економічної науки у XX ст. є розробка теоретичних представлень і статистичних даних, що відносяться до національного доходу. У поняття "національний доход" можна вкладати різний зміст, і існує щонайменше п'ять значеннєвих варіантів цього поняття.

Розробка цього теоретичного поняття і стосовних до нього статистичних даних збудила суспільний інтерес до політичної економії. Ми одержали представлення про значення і роль головних компонентів національного доходу і вивчаємо їхні зміни і взаємини для того, щоб визначити, чи є поточний стан економіки урівноваженим і здоровим чи ж вона має тенденцію до утруднень і ускладнень інфляційного чи дефляційного характеру.

Керівники великих і дрібних підприємств, чиновники з органів місцевого самоврядування і знаючі люди узагалі - усі вони оперують теоретичними поняттями і статистичними даними, що відносяться до національного доходу. Публіцисти й оглядачі, що виступають у ЗМІ, вважають для себе скрутним обговорювати поточні явища економічного життя, не звернувшись до головного барометра - національному доходу. Поняття "національний доход" стало важливим знаряддям мислення і дій в економічних справах сучасного світу. Але це складне і важке поняття, яким у багатьох випадках зловживають і яке часто трактують неправильно. У цій курсовій роботі ми спробуємо відкинути технічні деталі й ускладнення і представити просте пояснення поняття „національний доход”.

Основна мета даної роботи — розкрити суть і джерела національного дохо-ду, методи його вимірювання, показати особливості його одержавлення (розподілу та перерозподілу через держав-ний бюджет і кінцевого використання).

1 Суть та джерела виробництва національного доходу

Національний доход суспільства виступає одним з найважливіших показників функціонування економіки як єдиного цілого. Поряд із сукупним суспільним продуктом (ССП) та валовим національним продуктом (ВНП) він відіграє важливу роль у макроекономічному аналізі. Це пов'язано з тим, що саме у національному доході відбиваються найважливіші соціально-економічні явища, суперечності та процеси, пов'язані з рухом суспіль-ного багатства, а також результати та структура суспіль-ного відтворення за певний час. Рух національного доходу послідовно охоплює всі фази суспільного відтворення: ви-робництво, обмін, розподіл і споживання. Дослідженню джерел та економічної природи національного Доходу, ме-ханізмів обміну, принципів розподілу та використання належить одне з провідних місць у світовій економічній теорії.

Першою в історії економічної науки спробою аналізу доходів .капіталістичного суспільства та їх розподілу став складений у 1664 р. англійським економістом У. Петті баланс доходів та видатків населення Англії. Але при цьому науковець виходив не з умов .виробництва, а з розподілу його продукції. У. Петті розглядав національний доход як суму доходів, одержаних населенням від землі, капіталів, будинків і за рахунок трудових зусиль.

Другу спробу обчислення балансу доходів і видатків населення Англії здійснив у 1688 р. Г. Кінг. Проте, як і У. Петті, він не бачив різниці між доходами учасників матеріального виробництва та зайнятих у невиробничій сфері. Тому, за Г. Кінгом творцями національного доходу виступали групи та верстви суспільства, які одержували більші доходи. Г. Кінг, на відміну від У. Петті, обчислив не лише сальдо доходів і видатків населення, а й обсяг нагромадження.

Свій внесок у теорію національного доходу зробили й фізіократи. Так в «Економічних таблицях» Ф. Кене (1758 р.) уперше було відображено рух ССП одночасно у вартісній та натурально-речовій формах. Але