Відродити про-цес активного нагромадження доведеться, оскільки вже декілька років річне зношування фондів у сфері матеріаль-ного виробництва України перевищує їх введення. А це означає, що ми «проїдаємо» свій виробничий потенціал, позбавляючи себе майбутнього. При такому становищі Україна ніколи не увійде до числа розвинутих країн.

Коливання норми нагромадження є цілком нормальним явищем. За останні 20 років в Україні помітно знизилася норма нагромадження: з 29,3 у 1961 р. до 17,9 у 1990 р. і до 3,7 у 2002 році; за 2003-2007 роки норма нагромадження дещо зросла – до 14,2%.

У зв'язку з цим економічне зростання в Україні здій-снюється переважно на традиційних для кінця 60-х років засобах виробництва та технологіях. Тепер вони себе вичерпали, і тому потрібна нова індустріальна революція на основі структурної перебудови. Інакше ми опинимося серед найбільш відсталих країн світу. Отже, норма нагро-мадження повинна істотно зрости. Аналогічна ситуація спостерігалася у розвинутих країнах світу у період масової технологічної перебудови економічного базису., Процес заміщення та оновлення ОВФ триватиме до 20 років. Це одне з найголовніших стратегічних завдань еко-номіки, від розв'язання якого залежатимуть і темпи її розвитку.

За деякими даними у 1990 р. ВНП в Японії був на рівні 5,6 % проти 0,9 % у США. Визнано, що основною причи-ною спаду стало зниження інвестицій, пов'язане з низькою нормою нагромадження. У США за 1965—1988 рр. заощадження, які виступають (за прийнятою на Заході мето-дологією) головним джерелом нагромадження, перебували на рівні 16,9% проти 31,2% в Японії. Це означає, що американці «проїдали» нагромаджений капітал. У резуль-таті середньорічні темпи зростання ВВП були у США значно нижчими, ніж у Японії.

У структурі нагромадження України дуже велика частка військових нагромаджень і нагромаджень фізично зношених ОВФ. Програє Україна, розвинутим західним країнам і за техніко-економічним рівнем нагро-мадження виробничого апарату. Тому велике значення у процесі нагромадження в Україні має зниження матеріало- та енергомісткості виробництва. Перехід до нової норми нагромадження неможливий без прискорення процесу демонополізації та роздержавлення економіки, а разом з тим інноваційної .діяльності підприємницького типу та адекватних змін у структурі робочої сили. Здійснення цих завдань в Україні започаткує створення нового економічно-го базису, що вже виявилося у кумулятив-ному ефекті — відновленні економічного зростання. На-вантаження на економіку у зв'язку із збільшенням частки нагромадження у національному доході можна значно зменшити, якщо досить швидко піде процес роззброєння та скорочення державних витрат на оборону.

Як було показано, основна частина національного доходу за умов сучасних економічних си-стем використовується населенням для особистого спожи-вання. Джерелами останнього виступають особисті доходи, основними каналами надходження яких є: 1) трудові дохо-ди працівників народного господарства (заробітна плата, премії та ін.); 2) доходи від підприємницької діяльності (прибутки, дивіденди, проценти); 3) соціальні доходи, які надходять населенню, незалежно від трудового внеску та участі у підприємництві (суспільні фонди споживання, трансфертні платежі, які надходять від держави,— компенсації безробітним, виплати із соціального страху-вання, компенсації та допомоги малозабезпеченим і сім'ям, які мають дітей, тощо; 4) доходи від власності (проценти на внески, орендна плата, земельна рента та ін.).

У країнах Заходу всі названі доходи, прийнято поділяти на дві великі групи: 1) одержані від участі у праці та підприємницькій діяльності — трудові; 2) нетрудові, які отримуються на законній підставі (дивіденди, проценти на різні, внески у фінансових закладах, доходи від власності, у тому числі від житла, а також від держави), не залежать від трудових зусиль. Ця класифікація придатна для України.

Динаміка названих доходів у різних країнах неоднако-ва і залежить від господарської кон'юнктури, успіху підприємницької діяльності й інших факторів. Окремо слід назвати доходи від участі у тіньовій економіці, які посіда-ють проміжне місце між двома зазначеними групами до-ходів.

Особливістю 80-х — кінця 90-х років є швидке зростан-ня нетрудових доходів. Цьому сприяє зростання кількості власників акцій серед різних верств населення в усіх країнах, посилення процесу реприватизації підприємств тощо. Так у 1989 р. нетрудові доходи випереджали зро-стання трудових доходів у США та Великобританії в 1,2 1,4 рази, у Франції та ФРН в 1,5 рази. У цьому році у США на нетрудові доходи припадало 35 % сукупних доходів (у 1980 р. 32 %), у тому числі на проценти на внески —15, доходи від власності —7,9, дивіденди та до-ходи від житла — відповідно 2,5 та 0,2 трансферти 14,3 %.

Зростання частки нетрудових доходів як «витрати» ста-новлення нової економічної системи характерне для незалежної України. Це стосується й доходів від участі у тіньовій економіці. Усі названі доходи завдяки їх досить істотній диференціації зумовлюють неоднаковий рівень життя різних осіб і сімей, у тому числі в Україні. Значною мірою це результат нерівномірності розподілу власності на природні та відтворювальні ресурси, а також на національ-не багатство загалом. Під впливом НТР та прискорення економічного прогресу загальний рівень особистих доходів зростає, хоча й нерівномірно. Водночас спостерігається істотне зближення рівня та структури споживання, життє-вих стандартів, способу життя різних груп населення у західних країнах за цих умов.[3,с. 135-143]

3 Методи вимірювання національного доходу

Залежно від методологічних підходів до аналізу макроекономічних процесів у країнах світу застосовуються різні методики обчислення агрегативних показників.

Основи національного рахівництва. Макроекономічна статистика капіталістичних країн ґрунтується на системі національних рахунків (СНР) і