Рахунок вторинного розподілу доходів охоплює пере-розподіл доходів за допомогою зазначених трансфертів і дає змогу отримати показник доходу у розпорядженні (це головна балансуюча стаття даного рахунку).

Рахунок перерозподілу доходів у натурі відбиває пере-розподіл вилучених первинних доходів між індивідами та сім'ями через систему виплат соціальних допомог у натурі та надання неринкових послуг (наприклад, освіти). Балан-суюча стаття рахунку — скоригований доход в розпо-рядженні. Саме цей доход може бути використаний безпо-середньо на кінцеве споживання й утворення заощаджень.

Рахунок використання доходів показує, як доходи у розпорядженні («брутто» або «нетто» — скориговані) роз-поділяються між кінцевим споживанням і заощадженням. Перше охоплює витрати на придбання товарів, і послуг для поточного споживання населення. Національне заощаджен-ня являє собою залишкову величину доходу у розпо-рядженні, яка відкладається».[13, с. 29-38]

Крім поточних, СНР включає і інші рахунки (нагромаджувальні та балансові, наприклад, балансовий рахунок зв'язків з іншими країнами, який дає. змогу отримати «сальдо» доходів від таких зв'язків).

ВНП ви-ступає показником готової або кінцевої продукції, створеної за" певний час (наприклад, за рік). Тому він стосується лише поточної економічної діяльності. Саме тому він пов'язаний з групою поточних рахунків СНР. Операції з раніше виробленими товарами (уживані меблі, старі - будинки) не враховуються при обчисленні ВНП. Вони входять як компоненти до нагромаджувальних та балансових рахунків СНР.

ВНП та інші агрегативні показники за методологією СНР можуть обчислюватися як на «валовій» («брутто»), так і «очищеній» («нетто») основах. В останньому випад-ку ВНП (ВВП) «очищуються від величини споживання засобів праці (амортизаційних відрахувань). Це дає змогу отримати показники ЧНП (ЧВП).

Концептуально в основі ВНП (ВВП) лежить поняття добавленої вартості, а тому цей показник не повинен включати споживання засобів праці, яке виступає елемен-том проміжного споживання: Проте з практичних мірку-вань у СНР фігурує як «валова», так і «чиста» добавлена вартість. Перша значно легше піддасться розрахункам.

Обчислення ВНП шляхом додавання добавленої вартос-ті, створеної у господарстві, дає змогу уникнути «повтор-ного» рахунку, тобто виключити з нього «проміжні това-ри», які ніколи не купуються споживачами, а тому не входять до складу кінцевої продукції.

ВНП обчислюється й шляхом додавання добутків ціни за одиницю готових товарів і послуг та їх кількості. Наведемо умовний приклад. Припустимо, що економіка країни складається з чотирьох фірм. Перша виробляє за рік 1 млн. комп'ютерних плат (ціна кожної 200 дол.), друга—1 млн. моніторів для комп'ютерів (ціна кожного 300 дол.), третя — 1 млн. комп'ютерів (ціна кожного —1200 дол.), четверта—200 мл». блоків пива (по 6 банок у кожному, продає по 1,5 дол. за блок.). Жодного комп'ютера остання не купувала.

Отже, ВНП як сума вартості готової продукції (такою є товари третьої та четвертої фірм) для нашої простої економіки становить:

III 1 млн. штук. X 1200 дол. = 1200 млн. дол.

IV 200 млн. бл. X 1,5 дол. = 300 млн. дол.

Разом 1500 млн. дол.

ВНП як маса добавленої вартості, створеної в усіх фірмах, становить:

І 1 млн. шт. X 200 дол. = 200 млн. дол.

II 1 млн. шт. X 300 дол. = 300 млн. дол.

ІІІ (1200—200—300) млн. дол. = 700 млн. дол.

IV 200 млн. бл. X 1,5 дол. = 300 млн. дол.

Разом 1500 млн.дол.

Як бачимо, результати обох розрахунків збігаються. Цей простий приклад дає змогу зрозуміти, що в основі об-числення ВНП лежить постулат про те, що вироблений кін-цевий суспільний продукт дорівнює проданому. Цю тезу слід розуміти так: по-перше, кінцевий продукт, вироблений в економіці, обов'язково кимось купується; по-друге, у результаті обміну кінцевого продукту одні економічні суб'єкти отримують доходи, інші їх віддають. Це дає підстави стверджувати, що валовий національний продукт та інші агрегативні макроекономічні показ-ники можна розглядати з трьох позицій: виробництва, розподілу, кінцевого використання. Це знайшло відобра-ження у трьох методах обчислення ВНП, ВВП, ЧНП, ЧВП та національного доходу: виробничого, розподільчого та кінцевого використання. Усі три методи тісно взаємо-пов'язані. Перш ніж їх пояснити, необхідно з'ясувати, які саме .товари і послуги є кінцевими, а це у свою чергу вимагає визначення кордонів економічного виробництва.

Термін «економічне виробництво» увійшов у науковий обіг недавно і охоплює, по-перше, різні види діяльності, завдяки яким створюються необхідні для суспільства това-ри та послуги в обох сферах виробництва; по-друге, такі види створюваних благ, які надходять у споживання на платній основі. Відповідно до цього неекономічним слід вважати виробництво тих благ, які, задовольняючи певні по-треби, не набувають товарної форми. Корисність цих благ визначається їх духовною, культурною, соціальною цінністю. До них можна віднести матеріальні блага та послуги, якими обмінюються люди між собою безплатно (у тому числі у сім'ї) та які створюються у процесі самообслуговування.

Кордони між двома видами виробництва досить рухли-ві, особливо за умов ринкової економіки.

Розглянемо методи обчислення ВНП (ВВП).

Виробничий метод насамперед дає змогу обчислювати ВВП як суму добавленої вартості, створеної у різних галузях економіки, та чистих податків на виробництво й імпорт.

Додавання до ВВП сальдо доходів, отриманих від інших країн, дає змогу отримати показник ВНП. Зазначене саль-до обчислюється шляхом зіставлення доходів від власно-сті та інших доходів, отриманих з-за